22. Перше видання острозької друкарні – Буквар 1578 р.

Першим відомим виданням Острозької академії був Буквар, що вийшло в світ 18 червня 1578 р. Буквар складався з трьох частин: 1 - Грецько-старослов’янської книги для читання, 2 – власне Букваря, 3 – Сказання чорноризця Храбра “О писменах”. Грецько-старослав’янська книга для читання була призначена для удосконалення навиків читання грецькою мовою. На першій її сторінці були розміщені старослов’янський та грецькій алфавіти, на наступних сторінках паралельно у два стовпчики надруковані тексти молитв грецькою та старослов’янською мовами. Отже, учень читав молитву старослов’нською, а потім грецькою мовою і удосконалював свої знання цих мов. Грецькі тексти молитв, видані без жодної помилки, очевидно, були підготовлені великим знавцем грецької мови Діонісієм Раллі Палеологом. Перший та єдиний примірник греко-слов’янської читанки був виявлений у Державній бібліотеці м. Гота в 1961 р. З’явились перші публікації, але ґрунтовне дослідження та опис цієї книги був зроблений та опублікований в 1968 р. німецькими вченими Гросгофом та Сіменсом. Вони слушно зауважили, що назва “Азбука”, розміщена на першій сторінці книги, не відповідає її змісту. Тому назвали цю частину книги Греко-руська церковнослов’янська книга для читання.

Друга частина книги - власне Буквар мав титульний аркуш, який раніше був відсутній у самостійних виданнях Івана Федорова. Очевидно, що титульний аркуш був розміщений під впливом вчених мужів острозької академії. На титульному аркуші Букваря надрукована коротка передмова, у якій зазначено, що в Острозі з ініціативи князя К.-В. Острозького відкрито школу “научения ради детского”, зібрані вчителі, відкрито друкарню, і що ця книга, надрукована “по руськи Аз Буки” та “по грецькі Альфа Віта” призначена для навчання дітей. Саме у передмові до Острозького Букваря вперше згадується Острозька академія. Передмову обрамлює декоративний орнамент. Головний елемент орнаменту – плетінка (символ вічності) часто використовувався тоді не тільки в друкарстві, а й у кам’яному різьбленні на порталах замків та церков. Такий орнамент бачимо і на одному з порталів замку князів Острозьких. Отже титульна сторінка книги асоціювалася із входом до книги, тому її оздоблювали подібно до справжнього входу в приміщення.

У третій частині книги – було надруковано твір болгарського монаха ХІ ст.. чорноризця Храбра “Сказаніє како состави Святой Кирил философ азьбуку по языку словеньську и книги переведе от греческий словенский язык“. У цьому творі автор переконливо доводив, що слов’янська мова рівноправна поряд з такими класичними сакральними мовами як давньоєврейська. давньогрецька та давньолатинська. Надрукування цього трактату в той час, коли дискутувалося питання чи варто викладати в Острозькій академії старослов’янську мову, було актом політичної мудрості. У XVI ст. вважали, що існує три мови світової культури, на яких написане святе письмо – давньоєврейська, давньогрецька та давньолатинська. Старослов’янська мова не належала до їх числа. Цим трактатом доводилося, що старослов’янська мова є спадкоємницею грецької мови, отже, також є мовою світової культури.