Поль Сезанн (1839-1906)
Поль Сезанн прагнув показати природу у простих та ясних формах. Він наполе -гливо шукає досконалість у побудові композиції картини, тяжіє до домірності об'ємів. Сезанн має кілька сюжетів, до яких він повертається впродовж усього творчого життя: натюрморти, гравці у карти, курці. Люди та предмети на полотнах Сезанна набувають дивної внутрішньої гармонії. Яблука та груші, гори та дерева на його картинах немов перебувають у вічності. Сезанн кілька разів писав гору Святої Вікторії. Останнє зображення побудоване з окремих мазків та виглядає майже абстрактно. Але саме вони надають полотну дивної енергії. Ця пізня манера Сезанна підштовхнула Пабло Пікассо та Жоржа Брака на створення стилю кубізм.
Творчість Сезанна надихала й інших художників-авангардистів XX ст.
П.Сезан. Натюрморт з драпіровкою.1895-1899рр.
В.Ван Гог.Автопортрет П. Гоген. Кафе в Арлі. 1888 р.
Із трубкою. 1888-1889рр.
У 70-х роках ХІХ ст. знову ж таки у Франції виникає така своєрідна художня течія, як символізм (від грецьк. symbolon – знак, символ). Символісти вважали головним у художній творчості інтуїтивне, підсвідоме. Виходячи з ідеї про символічність будь-якого мистецтва, представники цього напряму були переконані, що символ поєднує земне, емпіричне, тимчасове з іншими світами, з глибинами духу і душі, з вічним та абсолютним.
Декадентство (від лат. decadentia – занепад) знайшло вираження не тільки у символізмі, а й в інших течіях, які стали передвістям глибокої кризи західноєвропейської культури у ХХ столітті.
Отже, ХІХ століття – це вік напруженого пошуку людської думки в пізнанні світу, в намаганні удосконалити його. Для цього періоду характерні високі злети художньої культури і разом з тим входження в свідомість творців занепадницьких настроїв. ХІХ століття – це вік напруженої боротьби нвого зі старим, вік, який започаткував багато процесів і проблем, що дістали свій розвиток в ХХ столітті.