5. Визначення міцності зчеплення гіпсового осердя з картоном

В будь-якому місці надрізати картон до осердя по довжині листа. Зроби­ти по 2 надрізи, що перетинаються між собою під кутом приблизно в 30° і довжиною до перетину не менше 100 мм. Надрізи виконують з лицьової та тильної сторін листа. У місці перетину надрізів гострокутну частину картону піднімають з допомогою ножа і вручну відривають від листа у вертикальному напрямку. При цьому картон повинен розриватися, не відстаючи від гіпсово­го осердя.

6. Визначення водопоглинання плит

Від кожного листа, відібраного для контролю, вирізають по одному зразку-квадрату з довжиною сторони (300±5) мм на відстані не менше 100 мм від крайок листа.

Для проведення випробування слід використовувати воду, температура якої повинна бути (20±2)°С.

Зразок висушують до постійної маси при температурі (41 ±1 )°С. Висушені зразки після охолодження в умовах, що виключають вплив на них вологи, зважують та кладуть на дві години у воду в горизонтальному положенні на підкладки, при цьому рівень води повинен бути вище за зразки не менше ніж на 50 мм. Перед зважуванням насичених водою зразків з кожного зразка ви­даляють наявні на його поверхні краплі води.

Зважування кожного зразка повинно бути закінчено не пізніше 5 хвилин після витягнення його з води. Результати зважувань округляють до 10г.

Водопоглинання W,%, обчислюють за формулою:

де m1, - маса зразка, висушеного до постійної маси, г; т₂маса зразка, насиченого водою, г. Результати обчислення округлюють до 1 %.

За водопоглинання партії листів приймають середньоарифметичне зна­чення результатів випробувань всіх зразків.

Водопоглинання листів  ГКЛВ  та  ГКЛВП  не  повинно  бути більшим  за  10%.

7. Визначення опірності гкп впливу відкритого полум'я

Принципова схема установки наведена на рисунку 7 та включає в себе два газових пальника діаметром 30 мм, раму з штифтом для підвішування вантажу дозразка, дві термопари і пристрій для підвішування вантажу до зразка. Пальники розташовують співосно по центру зразка перпендикуляр­но до його поверхні на відстані 45 мм від неї. Термопари розташовують на відстані 5 мм від поверхні зразка та на рівні верхнього зрізу вихідного отвору пальника.

Установка має бути забезпечена запірною арматурою для регулювання

подачі газу (пропан).

Рис. 7. Схема установки для випробування зразків на опірність впливу відкритого полум'я з двох сторін: 1 - пальник; 2 - рама; 3 - термопара; 4 - пристрій для підвішу­вання вантажу; 5 - зразок.

Від кожної плити, відібраної для проведення випробувань, вирізають дрібнозубою пилою два поздовжніх зразка завдовжки (300±0,5) мм та зав­ширшки (50±0,5) мм. По осьовій лінії зразків на відстані 25 мм від попереч­них крайок просвердлюють два наскрізних отвори діаметром 4 мм для підвішування зразка на рамі випробувальної установки та вантажу.

Зразок підвішують на штифті рами. До нижньої частини зразка рухливо підвішують вантаж, маса якого у грамах відповідає величині, що дорівнює 80 б, де э - значення номінальної товщини зразка. Після установлення паль­ників та термопар у потрібному положенні одночасно запалюють обидва пальника, при цьому температура, при якій проводять випробування, повин­на досягнути значення (800±30)°С не пізніше 3 хвилин від початку випробу­вання. Вогневе навантаження здійснюють до зруйнування зразка. Опірність зразка впливу відкритого полум'я з двох сторін вимірюється в хвилинах.

Опірність листів ГКЛП та ГКЛВП впливу відкритого  полум'я повинна бути не менше 20 хв.