40. Поняття та структура ціни кредиту. Класичні методи визначення ціни кредиту.

Плата за кредит повинна містити дві складові: процентна ставка та комісійна винагорода.

Основною складовою є % сума, нею банки повинні покрити витрати на залучення коштів, обслуговування кредитних операцій, отримати певний дохід та покрити кредитний ризик. Комісійна винагорода покриває банківські витрати.

Процентна ставка – це відносний показник ціни банківського кредиту, відображає відношення суми сплачених % до величини кредиту.

Види % ставок: тверда (фіксована) ставка –фіксується у кредитному договорі і залишається незмінною упродовж його дії; плаваюча кредитна ставка змінюється упродовж дії кредитного договору; номінальна ставка – річна проста процентна ставка оголошена банком; ефективна; дисконтна; базова % ставка.

Комісія встановлюється за роботу, пов’язану з оформленням кредиту, контролем за проектом. Комісія сплачується окремо або + до %.

Комісія може бути: одноразова фіксована у грн..; одноразова у % відношенні до суми кредиту; регулярна фіксована у грн.; регулярна у % відношенні до суми кредиту.

Банки повинні інформувати позичальника про сукупну вартість кредиту, яка складається з:

% ставка + комісія + супутні послуги

Супутні послуги – це вартість зборів та обов’язкових платежів, тарифи нотаріусів, страхових компаній, суб’єктів оцінки майна, реєстраторів.

Чинники, що впливають на % ставку: облікова ставка НБУ, рівень інфляції, строк кредиту, ціна залучених ресурсів, ризик, розмір кредиту, якість забезпечення, попит на банківські кредити, витрати на обслуговування кредиту, норма прибутку від інших операцій.

Найпоширенішими методами банківського кредитного ціноутворення є:

- метод «Вартість плюс»

- «Базова ставка плюс»

- «Надбавки»

- «Аналіз дохідності клієнта»

% ставка за методом «Вартість плюс» = вартість залучених кредитних ресурсів + операційні витрати + премія за ризик невиконання кредитного зобов’язання + бажаний рівень дохідності.

Метод «Базова ставка плюс» включає базову % ставку і додаткову.

% ставка = базова ставка + премія за ризик невиконаних кредитних зобов’язань + премія за ризик при довгостроковому кредитуванні.

Метод «Надбавки» полягає в тому, що при визначенні % ставки враховуються % витрати на залучення коштів на грошовому ринку і різноманітні надбавки.

Метод «Аналіз дохідності клієнта» базується на врахуванні взаємовідносин банку з конкретним позичальником.

41. Сутність забезпечення кредитного зобов`язання, його форми.

Забезпечення кредиту – один із шляхів захисту кредитора від кредитного ризику.

Кредити банків поділяються на:

Забезпечені кредити

1. Матеріальне забезпечення: застава рухомого майна, застава нерухомості (іпотека), забезпечення товарними запасами, застава ЦП, застава дорогоцінних металів.

2. Нематеріальне забезпечення: гарантія, порука, страхування.

Незабезпечені (бланкові) кредити

До матеріального забезпечення банки висувають такі вимоги:

• можливість оцінки забезпечення;

• високоліквідність;

• невелика затратність банків за зберігання чи реалізацію майна.

Перед укладенням договору застави банк повинен пересвідчитись документально (а в окремих випадках – перевірити на місці) щодо наявності майна, його місцезнаходження та умов його зберігання, реальності реалізації тощо.

Застава - це спосіб забезпечення будь-якого зобов'язання. Кредитор, котрий приймає заставу, має право за невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати компенсацію з вартості заставного майна шляхом його реалізації.

До оформлення застави та до заставодавця ставлять певні вимоги

Вимоги:

До заставодавця: повинен мати книгу запису застав нерухомості, повинен бути власником заставного майна або мати право управління ним (доручення).

До застави: форма договору – письмова, у договорі повинен бути визначений порядок користування заставленим майном, предмет застави не повинен бути національною, культурною або історичною цінністю, що перебуває в державній власності.

Предметом застави можуть бути: нерухомість" товарно-матеріальні цінності, цінні папери, готова продукція, сировина, прибутки майбутніх періодів, майнові права тощо.

Гарантія як спосіб забезпечення кредиту - це зобов'язання третьої особи погасити борг позичальника за настання гарантійного випадку (гарантійний випадок виникає тоді, коли позичальник сам не може погасити заборгованість і проценти за кредит).

Поручительство третьої особи оформляється як договір поруки між банком-кредитором та поручителем про відповідальність поручителя за виконання на повну суму зобов'язань позичальника.