4. Розгляньте період правління "Лінивих королів" , визначте роль та функції майордомів.

Ліниві королі (фр. Roi fainéant — королі, що нічого не роблять) — узагальнена назва епохи останніх франкських королів з династії Меровінгів, нащадків Хлодвіга. Правили вони номінально, замість них реально керували державою майордоми. Епоха лінивих королів починається 639 року, по смерті короля Дагоберта I. Згодом влада у державі перейшла до рук майордомів. У 751 році майордом Піпін Короткий, за підтримки римського папи Захарія, скинув останнього Меровінга і був проголошений королем, започаткувавши династію Каролінгів.

VI–VII ст. були важким періодом в історії Франкського королівства. Країну охопили криваві усобиці між спадкоємцями Хлодвіґа, які намагалися знищити один одного в боротьбі за корону. Упродовж другої половини VI ст. тривала сорокарічна війна між двома гілками династії Меровінґів. Водночас нащадки Хлодвіґа продовжували завоювання сусідніх земель.У другій половині VI ст. Франкське королівство занепало: Меровінґи ще утримували трон, але фактично все вирішували королівські управителі – майордоми(старший в домі).Спочатку це були посадові особи, що очолювали королівське двірцеве управління. Потім майордоми перетворилися на найбільших землевласників. Все управління кожної з областей королівства зосереджувалося в їх руках, і майордом виступав як вождь і військовий ватажок місцевої земельної аристократії. Королі з дому Меровінгів, що втратили будь-яку реальну владу, призначалися і зміщувалися за волею майордомів, отримавши від сучасників зневажливе прізвисько "лінивих королів". Цей час назвали добою “лінивих королів”(639- 751).Період після правління Дагоберта I став часом посилення влади майордомів. Піднесення влади та зміцнення майордомів відбулося за: Хлодвіга II(Нейстрія і Бургундія)- 639-657рр; Сігіберта III(Австразія, 643 -656);Хлотаря III(Нейстрія і Бургундія, 657 – 673).

Остаточний занепад королівської влади спостерігається в роки врядування двох останніх « лінивих королів» -Теодоріха IV( 721- 737), Хільдерика III( 737- 751).

5. Проаналізуйте місцеве управління й систему податків Франкської держави у VI – першій половині VII ст..

Державна влада перебувала в руках короля. Якщо король був главою держави, то функції державного управління були зосереджені у королівського двору. Посадові особи центральної та місцевої адміністрації нагадували, швидше, агентів короля і прикажчиків його маєтку, ніж представників органів державного управління. Власне, вони й поєднували ці посади.Держава франків поділялась на окремі округи – паги, які очолювали графи. Їх призначав король із найбільших землевласників. Вони були наділені великою владою, мали право накладати штрафи на порушників громадського порядку. Паги поділялись на сотні, котрих очолювали сотники. Вони підпорядковувались графу і мали подібні повноваження в межах сотні. Сотню спочатку очолював виборний сотник, наділений судовими та військовими функціями. З УІ-УІІ ст. сотників, які називалися на півночі центанаріями, а на півдні вікаріями, вже призначали король або граф. Вони підпорядковувались графам. Сотники головували на судових зібраннях, збирали податки, штрафи (в розмірі 3 соліди), а також відповідали перед графами за збір ополчення в сотні.У прикордонних землях створювалися крупніші територіальні об‘єднання – герцогства. У них входило декілька пагів (від двох до 12). Одним із головних завдань герцогів, які їх очолювали, було організувати належну оборону держави. Найменшою територіальною одиницею були общини (марки), що належали до складу сотні й користувалися самоуправлінням.Податки: ценз (невеличкий оброк, який платили прекаристи),судові штрафи, прямі податки. Збирали податки до королівської скарбниці сацебарони і графи. У першій половині VIIст. Сацебарони і графи почали порушувати закон, що призвело до посилення фіскального гніту. Одним з прикладів прояву такого гніту – повстання проти місцевої влади 579р.