- •1. Еволюція економічної сутності банку з позиції історичного розвитку.
- •2.Визначте спільні та відмінні моменти в організації систем ведення банківської діяльності в розвинутих країнах світу (сша, Великобританія, Німеччина, Японія) та Україна.
- •Погляди на правову сутність банку з точки зору реалізації банківського бізнесу в сучасних умовах.
- •4. Особливості ведення банківського бізнесу в порівнянні з іншими видами підприємницької діяльності.
- •5. Види банків, їх функції та основні принципи діяльності.
- •5. Види банків, їх функції та основні принципи діяльності
- •6. Банківські групи, їх характеристика, мета створення та особливості діяльності.
- •7. Особливості функціонування сучасних банківських систем.
- •8. Перспективи розвитку банківської системи України в сучасних умовах розвитку економіки.
- •9. Світовий досвід створення комерційних та кооперативних банків: тенденції в Україні
- •11. Критичний аналіз поглядів сучасних науковців щодо сутності банківської системи.
- •13.Організаційно-правові основи функціонування центральних банків розвинутих країн світу.
- •14.Європейська система центральних банків: основи організації і діяльності.
- •15. Етапи становлення Національного банку України як центрального банку держави.
- •Центральний банк як банкір і фінансовий агент уряду.
- •19. Необхідність і завдання управління банківською діяльністю.
- •20. Світовий досвід реструктуризації банківських систем.
- •21. Основні принципи реорганізації та реструктуризації вітчизняних банків.
- •22. Розвиток корпоративного управління в банківській системі України.
- •23. Методи реструктуризації банківської системи
- •24. Вплив капіталізації банків на результат їх фінансової діяльності.
- •25. Характеристика відмінностей між банківськими операціями, послугами та продуктами.
- •26. Зміст активних та пасивних банківських операцій, їх економічна характеристика.
- •27. Перспективи розвитку посередницьких банківських послуг.
- •28.Конкурентоспроможність банку та її основні індикатори.
- •29.Інноваційні підходи до розробки продуктового ряду банків.
- •30. Банк 2.0: проблеми та перспективи впровадження в Україну
- •31. Генезис категорії ризиків банківської діяльності
- •32. Сутність та чинники виникнення економічних ризиків в банківській діяльності.
- •33. Роль власного капіталу у банківській діяльності. Організаційна структура банку в контексті управління ризиками
- •34. Особливості управління ризиком незбалансованої ліквідності
- •36.Організація та функціонування системи ризик-менеджменту в банках.
- •37.Особливості глобалізації банківської діяльності.
- •38. Особливості розвитку вітчизняного фінансово-кредитного ринку в глобальному економічному процесі.
- •39. Наслідки розширення зони євро для банківської системи України.
- •41.Концентрація капіталу в банківській сфері.
- •42.Іноземний капітал у банківській системі, його форми, переваги та ризики.
- •44.Антикризове управління банківською системою
- •45. Фактори та передумови виникнення банківських криз
- •46. Вибір стратегії антикризового управління
- •47. Стратегії розвитку банківської системи в умовах посткризового розвитку.
- •Антикризове управління банківською системою
- •Відкритість та прозорість банківської діяльності
- •50. Кількісні методи оцінки та їх роль у забезпечені стабільності банку та банківської системи.
- •51. Необхідність та цілі регулювання банківської діяльності
- •52. Механізм державної участі у банківській системі
- •53. Регулювання конкурентних умов на банківському ринку
- •54. Становлення та розвиток системи банківського нагляду та моніторингу в Україні
- •55. Міжнародні стандарти банківської діяльності
- •56. Система страхування (гарантування) депозитів та проблема морального ризику.
- •Європейський досвід участі держави в регулюванні банківської системи країни. Банки у системі фінансового посередництва.
- •Поняття банківської діяльності та її генезис (походження, виникнення).
- •Еволюція економічної сутності банку з позиції історичного розвитку.
- •2.Сутність банку: правовий та економічний підходи. Специфіка банківського бізнесу в порівнянні з іншими видами підприємницької діяльності.
- •3.Взаємодія банківського і реального сектора економіки.
- •4. Види банків, їх функції та основні принципи діяльності. Види інтегрованих формувань.
- •5.Банківські об'єднання, їх характеристика, мета створення та особливості діяльності.
- •6.Становлення та розвиток банківської системи України.
- •8.Моделі банківських систем, їх переваги та недоліки. Роль банківської системи в економічному розвитку країни.
