35. Висвітліть історію Ірландії V-першій половині iXст. Особливості устрою ірландської церкви.

Висвітліть історію Ірландії 5 першої половини 9 ст.й особливості устрою ірландської церкви. Ірландія ділилась на пять королівств – Манстер Ленстер, Коннахт, Улад та Міде (особисті володіння верховного короля). Кожне з королівств ділилося на менші королівства, а ті в свою чергу на землі окремих кланів. Кожен клан очолювали окремі вожді. Влада "верховного короля" була номінальною - регіональні королі постійно воювали між собою і верховним королем. Лише королю на ймення Конн Сто Битв (116 - 136 роки правління) вдалося на деякий час об'єднати Ірландію під своєю владою шляхом нескінченних війн. Практикувався обмін заручниками між королівствами та кланами - у випадку якщо хтось починав війну, його заручників страчували. Першим верховним королем Ірландії який відмовився від практики заручників був Ніл Дев’яти Заручників (368—395 роки правління), за що і отримав своє ім'я.Суспільство Ірландії І - V ст. н.е. ділилося на стани - вождів кланів та королів (рі), жреців (друїдів), воїнів (феніїв), поетів і музиканітв (філідів), простоюдинів та рабів (що були нечисельними, рабство носило патріархальний характер). Ірландські королі та вожді здійснбвали набіги на Британію та материк захоплюючи здобич та рабів, іноді засновуючи на території Британії та материкової Європи укріплені володіння. У суспільстві панували закони звичаїв та кровної помсти, земля належала клану - громаді, вождь клану тільки розподіляв користування землею та худобою та розподіляв урожай. Вождів і королів або обирали або вони доводили своє право на трон перемогами у війні. Захопивши в VIII в. Гебридскі, Оркнейські і Шетландські о-ви, що знаходяться між Ірландією і Скандинавією, і створивши там ряд своїх опорних пунктів, нормани почали грабіжницькі напади на ірландську територію, що тривали більше 200 років. У 795 р. вони висадилися на о.Ретлін біля берегів Антріма і спустошили його; в 798 р. оселилися в районі Дубліна, і з тих пір ірландські літописі скрупульозно повідомляють про численні експедиції і грабежах норманів, про руйнування церков, монастирів і поселень ірландців. У 818 р. вони висадилися вже на південному узбережжі Ірландії, в районі Уексфорда, через два роки - близько нинішнього г.Корка, а потім у Лимерика Вони заволоділи також Арма - церковною столицею Ірландії. Все це були древні ірландські поселення, географічне положення яких було вельми зручно для перетворення їх в опорні бази-фортеці і морські порти норманів, що полегшували їх зв'язки зі Скандинавією і захопленими територіями, а також для зберігання і вивезення звідти видобутку. Таким чином, нормани створили на південно-східному і південно-західному узбережжі Ірландії свої морські - Дублін, Уексфорд, Корк і Лімерик, оточивши з моря найбільш багату і розвинену частину Ірландії, що стала згодом головним об'єктом їх грабежу. 1014 р. — битва з норманнами під Клонтарфе (поблизу Дубліна) й остаточне вигнання їх із країни ірландськими дружинами на чолі з верховним королем Ірландії Бріаном Бору. Поступово залишки вікінгів були асимільовані ірландцями. Прийняття християнства У процесі розкладання первіснообщинного ладу і складання феодальних відносин все більшої популярності серед знаті стало набувати християнство. Важливе значення у поширенні християнства на острові мала місіонерська діяльність Патріка (373-463 рр..), Оголошеного згодом католицькою церквою святим. Патрік був уродженцем Північної Британії, сином збирача податків римського імператора в цій країні. У 16-річному віці під час вторгнення одного із загонів ірландців до Британії він був захоплений у полон і протягом шести років перебував в Ірландії в рабстві, пас худобу. Там він став ревним християнином. Після втечі з Ірландії Патрік багато подорожував по Європі, був присвячений в пресвітери в Галлії, а в 432 р. в сані єпископа спрямований папою римським до Ірландії проповідувати християнство і боротися з пелагіанством - єретичним вченням, впливають на багато християнські громади в Ірландії. Під впливом Патріка ардріаг Лоегхайр прийняв нову віру і дозволив йому вільну проповідь християнства по всій країні. Патрік як архієпископ Ірландії влаштувався в Арма, став з тих пір її церковної столицею. Хоча більша частина ірландської знаті під впливом Патріка прийняла християнство, боротьба з язичництвом тривала ще кілька століть. Ірландська церква мала своєрідні риси, що відрізняють її від звичайних для католицизму церковних порядків і звичаїв. Її організація була пристосована до клановим строю, і духовні посади стали монополією певних сімей. Єпархія єпископа зазвичай збігалася з територією клану, а сам він обирався з людей, угодних вождю і пов'язаних родовими узами з членами кланів. Целібат (безшлюбність духовенства) не дотримувався, парафіяльні священики жили в кланах і більше підпорядковувалися місцевим звичаям, ніж порядкам католицької ієрархії. Єпископи не зверталися до Риму для затвердження на посаді, належні татові платежі за духовні бенефіції збиралися нерегулярно. Вожді часто привласнювали церковне майно і доходи, а також обкладали духовенство звичайними для мирян поборами. Монастирські громади в Ірландії самі обирали собі абатів, не дотримуючись статут Бенедикта Нурсійського, який регулював життя католицьких монастирів у середньовічній Європі. Прийняття християнства в Ірландії прискорило процес розкладання первіснообщинних відносин. У 438 р. за ініціативою Патріка була створена спеціальна комісія з дев'яти осіб (до неї входили також король Лоегхайр і Патрік) для запису стародавніх правових положень, які зберігали усно судді - брегони. Пізніше з'явилася збірка юридичних трактатів «Шенхус мор». Це був важливий крок до кодифікації ірландського звичайного права. По суті, в цих трактатах були зафіксовані звичаї, що склалися в ході розкладання первіснообщинних відносин, - в області податкового права, поземельних порядків, майнових відносин та соціальної диференціації.