34. Розкрийте методику навчання дітей дошкільного віку стрибкам з місця та розбігу в довжину, стрибкам з місця в глибину в різних вікових групах.

Вправи із стрибків позитивно впливають на організм дитини: зміцнюють м'язи і зв'язки нижніх кінцівок, удосконалюють координацію рухів, сприяють розвитку спритності і вихованню сміливості.

Стрибок у довжину з місця. Вихі­дне положення перед стрибком – «старт плавця». Відштовхування виконується обома ногами, одночасно руками роблять мах вперед-вгору. В польоті ноги згинаються в колінах і виносяться вперед. Під час приземлення дитина при­сідає й ставить руки вперед – у сторони, забезпечуючи тим самим м'яке й стійке приземлення

Навчання дітей другої молодшої групи стрибка у довжину з місця починають після того, як вони навчаться підстрибувати на обох ногах на місці та з просуванням вперед (як зайчики, м'ячики). Діти четвертого року життя добре розуміють словесні зауваження, зроблені в доступній для них формі, і точно копію­ють показаний рух.

Найскладніші елементи стрибка для дітей цього віку – поєднання маху руками з одночасним відштовхуванням обома ногами та м'яким приземленням. Щоб запобігти різким стресам і травмам, на місце приземлення слід класти м'який килимок, а на майданчику стрибати в яму з піском.

Дітям середньої групи цей рух вже відомий, тому перед вихо­вателем стоїть завдання досягти більш високої якості в його виконанні. У дошкільнят п'ятого року життя спостерігаються такі характерні помилки: неправильне вихідне положення – діти погано згинають ноги, низько опускають голову; не одночасно відштовхуються обома ногами, роблять слабкий мах руками під час відштовхування, жорстко і неспокійно приземляються.

Стрибок у глибину (з невисоких предметів). Вчити стрибати у глибину краще тоді, коли діти вже вміють стрибати в довжину з місця. Стрибок у глибину має таку саму структуру побудови руху, як і стрибок у довжину з місця. Відмінність лише в характері відштовхування та в ступені навантаження на опорно-руховий апарат дитини під час приземлення .

У другій молодшій групі з перших занять треба ставити завдання навчити дітей правильно відштовхуватися й стійко приземлятися.

Від дітей четвертого року життя не варто вимагати точного виконання всіх елементів стрибка у глибину . Важливо, щоб на цьому етапі вони оволоділи загальною структурою стрибка.

Приземлятися можна тільки на м'яку опору (килим, яма з піском).

У середній групі формування і вдосконалення навички стрибка у глибину відбувається в такій послідовності: стрибок з гімнастичної лави або куба (висотою 20-30 см); стрибок в обумовлене місце – на «стежку», стрибок з правильним виконанням усіх його елементів.

У старшій та підготовчій до школи групах продовжують закріплювати навички стрибка в глибину в різних умовах. Висота стрибка у глибину збільшується поступово.

У дошкільників старших вікових груп стрибки у глибину поступово ускладнюють .Діти стрибають під час прогулянок з пеньків, колоди, яку покладено на землю; взимку – зі снігових кучугурі та інше.

Стрибок у довжину з розбігу. Цей стрибок – один з найскладніших видів рухів у дошкільників. Основна мета початкового етапу формування навички цього стрибка – навчити відштовхуватися однією ногою і стійко приземлитися на обидві ноги.

Стрибок у довжину з розбігу виконується так: розбіг рівноприскорений, останній крок перед відштовхуванням виконується однією ногою, руки при цьому роблять махи вперед-вгору; у фазі польоту ноги згинаються в колінах і перед приземленням виносяться вперед – у сторони .

Для того щоб навчити дошкільнят правильно відштовхуватися, на місці відштовхування бажано ставити гімнастичний місток з похилою (20˚) площиною, що дає змогу виконати стрибок з більш високою траєкторією польоту. Одночасно місток є хорошим орієнтиром для точного попадання на місце відштовхування.

Важливо також підготувати спеціальне місце для приземлення після стрибка.

Основне завдання у підготовчій групі – удосконалення якості стрибка і стабільність у правильному виконанні руху.

36, 45. розкрийте методику проведення фізкультурних розваг в різних вікових групах. У кожній віковій групі з дошкільниками проводяться фізкультурні розваги два-три рази на місяць, які плануються у другу половину дня у приміщенні або на майданчику (залежно від пори року та погодних умов). Зміст фізкультурних розваг складають рухливі ігри, вправи та ігри спортивного характеру, вправи на фізкультурних тренажерах.

