6. Структура ресурсів Національного банку України.

Основні джерела ресурсів НБУ:

• статутний фонд за підсумками 2007 року Радою НБУ було збільшено статутний капітал НБУ до 100 мільйонів гривень, цю величину він становить і зараз та інші фонди банку;

• залишки коштів на рахунках державної скарбниці та інших уря­дових структур;

• залишки коштів на рахунках банків;

• кошти в обігу та в міжбанківських розрахунках;

• інші пасиви.

Основні напрями розміщення ресурсів: золотовалютний запас; цінні папери; кредити видані; кошти на рахунках в інших банках; касова готівка; інші активи. Унаслідок своєї діяльності НБУ (як і будь-яке державне підприєм­ство) одержує прибуток, який розподіляється так:

• частина на власні потреби;

• частина на формування золотовалютного запасу;

• частина (основна) перераховується до бюджету.

Формування фондів та резервів НБУ на покриття фінансових ризиків, пов’язаних з виконанням його функцій, здійснюється згідно з положенням, що затверджується Радою НБУ. Загальні резерви формуються на покриття загальних ризиків під час проведення банківських операцій. Щорічний обсяг прибутку, що спрямовується на формування (збільшення) загальних резервів, визначається в розмірі 10% від суми прибутку до розподілу. Сума прибутку, яка спрямовується на формування фондів НБУ з метою забезпечення інвестицій у придбання, будівництво, поліпшення необоротних матеріальних і нематеріальних активів та соціального забезпечення потреб працівників НБУ, визначається в межах лімітів, передбачених кошторисом доходів і витрат НБУ. Результат переоцінки монетарних активів і зобов’язань в іноземній валюті, монетарному золоті та банківських металах уключає результат, який виник під час переоцінки монетарних активів і зобов’язань в іноземній валюті, монетарному золоті та банківських металах у зв’язку зі змінами курсу гривні до іноземних валют, монетарного золота та банківських металів, у тому числі реалізований результат переоцінки. Результати коригування вартості фінансових активів до їх справедливої вартості включають різницю, що виникає під час первісного визнання, між справедливою вартістю та вартістю придбання фінансових активів за операціями з власниками та доходи і витрати від амортизації цієї різниці, а також результат переоцінки інвестицій на продаж до їх справедливої вартості.

7. Регулятивний капітал банку - його роль, структура і функції.

Регулятивний капітал (власні кошти) банку являє собою грошові кошти, внесені засновниками (акціонерами) банку, і кошти, утворені у процесі діяль­ності банку. Він по суті відображає залишковий інтерес банку в активах за ви­рахуванням зобов’язань і є одним з елементів балансу банку. Частка власного капіталу банку в сукупних грошових ресурсах невелика і може становити від 10% до 15%, залежно від тривалості діяльності банку. Це зумовлено тим, що банк у своїй діяльності переважно користується залученими коштами (чужи­ми грошима).

Основним призначенням регулятивного капіталу є покриття негатив­них наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів і стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал складається з основного та додаткового капіталу.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) включає фактично сплаче­ний і зареєстрований статутний капітал та розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності): дивіденди, що спрямовані на збільшення ста­тутного капіталу; емісійні різниці; резервні фонди, що створюються згідно із законами України; загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких еле­ментів:

• резерви під стандартну заборгованість інших банків;

• резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

• підтверджена аудитором (аудиторською фірмою) за результата­ми звітного фінансового року сума збільшення (за результатами переоцінки) вартості основних засобів, які є власністю банку і належать до нерухомого майна (нежитлові будівлі, приміщення), що забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

• результат поточного року (прибуток), що зменшений на суму до­ходів, не отриманих понад ЗО днів із дати їх нарахування (крім до­ходів за державними цінними паперами та цінними паперами, емі­тованими Національним банком);

• субординований борг, що враховується до капіталу;

• нерозподіленний прибуток минулих років;

• прибуток звітного року, що очікує затвердження.

На додатковий капітал накладаються такі обмеження:

• загальний обсяг додатковою капіталу не може бути більшим ніж 100% від основного капіталу;

• обсяг субординованого капіталу не може перевищувати 50% ос­новного капіталу.