- •9.Механізм державної участі в банківській системі
- •10.Формування банківської системи України та її сучасний стан
- •11.Сутність центрального банку. Становлення ірозвиток центральних банків. Функції, роль і статус центрального банку. Операції центрального банку, механізм реалізації грошово-кредитної політики.
- •12.Особливості створення і становлення Національного банку України як центрального банку
- •13.Органи управління та структура нбу
- •14.Економічні засади діяльності та фінанси нбу
- •15. Організаційно-правові основи діяльності Національного банку України
- •Центральний банк як банкір і фінансовий агент уряду. Грошово-кредитна політика нбу та інструменти її реалізації
- •17. Порядок створення банківської установи. Механізм реєстрації банку. Ліцензування банківської діяльності.
- •Органи управління банком. Функціональні та територіальні структурні підрозділи банку. Організаційна структура банку різних форм власності та механізм управління ним.
- •19.Корпоративне управління в банках.. Розвиток корпоративного управління в банківській системі України.
- •20. Реорганізація банків, її види та методи.
- •Методи реструктуризації банківської системи
- •22.Поняття ринку банківських послуг. Основні операції та види позабалансової діяльності банку.
- •23. Сучасні технології та фінансові інновації у банківській діяльності.
- •25. Конкуренція на ринку банківських послуг. Конкурентоспроможність банку та її основні індикатори
- •26.Консолідація в банківському секторі. Антимонопольне регулювання банківської системи.
- •27.Роль ризику у банківській діяльності.
- •29. Формування резервів на покриття можливих ризиків від активних операцій.
- •31.Організація та функціонування системи ризик-менеджменту в банках.
- •31. Організація та функціонування системи ризик-менеджменту в банках
- •32. Глобалізація банківської діяльності. Сфери міжнародного банківського бізнесу.
- •33.Діяльність банків у міжнародних фінансових центрах. Офшорний банківський бізнес.
- •34.Взаємодія з міжнародними фінансовими організаціями та їх вплив на національну банківську систему.
- •35.Концентрація капіталу в банківській сфері.
- •36.Іноземний капітал у банківській системі, його форми, переваги та ризики. Ризик країни.
- •37. Стабільність банківської системи та системний ризик.
- •38. Банкрутство банку: причини та наслідки. Банківська паніка.
- •39.Антикризове управління банківською системою.
- •40. Відкритість та прозорість банківської діяльності, їх кількісні методи оцінки та роль у забезпечені стабільності банку та банківської системи.
- •41. Необхідність та цілі регулювання банківської діяльності. Концепції банківського регулювання. Розвиток банківського регулювання та дерегулювання банківської діяльності.
- •42. Банківський нагляд, його завдання та принципи організації.
- •43. Фінансовий моніторинг. Міжнародні стандарти банківської діяльності.
- •44. Система страхування (гарантування) депозитів та проблема морального ризику.
- •45. Розвиток банківського регулювання на наднаціональному рівні.
- •Нормативи ліквідності
- •Норматив миттєвої ліквідності (н4)
19. Необхідність і завдання управління банківською діяльністю.
Регулювання діяльності банків — це важлива функція держави, яку вона виконує з метою забезпечення стабільності банківської системи.
Під регулюванням діяльності банків розуміють насамперед створення відповідної правової бази. По-перше, це розроблення та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків (наприклад, закон про центральний банк країни, закон про банки і банківську систему). По-друге, це ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують функціонування банків, у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Вони базуються на чинному законодавстві і конкретизують, роз’яснюють основні положення законів. Законодавчі і нормативні положення визначають такі межі поведінки банків, які сприяють надійному й ефективному функціонуванню банківської системи.
Важливою і специфічною складовою процесу регулювання діяльності банків є нагляд за банками, під яким розуміють насамперед моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме: створення нових банків та їхніх установ; діяльності банків; реорганізації та ліквідації банків.
З метою здійснення банківського нагляду регулятивно-наглядові органи, уповноважені державою, мають широкі повноваження, а саме: отримання необхідної інформації про стан як окремого банку, так і всієї банківської системи; перевірка дотримання банками законодавчих і нормативних актів, що регламентують їхню діяльність; оцінювання якості управління банківськими ризиками; застосування до банків адекватних заходів реагування.
У країнах з ринковою економікою держава в особі центрального банку та відповідних уповноважених органів ставить за мету впровадження пруденційного регулювання діяльності банків, тобто регулювання, спрямованого на забезпечення стабільності та надійності банків, їхньої обачливої та розважливої поведінки, виконання банками вимог фінансової безпеки.