Планування фізкультурних розваг здійснюється вихователем відповідно до рухової підготовленості дітей, наявності фізкультурного інвентарю та обладнання. Головна мета вихователя під час проведення фізкультурних розваг – створити у дітей радісний настрій, удосконалити їх рухові вміння та навички у невимушеній ігровій обстановці, залучити дошкільнят до систематичного виконання фізичних вправ. При цьому діти поводяться більш вільно, ніж під час занять з фізичної культури, і ця розкутість дозволяє їм рухатися без зайвого напруження, виявляти творчість у руховій діяльності.

Основні вимоги до проведення фізкультурних розваг

Згідно з діючими програмами виховання та навчання дітей у дошкільних закладах фізкультурні розваги, по­чинаючи з другої молодшої групи, проводяться в усіх вікових групах два-три рази на місяць. Їхня тривалість: у другій молодшій групі: 20-25 хв.; у середній: 25-30 хв.; у старшій: 35-40 хв.

Організуються вони, зазвичай, у другій половині дня. А під час канікул та влітку — в першій половині дня після сніданку. Найзручніше влаштовувати фізкультурні розваги з ви­хованцями однієї вікової групи. Однак не зайве об'єдну­вати для цього й дві одновікові або різновікові групи. Ефективність заходу залежить від активності дітей. Не слід забувати й про те, що дошкільнятам властиві бурхливі вияви емоцій, особливо в іграх-естафетах зма­гального характеру. Тому треба стежити, щоб вони над­мірно не збуджувались, а разом з тим варто уважно ста­витися до їхніх емоційних проявів. При визначенні їхньої те­матики та змісту не зайве враховувати кліматичні умови та національні традиції місцевого населення. Процес організації та підготовки фізкультурних роз­ваг не має бути обтяжливим. Форми проведення обира­ються найрізноманітніші; ці заходи присвячуються по­рам року, спортивним подіям, святам. Учасниками спільних розваг із дітьми молодшого та середнього дошкільного віку можуть бути улюблені каз­кові та літературні герої; доцільно також використову­вати цікаві сюжети, як-от: "Мандрівка до лісу", "На гос­тинах у гномів" абощо.

Проведення фізкультурних розваг у різних вікових гру­пах передбачає розв'язання вихователем певних зав­дань. Так, молодших дошкільнят слід залучати до по­сильної участі в колективних та індивідуальних рухових діях, збагачувати яскравими враженнями. Дітей серед­нього дошкільного віку можна привчати самостійно влаштовувати спільні забави та вправляння, пробуджуючи при цьому в кожній дитині бажання проявити свої фізичні та організаційні здібності. Слід розвивати в дітей уміння творчо використовува­ти власний руховий досвід в умовах емоційного спілку­вання з однолітками, привчати проявляти ініціативу в різ­них видах діяльності. Для фізкультурних розваг у групах молодшого та се­реднього дошкільного віку найкраще обирати цікаві ді­тям сюжети. Складаючи програму, треба пам'ятати: ос­новний час розваг (60% - 80%) має бути насичений так, щоб кожна дитина могла задовольнити свою природну потребу в русі. З малятами, зазвичай, передбачається фронтальна ро­бота, щоб усі вони долучалися до виконання пропоно­ваних завдань та ігор. Доцільно також чергувати рухливі ігри з фізичними вправами та ігровими завданнями для зміни м'язового й емоційного навантажень. Структура фізкультурних розваг Залежно від тематики, мети та умов проведення за­ходу використовуються різні способи організації фізку­льтурно-ігрової діяльності дітей різних вікових груп.

