21. Основні принципи реорганізації та реструктуризації вітчизняних банків.

Метою проведення реорганізації та реструктуризації банків є поліпшення фінансового стану банку (зокрема, забезпечення достатності капіталу, підвищення платоспроможності, ліквідності, дохідності, поліпшення структури активів та зобов'язань) та усунення порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану.

Основними принципами реорганізації та реструктуризації банків є такі:

— пріоритетність інтересів вкладників і кредиторів, держави і банківської системи в цілому над інтересами окремого банку;

— створення в результаті реорганізації, реструктуризації надійного, фінансово стабільного банку;

— забезпечення безперервної роботи банку під час реорганізації, реструктуризації;

— збереження комерційної та банківської таємниць.

Банк-правонаступник, а також банк, до якого застосована процедура реструктуризації, повинні виконувати вимоги Національного банку щодо формування капіталу банку, дотримуватися економічних нормативів, лімітів відкритої валютної позиції та норм обов'язкового резервування, не мати збитків, і їх фінансове становище не повинно загрожувати інтересам вкладників і кредиторів.

Банки, що перебувають в стадії реорганізації, реструктуризації, до закінчення процедури реорганізації, реструктуризації надають звітність згідно з установленим порядком.

Контроль за відповідністю проведення заходів реорганізації, реструктуризації банків чинному законодавству України та нормативно-правовим актам Національного банку покладається на відповідні територіальні управління Національного банку.

22. Розвиток корпоративного управління в банківській системі України.

За визначенням Базельського комітету по банківському нагляду корпоративне управління у банківських організаціях – це керівництво їх діяльністю, яке здійснюється радами директорів та менеджерами вищої ланки з використанням методів за допомогою яких банки: встановлюють цілі свого бізнесу, до якого відноситься: створення економічної вартості для власників; управління поточною діяльністю кампанії; врахування інтересів заінтересованих сторін; забезпечення відповідної корпоративної діяльності та корпоративної поведінки банків вимогам надійної банківської практики, діючому законодавству та нормативній базі; захист інтересів вкладників.

Сучасна укр модель корпорат управл, що склалася під впливом націон, істор, політ, економ і культурн традицій, характер. рядом особливостей із наявністю компонентів усіх традиційних моделей, а саме: відносною розпиленістю власності (але відсутністю ліквідного фондового ринку, низьким рівнем розкриття інформації й слабкими інституціональними інвесторами); стійкою тенденцією до концентрації власності й контролю (але при відсутності відповідального ефективного власника, уваги до дрібних акціонерів, адекватного фінансування та ефективного моніторингу); елементами перехресних володінь і формуванням складних корпоративних структур різного типу (але при відсутності тяжіння до будь-якого типу). Так а розмитість і недієздатність механізмів діючої моделі функціонування акціонерних товариств є наслідком суперечностей чинного законодавства, що регулює корпоративні відносини й створює «кризу довіри» вітчизняних та іноземних інвесторів, а також не сприяє залученню міжнародних фінансових ресурсів на вітчизняні фондові ринки. В останні роки в банківському секторі України сформувалися дві тенденції, що мають значний вплив на корпоративне управління. Перша - тенденція до продажу вітчизняних банків іноземним інвесторам. Друга - вихід банків в нові сфери бізнесу, зокрема на ринок роздрібних фінансових послуг. Це змушує банківські установи приділяти значну увагу покращ. корпорат управління.