Глава 5. Правове положення профспілок

У СФЕРІ ПРАЦІ

1. Поняття профспілок. Їх завдання та функції. Нормативно-правове регулювання їхньої діяльності

Професійні спілки - історично сформована організаційна формаоб'єднання трудящих. Як суспільне явище профспілки являють собоюрізноманітну і складну систему відносин і зв'язків внутрішнього і зовнішньогохарактеру. Це - сама масова громадська організація.

Профспілки входять у політичну систему суспільства якспецифічні громадські організації зі своїми завданнями та функціями,обумовленими їхніми статутами.

Основні задачі профспілок зв'язані зі здійсненням їх головної функції --захисту прав та інтересів працівників у сфері праці і зв'язаних із працеювідносин. Саме t-цією метою профспілки виникли, для цього в нихоб'єднувалися і об'єднуються трудящі.

Професійна спілка (профспілка) - це добровільне громадськеоб'єднання громадян, пов'язаних спільними виробничими, професійнимиінтересами за родом їх діяльності, що створюється з метою представництва ізахисту їхніх соціально-трудових прав та інтересів.

Як громадська організація профспілки засновані на членстві, створюютьсяна основі спільної діяльності для захисту спільних інтересів і досягненнястатутних цілей.

Право кожного на об'єднання в профспілки, їх створення для захисту своїхінтересів прямо закріплено Конституцією РФ (див. ст. 30). Спеціальназгадка профспілок в акті вищої юридичної сили свідчить проособливої ролі та значення профспілок у житті суспільства.

Потреба захисту прав та інтересів працюючих особливо актуальна всучасний період, що підсилив соціально-економічніпротиріччя.

Здійсненню захисної функції профспілок сприяє соціальнерегулювання суспільних відносин, у які вони вступають у процесісвоєї діяльності. Відносини за участю профспілок регулюються різнимивидами соціальних норм - моралі, етики, права, традицій та ін Одні з нихсклалися в практиці взаємодії профспілок з державними,господарськими органами, працівниками, і формально не закріплені. Інші --передбачені актами профспілкових органів. Треті містяться в нормативнихправових актах.

Діяльність профспілок регулюється в основному ними самими, яксамостійними громадськими організаціями за допомогою внутрішніхнорм, прийнятих керівними профспілковими органами. Такі норми не носятьправового характеру (хоча багато з них мають правовий наслідок) імістяться в статутах профспілок та їх об'єднань, інших профспілкових актах.

З кола суспільних відносин, в які вступають профспілки, правовомувпливу піддаються тільки ті, регулювання яких об'єктивноможливо, економічно, соціально і політично необхідно. Правосприяє здійсненню поставлених перед профспілками завдань, виконанню їхніхзахисних функцій.

Суспільні відносини за участю профспілок регулюються правом у тіймірі, в якій це необхідно для забезпечення представництва і захистуінтересів працюючих, успішного функціонування профспілок і подальшогорозвитку суспільства. У кінцевому рахунку межі правового регулювання залежатьвід стану суспільних відносин, ступеня їх розвитку, від соціально -економічних та політичних умов, в яких вони розвиваються.

Межі правового регулювання відносин за участю профспілоквизначаються виходячи з їх призначення, необхідності з найбільшоюкористю для трудящих, всього суспільства представляти і захищати права іінтереси працівників у сфері праці і зв'язаних із працею відносин: а) засобами і методами, притаманними самим профспілкам; б) за допомогою права;в) у взаємодії правових і неправових засобів і методів. Обсяг ізміст прав профспілок визначаються, перш за все, метою їх створення,що стоять перед ними завданнями, виконуваними функціями, положенням вполітичній системі. Тому правовий статус профспілок у сфері працівизначається державою за участю профспілок. Вони допомагають сформуватизаконодавчі норми з питань діяльності профспілок. Правовий статуспрофспілок тісно пов'язаний з їх статутними повноваженнями, передбаченимисамими профспілками. При створенні законодавства про профспілки приймаютьсядо уваги обсяг і зміст їх статутних (громадських) повноважень.

Держава може закріпити за профспілками права тільки з тих питань,якими вони займаються відповідно до статутів в силу їх суспільногохарактеру. Після прийняття законодавства про профспілки вони повиннідотримуватися це законодавство.

Таким чином, співвідношення суспільного (Внутрішньопрофспілкове-го) іправового статусу профспілок будується на принципі прямого і зворотного зв'язку,взаємозалежності з пріоритетом внутрішньопрофспілкового-них норм при підготовцізаконодавства про профспілки і пріоритетівтому законодавства над внутрішніх профспілкових норм після прийняттявідповідних законодавчих актів.

Надані права створюють юридичну базу для виконання їхстатутних завдань і функцій, зміцнення правової основи державного ісуспільного життя. При цьому держава не втручається у внутрішні справипрофспілок. Вони діють у відповідності з прийнятими ними статутами і непідлягають реєстрації в державних органах. Якщо профспілкам необхідноправо юридичної особи, то вони, як і всі інші організації, що реєструютьсяв органах Міністерства юстиції РФ, але в повідомному, а не в обов'язковомупорядку і включаються до відповідного реєстру.