37.Визначте основні засоби профілактики плоскостопості у дошкільників в процесі дошкільного виховання . Шляхи формування постави. На початку курсу лікування вправи виконують у вихідному положенні сидячи або лежачи, що виключає вплив ваги, тіла на склепіння стопи, коли м’язи ще недостатньо зміцніли. Надалі призначаються вправи з вихідного положення стоячи або в ходьбі, які надають змогу, крім тренування і зміцнення м’язів коригувати склепіння стоп і вальгусне встановлення їх. Всі ці вправи рекомендується включати в режим дня дітей (ранкова гігієнічна гімнастика, уроки фізкультури в школі, спеціальні вправи для домашніх занять і процедура лікувальної гімнастики). Для зміцнення м’язів, які активно беруть участь у підтриманні нормальної висоти склепінь, крім лікувальної гімнастики, треба застосовувати вправи. які необхідні в природних умовах, - ходьбу босоніж по пухкій землі, піску, колоді, лазіння по канату, жердині, підгрібання піску стопами, плавання. Під час лікування і для профілактики плоских стоп широко застосовують масаж. Особливо він показаний при появі болю і втоми в ногах після довгого стояння, ходіння, наприкінці дня. Лікувальний масаж належить до найбільш адекватних фізіологічних методів впливу на організм дитини з патологією стопи. Особливо важливу роль він відіграє у відновному лікуванні, бо сприяє нормалізуванню порушених функцій та зміцненню захисних сил організму. Масаж має широкий спектр дії на організм, з якого слід виділити, як найбільш важливі, вплив на макро – і мікро-циркуляцію, регулювання тонусу м’язів і функції з’єднувальної тканини, дію на больові рецептори – гіпоальгезію та седативний ефект. Крім нервово-рефлекторної дії масажу на організм, слід відзначити його безпосередній механічний тиск на м’які тканини стопи дитини, що сприяє утворенню в шкірі і м’язах високоактивних хімічних речовин (гістомін, ацетил-холін), які спричинюють розширення капілярів і забезпечують мобілізацію захисних сил організму дитини. Масаж проводять курсами протягом 1,5-2 місяців, тривалість однієї процедури – 10-15 хв. Усі згадані заходи дуже важливі під час лікування плоскостопості, але необхідно знати і пам’ятати, що лікувати вже сформовану плоскостопість значно складніше, ніж застерегти появу цієї патології. У цьому разі спеціальні фізичні вправи і масаж просто необхідні, оскільки в основі профілактики плоскостопості лежать зміцнення м’язово-зв’язкового станату стопи, підвищення тонусу і сили м’язів стопи і гомілки. Профілактика плоскостопості складається з організації правильного фізичного виховання дітей у всіх вікових періодах, зміцнення м’язово-зв’язкового апарату нижніх кінцівок, забезпечення дітей національним взуттям. Також необхідно слідкувати за правильною ходою дитини і гігієною стоп. Для оздоровлення рекомендуються ті види спорту, які не зв’язані з перевантаженням нижніх кінцівок, наприклад плавання. Таким чином, систематичне використання спеціальних фізичних вправ і комплексних порад з профілактики дають змогу запобігти плоскостопості або стабілізувати процес деформації, зняти біль у м’язах і суглобах і підвищити можливості всього опорно-рухового апарату дитини. Яка ж постава вважається правильної, нормальної? Голова прямо, грудна клітка розгорнута, плечі на одному рівні, живіт втягнутий, колінні і тазостегнові суглоби розігнуті. У разі, якщо відбувається "перекіс" в якому-небудь з відділів хребта у будь площині, в першу чергу починають страждати дихальні і травні функції, утруднюється мозковий і периферичний кровообіг, порушується робота серця, у важких випадках може діагностуватися нефроптоз (опущення нирки ). Постава людини формується протягом усього періоду росту, тобто від народження до 18-20 років. Правильні вигини хребта повинні бути утворені до 6-7 років дитини, до моменту його вступу в 1 клас. Щоб до шкільного віку сформувалася правильна постава, дитині потрібно забезпечити: повноцінне правильно харчування;прогулянки на свіжому повітрі;правильно обладнане відповідно зростанню робоче місце (дитяча парта);оптимальне освітлення під час занять;регулярні фізичні навантаження відповідно до віку (гімнастика, танці, ЛФК);повноцінний відпочинок і сон;підходяще спальне місце (ортопедичний матрац, ортопедична подушка). Комплекс ранкової гімнастики з акцентом на вправи для формування правильної постави варто проводити з дітьми вже з 4-х років. У цьому ж віці прищеплюють звичку правильно сидіти за партою, столом, особливо під час занять, перегляду телевізора, комп'ютерних ігор. Отже, стіл повинен мати висоту на 2-3 см вище ліктя вільно опущеної руки дитини. Висота стільця повинна бути дорівнює висоті гомілки, тобто ноги сидить дитини повинні діставати до підлоги і бути зігнуті в колінах під прямим кутом. Спина повинна щільно торкатися до спинки стільця, яка імітує природний поперековий вигин. Між грудьми дитини і краєм столу має бути відстань 1,5 - 2 см, голова злегка нахилена вперед. У такому положенні маляті буде комфортно займатися, мозок буде максимально сприймати нову інформацію, зберігається хороший зір, але пам'ятайте, що тривале сидіння в одній позі так само шкідливо, як і неправильна посадка. Регулярні розминки, зміна стану і роду занять сприяють відмінному засвоєнню матеріалу та збереження фізичного здоров'я.