22. Емісія банками цінних паперів власного боргу як метод залучення банками коштів.

Важливим джерелом залучення ресурсів для банків є емісія власних цінних паперів. Банки можуть емітувати такі цінні папери:

- ощадні (депозитні) сертифікати;- облігації;- фінансові векселі.

Ощадний (депозитний) сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника сертифіката на одержання після закінчення встановленого строку депозиту суми та процентів на нього.

Ощадні (депозитні) сертифікати можуть випускатися з ініціативи банку:

- одноразово або серіями;- іменними або на строк.

Емітентами ощадних (депозитних) сертифікатів можуть бути лише банки - юридичні особи. Випуск сертифікатів має бути в паперовій (документарній) формі. Вони можуть бути номіновані як у національній валюті, так і в іноземній. Бланк ощадного сертифіката, який виготовляється відповідно до вимог законодавства України, заповнюється банком за допомогою технічних засобів або від руки - чорнилом або кульковою ручкою. Жодні виправлення під час заповнення сертифіката не допускаються.

Розміщення та погашення ощадних сертифікатів здійснюються лише банком-емітентом. До погашення приймаються тільки оригінали сертифікатів. Розрахунки за придбані сертифікати та сплата грошових коштів за ними для юридичних осіб здійснюється лише в безготівковій формі, а для фізичних осіб - як у готівковій, так і в безготівковій формах.

До депозитного капіталу належать кошти, отримані від емісії та продажу облігацій. Крім цього, емісія облігацій може формувати банківські позичені кошти на довгий термін.

Облігація - це цінний папір, який свідчить про внесення його власником коштів і підтверджує зобов'язання емітента повернути його власникові у визначений термін номінальну вартість цього цінного папера та сплатити суму процентів.

Облігації не дають права їх власникам на участь у керуванні банком, а тільки дають їм право на одержання фіксованого прибутку.

Власники облігацій ризикують менше, ніж власники акцій, бо в разі банкрутства банку кредиторам кошти повертаються раніше, ніж звичайним акціонерам.

Емісія облігацій регламентується Законами України "Про господарські товариства" і "Про цінні папери та фондовий ринок".

Привабливим інструментом залучення коштів для банків є векселі (випуск фінансових векселів на даний час призупинений).

Банківський вексель – це цінний папір, у якому міститься безумовне грошове зобов'язання банку про сплату зазначеної у векселі суми векселетримачеві у вказаному місці та в установлений термін.

Векселі вільно обертаються на фінансовому ринку, можуть використовуватись як застава, засіб розрахунку за продукцію та послуги і як джерело отримання доходу у формі банківських процентів. Вексель може швидко і легко змінювати свого власника шляхом здійснення передатного напису на його звороті.

23. Організація системи безготівкових розрахунків, основні принципи та шляхи вдосконалення.

Економіка України не може розвиватись без руху грошових потоків або без використання грошового обігу. Грошовий оборот – рух грошей або сукупність грошових розрахунків у будь-якій формі – безготівковій, готівковій.

Грошовий оборот на мікрорівні обслуговує індивідуумів, на макро – все суспільство.

В системі грошового обороту функціонують об’єкти (кошти), суб’єкти (підприємства, фірми, які забезпечують здійснення грошового обороту; домогосподарства, які випускають ВВП, а потім його споживають; державні органи, які контролюють випуск ВВП і фінансові потоки; фінансові посередники, які безпосередньо обслуговують фінансові потоки).

Грошовий оборот здійснюється між центральним банком і банками, між окремими банками, юр. і фіз.. особами, небанківськими установами. Основну частину грошового обороту становить платіжний оборот, де гроші виконують платіжну функцію.

Платіжний оборот поділяється на готівковий та безготівковий. Безготівковий здійснюється через поточні рахунки суб’єктів, коли на рахунках є кошти, через кредитні рахунки, через коррахунки банків, за допомогою різних гарантій (аваль, акцепт).

Порядок здійснення безготівкових розрахунків базується на певних принципах:

• Контрагенти банку самі обирають установи для відкриття поточного рахунку,

• Платежі здійснюються лише за дорученням ініціатора розрахунків,

• Розрахунки здійснюються в порядку черговості. Якщо в 1 робочий день клієнт подав декілька розрахункових документів то в першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для відшкодування втрат завданих здоров’ю працівників , в другу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для виплати різноманітних допомог, в 3 чергу списуються кошти за різноманітними виконуючими листами, у 4 чергу – кошти на користь бюджету, в останню чергу – на користь постачальників.

Якщо коштів на рахунку недостатньо, то розрахункові документи приймаються банком і обліковуються на позабалансових рахунках. А банк посилає письмове повідомлення з поясненням причини чому невиконаний платіж.