Тим самим забезпечується незалежність профспілок від органіввиконавчої влади.

Профспілки є незалежними у своїй діяльності від органів виконавчоївлади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, їх об'єднань

(спілок, асоціацій), політичних партій та інших громадськихоб'єднань, їм не підзвітні і неподконт-рольним.

Незалежність профспілок - перший з основних принципівположення і діяльності профспілок, забезпечується т акже: прямим забороною усякого втручання органів державної влади таїх посадових осіб у діяльність профспілок, яке також може призвестисобою обмеження прав профспілок або перешкодити законномуздійсненню їх статутної діяльності; майновою самостійністю;правом самостійно розробляти і затверджувати свої статути, визначатиструктуру, обирати керівні органи, організовувати свою діяльність; забороною контролю за діяльністю профспілок з боку органівюстиції, що реєструють профспілки в якості юридичної особи.

Другий принцип - самоврядування передбачене Законом "Прогромадські об'єднання "і рівною мірою відноситься до всіх громадськихоб'єднанням. Стосовно до профспілок він виражений у згадуваному вище їхправі самостійно приймати свої статути і регулювати свою внутрішнюдіяльність.

Третій принцип - добровільність об'єднання в профспілки закріплений як законодавством про профспілки, так і Законом "Про громадські об'єднання".

Четвертий принцип, також прямо закріплений законом, - рівноправність профспілок , рівність усіх профспілок перед законом. Він означає, що усі профспілки і їхні органи одного рівня мають однакові права незалежно від чисельності, і яких-небудь іншихознак. Тим самим у законодавстві знайшов відображення і профспілковийплюралізм - наявність не одного, а декількох профспілок.

П'ятий принцип - законність створення і діяльності випливає ззаконодавства про профспілки і прямо закріплений Законом "Прогромадські об'єднання ".

Законодавство про профспілки складається з норм Конституції РФ та КЗпП,

Федерального закону «Про професійні спілки, їх права та гарантіїдіяльності », прийнятого Державною Думою 8 грудня 1995 іпідписаного Президентом РФ 12 січня 1996 року, норм ряду іншихфедеральних законів (законів РФ, РРФСР), указів Президента РФ.

До системи законодавства про профспілки входить також прийнятий

Федеральний закон від 19 травня 1995 року «Про громадські об'єднання" (ЗЗ,

1995, No 21, ст. 1930) в тій частині, в якій профспілки мають спільні риси івластивості з усіма іншими громадськими організаціями. Особливості,пов'язані зі створенням, діяльністю, реорганізацією та (або) ліквідацієюпрофспілок регулюються спеціальними законами (див. ст. 4 Федеральногозакону "Про громадські об'єднання »).

В окремих суб'єктах РФ вже прийняті свої закони про профспілки, наприклад,республіках Саха - Якутія, Татарстані, Башкортостані.

Законодавство про профспілки спрямоване на регулювання їх відносин:

1) з роботодавцями, їх об'єднаннями і представниками;

2 ) з органами держави, органами місцевого самоврядування;

3) з іншими суб'єктами суспільних відносин (наприклад, майнових,податкових).

Слід мати на увазі, що в правову основу діяльності профспілоквходить як власне законодавство про них, права та гарантії їхдіяльності, так і трудове законодавство в цілому, оскільки воновикористовується профспілками для захисту прав та інтересів працівників.

Визначальну правову основу діяльності профспілок законодавствоміняється, удосконалюється в залежності від розвитку суспільнихвідносин, у яких вони беруть участь, але перш за все, від основнихекономічних відносин - від відносин власності, соціально -політичної обстановки в країні. У зв'язку з цим відбувається перегляд правпрофспілок. Повертаються державі, її органам державніповноваження, раніше покладені на профспілки і що знаходяться в їх веденніоргани (наприклад, державно-владні повноваження правової татехнічної інстанцій профспілок). Зміцнюються і розширюються права,спрямовані на захист інтересів працівників (наприклад, з питаньзайнятості). На утримання законодавства про профспілки вирішальний впливнадали конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці (МОП) -

Конвенції No 87,135,144 та ін

Таким чином, основні тенденції розвитку і вдосконаленнязаконодавства про профспілки, їх права та гарантії полягають у тому: по-перше, що воно приводиться у відповідність з існуючимисуспільними відносинами, по-друге, у відмові від невластивих профспілкам, як громадськійорганізації повноважень; по-третє, у збереженні, зміцненні і розширенні прав, що дозволяютьпрофспілкам надійно відстоювати соціально-трудові права й інтересипрацівників.

У сферу трудового права входять зв'язані з працею відносини профспілок зроботодавцями, їх об'єднаннями і представниками, а також здержавними органами місцевого самоврядування. Ці відносини входять упредмет трудового права як тісно пов'язані з трудовими відносинами.

Участь профспілок у регулюванні трудових відносин (у встановленні ізастосування умов праці), у контролі за дотриманням закондательства пропрацю та про охорону праці, у вирішенні трудових спорів - одна з рис методутрудового права.