20. Світовий досвід реструктуризації банківських систем.
Загальною ознакою реструктуризації банківських систем Франції, Італії, Німеччини, Швейцарії було стимулювання розвитку регіональної банківської системи з боку держави та створення регіональних банків.
У Швейцарії регіональні банки створювались історично для обслуговування клієнтів, які живуть на території відповідних кантонів. Ці банки контролюються державою (частково або повністю належать кантональній владі) і забезпечені гарантіями. Спочатку кантональні банки приймали вклади й надавали іпотечні кредити. Сьогодні регіональні банки цієї держави – це невеликі універсальні банки, які діють в межах одного регіону. Метою створення регіональних банків у Франції було акумулювання фінансових ресурсів у регіони, де базових галузей промисловості не існувало. Спочатку це були депозитні банки, діяльність яких обмежувалась певною територією. З часом за підтримки держави депозитні регіональні банки почали кредитувати дрібних виробників. В Італії також велику роль у розвитку банківської системи відіграють регіональні банки, у створенні яких активну участь бере держава з метою стимулювання розвитку відсталих регіонів. У Німеччині існує безліч універсальних регіональних банків, сфера діяльності яких обмежена певним регіоном. Вони були створені з метою
зниження рівня монополізації ринку банківських послуг, наближення банків до економіки регіонів, а їхні операції були чітко обмежені кордонами земель, в яких вони функціонували. Сьогодні найбільші регіональні банки обслуговують своїх клієнтів – юридичних осіб – і за межами регіону.
Щодо України, Законодавчим підґрунтям щодо визначення конкретних шляхів реорганізації та реструктуризації комерційних банків вважається Закон України „ Про банки і банківську діяльність”. Ним визначено, що метою реструктуризації та реорганізації насамперед є фінансове оздоровлення проблемних банків, підвищення рівня капіталізації та ліквідації окремих комерційних банків, запровадження для банків у стані фінансової скрути тимчасової адміністрації, вдосконалення банківського менеджменту, статистичної і фінансової звітності, для попередження банкрутства банків. Законом вперше у вітчизняній практиці врегульовано питання реорганізації банків, зокрема у ньому зазначено, що чітке врегулювання цих процесів на сучасному етапі розвитку банківської системи України покликано сприяти забезпеченню стабільного фінансового стану банків і проведенню ефективної політики їх реструктуризації та реорганізації.
Першочерговими цілями реструктуризації банківської системи України в нинішніх умовах є: посилення здатності банківської системи запобігати банкрутству окремих її установ; збільшення капіталу банківської системи насамперед за рахунок покращання якості активів великих банків,формування надійної ресурсної бази, що дозволить створити фінансову основу для виконання банками своїх основних функцій; реструктуризація окремих неплатоспроможних банків з групи „малих” і „середніх”, ліквідація яких може спричинити серйозні соціальні й економічні наслідки; проведення комплексу заходів для посилення довіри до банків з боку приватних вкладників, кредиторів, клієнтів, у тому числі іноземних партнерів; підвищення рівня банківського управлінського персоналу, покращання банківських технологій.
Найбільш поширеною формою реорганізації і реструктуризації банків, як свідчить зарубіжний досвід, є процес злиття та поглинання комерційних банків як закономірне явище у світовій банківській конкуренції, що започаткований ще на початку XX століття. Органи банківського нагляду більшості зарубіжних країн одностайно визнали доцільним оздоровлення „хворих” банків шляхом їх приєднання до фінансово стійких банків, які виступили з такою ініціативою.
Залежно від мети виділимо три основні напрями оздоровлення банків: рекапіталізація (націоналізація); впровадження нової системи менеджменту; залучення нових вкладників через відновлення довіри до банків.
Враховуючи, що становлення банківської системи України відбувається у складних макроекономічних умовах, не позбавлених ознак періодичної економічної кризи в Україні та світової фінансової кризи, особливого значення набуває створення динамічної, гнучкої банківської системи, яка б завчасно реагувала на негативні зміни в макроекономічному середовищі країни і в світовій фінансовій системі. Ефективне використання основних форм реструктуризації банківського сектора є запорукою зростання ефективності роботи банківської установи. Мобілізація внутрішніх резервів за рахунок зростання ефективності банківської діяльності та продуктивності праці і збільшення на цій основі прибутку стануть основним джерелом підвищення рівня капіталізації банківської системи.