42. Методичні основи здійснення оцінки кредитоспроможності юридичних осіб.

Кредитоспроможність – це можливість позичальника у повному обсязі та у визначений термін погасити свої зобов’язання перед банком.

Будь-яка методика повинна включати:

Кількісне оцінювання кредитоспроможності, Якісне оцінювання кредитоспроможності, Аналіз ефективності кредитного проекту, Аналіз забезпечення кредиту ,Визначення кредитного рейтингу позичальника

Банки-кредитори під час оцінювання кредитоспроможності позичальника зосереджують свою увагу на репутації, порядності, професійній спроможності, матеріальній забезпеченості контрагента, на загальних економічних умовах, але, перш за все, ретельно аналізують його фінансовий стан.

Для оцінювання фінансового стану позичальника - юридичної особи банки використовують матеріали, отримані безпосередньо від клієнта, відомості про нього з архіву банку, інформацію, отриману від інших банків та з довідкових джерел.

Найпершими джерелами визначення показників фінансового стану позичальника є:

- балансовий звіт;

- звіт про фінансові результати;

- звіти про рух грошових коштів, матеріальний стан.

До основних показників кредитоспроможності позичальника, що визначаються із його балансового звіту належать:

Коефіцієнт загальної ліквідності = оборотні активи / поточні зобов’язання (>= 2)

Коефіцієнт поточної ліквідності = (грошові кошти та їх еквіваленти + поточні фінансові інвестиції + дебіторська заборгованість) / поточні зобов’язання (>= 0,5 - 1)

Коефіцієнт миттєвої ліквідності = (грошові кошти та їх еквіваленти + поточні фінансові інвестиції) / поточні зобов’язання (>= 0,2 – 0,25)

Коефіцієнт маневрування власних коштів = (власний капітал – необоротні активи) / власний капітал (>= 0,5)

Коефіцієнт незалежності = залучені кошти / власний капітал (<= 1)

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів = собівартість реалізованої продукції / середня вартість матеріальних запасів.

Коефіцієнт рентабельності продажу = чистий прибуток / чистий дохід від реалізації.

Банківські установи для аналізу фінансового стану позичальника керуються власними положеннями, а також рекомендаціями Національного банку України.

43. Основні схеми (методи) надання кредиту: разовий кредит, кредитна лінія, овердрафт.

Основні методи кредитування – це способи та процедури надання позичальнику кредитних коштів. Метод кредитування впливає на вид кредитування, кредитні рахунки, порядок видачі, погашення, контроль за ним.

Разовий строковий кредит – це найчастіше обліковий (дисконтний) кредит, що у вітчизняних банках вважається операцією із врахування векселів.

Кредитна лінія – це юридично оформлене зобов'язання банку перед позичальником надавати йому кредити впродовж певного часу (звичайно один рік) у межах зазначеного ліміту.

Кредитні лінії можуть бути відновлювальні, не відновлювальні (сезонні), мультивалютні, відкличні, безвідкличні.

За відновлювальною кредитною лінією кредит надається позичальнику в межах визначеного ліміту.

Не відновлювальна кредитна лінія передбачає видачу кредитних коштів траншами, загальна сума яких не може перевищувати встановленого ліміту.

Мультивалютна кредитна лінія – відновлювальна кредитна лінія, що надається у будь-який заздалегідь обумовленій валюті.

Безвідклична кредитна лінія – позичальник не має права пере узгоджувати суму ліміту.

Відклична кредитна лінія – позичальник має таке право.

Ліміт кредитної лінії, строк користування нею, строки погашення боргу визначаються банком з урахуванням кредитоспроможності позичальника, надходжень на його рахунки, планових обсягів виробництва, реалізованої продукції, наявності забезпечення.

Овердрафт – вид короткострокового кредиту, що надає позичальникові можливість за рахунок коштів банку здійснювати розрахунки зі своїми контрагентами на суми, що перевищують фактичний залишок на його поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми ліміту. Овердрафт також базується на дебетовому сальдо, але поточного, а не контокорентного рахунку.

Цей вид кредиту найчастіше пропонують суб'єктам господарювання з постійними, рівномірними надходженнями на поточний рахунок, із позитивною кредитною історією.

Плата за користування овердрафтом встановлюється банком у формі процентної ставки та комісії.

Надання цього кредиту здійснюється шляхом оплати з поточного рахунку розрахункових документів клієнта-позичальника упродовж операційного дня. При закритті операційного дня дебетовий залишок поточного рахунку автоматично переноситься на рахунок за овердрафтом суб'єкта господарювання, а при відкритті наступного операційного дня сума з рахунку за овердрафтом знову автоматично повертається на поточний рахунок.

Нарахування процентів за овердрафтом починається з моменту списання кожної окремої суми з поточного рахунку за рахунок овердрафту, закінчується в момент повного погашення кредиту.