4. Особливості ведення банківського бізнесу в порівнянні з іншими видами підприємницької діяльності.

На макрорівні під банківським бізнесом розуміється діяльність банківських установ держави чи певного регіону, а на мікрорівні – діяльність певної банківської установи. Банківський бізнес – це господарська діяльність банкіської установи, яка провадиться на базі ресурсів банку, на підставі ліцензії Національного банку України, у відповідності до обраної стратегії на власний ризик з метою одержання прибутку.

	Банки	Небанківські фін установи
Правовий статус	Комерційна організація	Комерційна організація (страхові компанії, інститути спільного інвестування, лізингові, факторингові компанії, ломбарди. Некомерціна організація (недержавні пенсійні фонди)
Коло осіб, що обслуговуєтья	Не обмежене (працює на фінансовому ринку)	Не обмежене
Співвідношення клієнт-власник-менеджер	Коло не збігається	Не збігається в страхових компаніях, управління здійснюється уповноваженими органами (недержавні пенсійні фонди)
Види діяльності	Банківські та інші фінансові послуги за наявності ліцензії НБУ	Спеціалазовані для кожного інституту
Відповідальність	Обмежена	Обмежена, субсидіарна, солідарна, відп.пайовиків(кредитні спілки)
Посередницька діяльність	Більш універсальна	Вузькоспеціалізована.

5. Види банків, їх функції та основні принципи діяльності.

Банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Світова практика виробила дві моделі побудови комерційних банків: модель сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку; модель універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками: 1) За формою власності: державні; акціонерні; кооперативні. 2) За масштабами операцій: роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому потрібна розвинута інфраструктура); оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку. 3) За територіальним охопленням: міжнародні; регіональні; банки, що ведуть діяльність у національному масштабі (колишні спеціалізовані банки). 4) За колом виконуваних операцій: спеціалізовані; універсальні.

Основними функціями банків є: - перетворення тимчасово вільних фінансових коштів в капітал; - посередництво в кредиті; - посередництво в платежах; - створення кредитних засобів обігу.

Першим і основним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реально наявних ресурсів. Робота в межах реально наявних ресурсів означає, що комерційний банк повинний забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів.

Другим найважливішим принципом, на якому базується діяльність комерційних банків, є економічна самостійність, що припускає й економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності. Економічна самостійність припускає волю розпорядження власними засобами банку і притягнутих ресурсів, вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами банку.

Третій принцип полягає в тім, що взаємини комерційного банку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позички, комерційний банк виходить насамперед з ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності.

Четвертий принцип роботи комерційного банку полягає в тім, що регулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямими економічними (а не адміністративними) методами. Держава визначає лише "правила гри" для комерційних банків, але не може давати їм наказів.