37. Висвітліть правління Альфреда Великого і його війни з вікінгами.

Король Уессексу, правил в 871-899/901 роках, перший з королів Уессексу, що використав в офіційних документах титул король Англії

У 60-х роках IX ст. вікінги, переважно данці, перейшли від піратських набігів до завоювання Британії. Вони захопили значну територію на північному сході країни й тіснили англосаксів на південь. Подальше просування норманів у цьому напрямку було призупинено за правління короля Альфреда Великого (871-900 pp.).

Король переміг данців і уклав із ними мирний договір, згідно з яким Британію було поділено на дві частини. За Альфредом зберігалася південно-західна територія країни з центром у Вессексі. А ланцям залишалася північно-східна частина Британії, яку назвали Денло, тобто «Область данського права».

Незважаючи на підписану мирну угоду, Альфред посилено готувався до нової боротьби: збудував флот, спорудив потужні укріплення, створив професійне військо. Король намагався різними способами посилити систему державного управління. Країну було поділено на графства. Альфред дав наказ зібрати всі давні англосаксонські закони, опрацювати їх і звести разом з його королівськими постановами. Так близько 890 р. виник звід законів «Правда короля Альфреда».

Король Альфред докладав чимало зусиль для розвитку освіти. Він невтомно вчився сам і змушував учитися інших. На сороковому році життя він вивчив латину й одразу почав міркувати над перекладами латинських творів англосаксонською мовою. Деякі тексти король переклав самостійно. За його дорученням при монастирях відкривалися школи, де викладали найкращі вчителі. Один із них, єпископ Ассерій, написав життєпис Альфреда. До здійснення просвітницької місії долучалися також вчені монахи з континенту. Саме король Альфред наказав писати «Англосаксонську хроніку».

Успіхи в боротьбі з данцями, досягнуті за правління Альфреда, були закріплені його наступниками. Упродовж першої половини X ст. англосаксонські королі поступово ві двоювал и «Область данського права», приєднання якої до своїх володінь завершив король Едгар (959-975). Тоді ж стару назву «Британія» було замінено на «England» (земля англів), тобто Англія.

У1013 р. данці знову захопили Англію. їхнє панування на території Англії припинилося тільки в 1042 р. Королем Англії став представник англосаксонської династії Едвард Сповідник (1042-1066).

38. Охарактеризуйте умови Уедморського миру 889 р. Та його наслідки.

Зібравши значні сили, Альфред завдав данцям великої поразки в Едінгтон, в результаті чого йому вдалося в 879 р. укласти з ними мир. За умовами Уедморского мирного договору Англія була поділена між датчанами і Альфредом. Данці отримали Нортумбрию, Східну Англію, центральну Англію (Мерсия була поділена) і Лондон (пізніше Альфред відбив його у данців). За Альфредом залишився Вессекс, тобто практично весь південний захід.

Альфреду довелося піти на укладення договору з тієї причини, що до цього часу данці пустили занадто глибоке коріння на всьому північному сході країни. Споріднені англосаксам і в етнічному відношенні, і за мовою, вони мало чим відрізнялися від місцевого населення також і в економічному і соціальному відношенні. Суспільний лад датчан був для англосаксів північних районів зовсім недавнім минулим, про який селяни цих районів невпинно жалкували. Данці-завойовники селилися серед англосаксонських селян, ріднилися з ними, жили в складі одних і тих же громад. Оскільки датський предводитель Гутрум прийняв по Уедморскому договором християнство, а за ним пішли і всі його воїни, то зникло і релігійне відмінність між датчанами і англосаксами північних районів. Область, яка відійшла до данцям, тепер стала називатися, і згодом довго зберігала цю назву, Областю данського права. Соціально-економічні відносини у цій галузі характеризувалися тривалим збереженням общинних порядків і особистої свободи селян. У порівнянні з півднем країни феодалізація йшла тут уповільненим темпом.