Екзаменаційні питання з дисципліни “Банківські операції”

1. Види банків, їх функції та основні принципи діяльності.

Для обслуговування потреб ринкової економіки необхідне функціо­нування різних видів банків. У загальному банківські установи класифікують за такими ознаками:

1. За формою власності:

державні (унітарні, засновані на принципах єдиновладдя);

з колективною формою власності - акціонерні товариства відкри­того типу;

кооперативні.

2. За колом операцій, що виконують:

універсальні;

спеціалізовані - ощадні, інвестиційні, іпотечні, клірингові.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Банк набуває статусу спеціалізованого банку в разі якщо більше ніж 50% його активів є активами одного типу.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо більше ніж 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та охоплю­ють багато секторів фінансового ринку. В Україні більшість банків універсаль­ні, їм заборонено здійснювати діяльність лише у сфері торгівлі, матеріального виробництва і страхування.

Державний банк (в Україні - це Ощадний банк і Експортно-імпорт­ний банк) засновується за рішенням Кабінету Міністрів України після отри­мання позитивного висновку Національного банку України. Статутний капі­тал державного банку формується із коштів Держбюджету.

Кооперативний банк створюється групою осіб для самозабезпечен­ня фінансовими послугами - це організаційна форма взаємодопомоги у фі­нансовій сфері, що діє за кооперативними принципами. Мінімальна кількість учасників такого банку, що діє в межах області, - 50 осіб. Статутний капітал цього банку складається із пайових внесків усіх учасників.

Функції банків - це ті категорії, які властиві постійно кожному бан­кові, незалежно від видів операцій, що здійснюються ними на даний час.

Отже, банки виконують такі три функції:

1. трансформаційну - трансформація ризиків, строків, обсягів, просторова трансформація;

2. емісійну - створення додаткових платіжних засобів і спрямування їх в оборот або вилучення їх з обороту. Пояснюється емісійна функція банків через дію грошово-кредитного мультиплікатора, який показує, скільки коштів може бути введено у грошовий обо­рот банківською системою на кожну одиницю початково залуче­них коштів;

3. стабілізаційну. Ця функція банків пов’язана з ризиковістю їх ко­мерційної діяльності, основаної на залученні чужих грошей.

2. Національний банк України – утворення та основи функціонування.

Національний банк України (НБУ) виступає першорівневим елементом банківської системи, регулює її діяльність у межах законодавчо наданих йому прав та повноважень, несе відповідальність перед суспільством за функціонування банківської системи загалом.

НБУ утворений на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР згідно з Постановою Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про банки і банківську діяльність" від 23 березня 1991 р.

НБУ е державною власністю України і виступає виразником інтересів та завдань держави в сфері регулювання економіки; його правовий статус, функції, повноваження і принципи організації діяльності визначаються Конституцією України, Законом України "Про Національний банк України" (від 20 травня 1999 р.) та іншими законодавчими актами.

Головний банк країни — НБУ — є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом державної власності й перебуває у його повному господарському веденні. У той же час НБУ виступає як самостійний економічний суб'єкт, що має здійснювати свої витрати за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису (додатки 2 і 3), а в окремих випадках — за рахунок державного бюджету України. Економічна самостійність банку посилюється також тим, що він не несе відповідальності за зобов'язаннями органів державної влади, які, своєю чергою, теж не відповідають за зобов'язаннями НБУ.

НБУ виконує такі функції:

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків та організовує систему рефінансування;

Філії (територіальні управління) НБУ не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від його імені в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій НБУ визначаються Положенням, яке затверджує Правління НБУ.

3. Характеристика, класифікація та комерційна основа банківських операцій.

Традиційний набір банківських операцій відображається

Виходячи із функціонального призначення банку, його опера­ції поділяють на пасивні, активні, комісійні (активно-пасивні).

За допомогою пасивних операцій банки формують свої ресурси.

Сутність активних операцій - розміщення цих ресурсів задля одер­жання доходів, створення додаткових платіжних засобів.

Комісійні операції - це операції банків за дорученням клієнтів за ко­місійну плату:

• із розрахунково-касового обслуговування клієнтів (внутрішнього і міжнародного);

• торговельно-комісійного обслуговування на ринку цінних папе­рів, валютному ринку, ринку металів;

• трастове та консультаційне обслуговування клієнтів тощо.

Є й інші критерії класифікації банківських операцій.

Відповідно до специфіки банківської діяльності операції по­діляють:

• на традиційні;

• нетрадиційні.

Відповідно до банківських контрагентів:

• операції, що надаються банкам та іншим фінансовим установам;

• операції, що надаються суб’єктам господарювання;

• операції, що надаються фізичним особам.

Відповідно до оплати за надання:

• платні операції;

• безплатні операції.