21. Охарактеризуйте військову реформу Карла Великого.

При Карлі Великому Франкська ранньофеодальна держава досягла свого розквіту. Військові огляди тепер відбувалися не в березні, а в травні і називалися «травневими полями». На відміну від «березневих полів» вони були не зборами народного ополчення, а переважно з'їздами королівських бенефіціаріїв. Карл Великий провів нову військову реформу. Тепер служити в армії зобов'язані були тільки відносно заможні вільні землевласники, що мали 3-4 середніх селянських наділи (манса). Усе менше заможні люди (у першу чергу вільні селяни, наділи яких за звичай не перевищували одного манса) повинні були поєднуватися в групи і за загальний рахунок виставляти одного збройного воїна. Таким чином, селянство, не тільки залежне, але і вільне, усе більш усувалося від військової служби, що поступово ставала привілеєм класу феодалів.

22. Проаналізуйте законодавство і соціальний лад Франкської держави за правління Карла Великого

У часи Карла Великого законодавча діяльність монархії значно посилилася, було видано понад 250 капітуляріїв (законів). Головними законодавчими пам'ятниками і судовими кодексами у Франкській державі залишалися варварські правди, основною з яких була «Салічна правда». На додаток до її застарілих положень видавалися окремі капитулярії. Велика частина капітуляріїв Карла Великого відноситься до Справ королівської адміністрації («Капітулярії посланцям»). Значно були посилені каральні заходи держави, підвищені адміністративні штрафи. Імператор у своїх капітуляріях зобов'язував службовців суворіше обходитися з простим народом, примушувати до слухняності і виконання повинностей. Разом з тим він намагався запобігти зростанню самостійності королівських посадових осіб та посилити їх відповідальність перед королем. У цих цілях була скасована герцогська влада, яка в окремих областях була майже незалежною. Карл Великий наділив єпископів судово-адміністративними повноваженнями і широкими імунітетними привілеями, прагнучи зробити їх опорою своєї влади в округах. Графи були поставлені під контроль королівських посланців, які періодично направлялися в області. Інститут королівських посланців з тимчасовими повноваженнями мав запобігти феодалізації місцевої влади. Однак після Карла Великого їх діяльність незабаром припинилася.

Старовинний варварський суд, зафіксований в «Салічній правді», остаточно розклався. На судових зборах головував вже не тунгин, що обирався народом, а граф і центенарій, якого призначав король. Зникли народні завідувачі - рахінбурги. Карл Великий замінив їх королівськими скабінамі. Народ був присутній на судових зборах лише як публіка, не беручи участі в рішеннях. Однак, за старою традицією, була потрібна обов'язкова присутність на судових зборах всіх вільних людей, за неявку штрафували. Згодом Карл Великий встановив обов'язкове відвідування тільки трьох судових зборів на рік.

Найчисленнішу групу залежних селян становили колони, які за своїм юридичним статусом значно відрізнялися від римських колонів. Це були особисто вільні селяни, зобов'язані нести поземельні повинності - оброчні і панщинні. Основну категорію особисто залежного населення становили серви (раби). Більшість їх мало наділи і несло панщинні і оброчні повинності. Вище сервів за юридичним статусом були літи - напіввільні селяни, що мали наділи і виконували панщину і оброчні повинності. Зовсім нечисленну групу становили «вільні», які проживали в межах маєтків і знаходилися, згідно імунітету, під юрисдикцією вотчинника. Їх повинності складалися переважно з податків і різних зборів, що надходили на користь пана маєтку. 23. Розгляньте територіально-адміністративний устрій Франкської імперії

Франкська держава і в часи Карла Великого не мало постійної столиці. Король роз'їжджав разом з двором за своїми маєтках. Тільки в кінці царювання Карл Великий став подовгу жити в своєму палаці в Ахені.

У Франкській державі існувала територіальна система управління. Населення підкорялося королівським службовцям і виконувало державні повинності. Вся територія держави була розділена на графства, на чолі яких стояли королівські уповноважені - графи. Вони відали судово-адміністративними справами, скликали військове ополчення і командували ним, збирали податки та інші побори на користь короля. В якості винагороди за службу графи утримували на свою користь 1/3 штрафів та отримували від короля бенефіції. Графства ділилися на сотні, на чолі яких стояли центенарії (сотники), які здійснювали судово-адміністративну і фіскальну владу на місцях. Центенарії призначалися королівським двором, але знаходилися в безпосередньому підпорядкуванні у графів. До складу сотні входило кілька сіл, що мали своє общинне самоврядування. У завойованих прикордонних областях Карл Великий створив марки - укріплені військово-адміністративні округи, що служили форпостами для нападу на сусідні країни та організації оборони. Ті, що стояли на чолі марок маркграфи розпорядженні широкі судово-адміністративними та військовими повноваженнями. У їх розпорядженні перебувала постійна військова сила. Вища державна влада зосереджувалася в королівському палаці і здійснювалася сановниками і міністеріаль (службовцями і слугами) короля. Головними з них були пфальцграф, що управляв штатом палацових слуг і головував на палацовому суді, референдарій - керував державною канцелярією, «охоронець скарбів» - відав скарбницею, головний капелан - займався церковними справами. Управлінням королівських маєтків і продовольчими справами займалися стольник і чашник; полюванням відали королівські мисливські. При дворі було ще багато інших світських і духовних осіб, які отримували від короля годування і бенефіції. Вища придворна знать становила королівську раду, на якому обговорювалися найважливіші державні справи. Хоча закони видавалися від імені короля (імператора), у їх підготовці та обговоренні брали участь вельможі двору і магнати держави. За старою традицією, щорічно збиралися з'їзди знаті - навесні і восени, на яких обговорювалися законодавчі та військові питання. Прийняті на весняних з'їздах рішення ставали законами і оголошувалися в капитуляриях короля. При Каролингах ці збори проводилися в травні (Травневі поля) і були одночасно військовими оглядами.