38. Охарактеризуйте соціальні перетворення та політичне життя радянської України у 20-30-ті рр. Хх ст.

Нова централізована держава запропонувала українцям зовнішньо привабливу національну політику підтримки культури, мови, державного будівництва. Політика українізації об'єктивно сприяла формуванню національної ідентичності українців. Радянське керівництво намагалося зміцнити апарат радянської влади і Компартії за рахунок україномовних та місцевих радянізованих працівників; інтегрувати республіканську економіку в загальносоюзну, очолити український національний рух, радянізувати його, скомпрометувавши для суспільства ідею незалежності України.

Політика керівництва СРСР в Україні в 1920-х рр. мала суперечливий характер. Вона містила в собі подвійні стандарти, характерні для тоталітарних режимів. Офіційно декларувалася всебічна підтримка національно-державного будівництва. Партійне керівництво розглядало українізацію як класову загрозу диктатурі компартії. Тому вже в середині 1920-х рр. органи держбезпеки в Україні визначили коло реальних та потенційних супротивників комуністичного режиму. І як тільки керівництво СРСР почало розгорнутий наступ по всьому фронту, всі вони перетворилися на об'єкт репресій з боку влади. Терор залишався важливим чинником політичної практики більшовиків.

Загалом було реформовано систему освіти як у центральній, так і, пізніше, на Західній Україні. Поряд з рідною в усіх школах обов'язково вивчалась і російська. У вищих навчальних закладах відповідно до загальносоюзної структури утвердилася курсова система навчання, екзаменаційні сесії, обов'язкове відвідування лекцій, у всіх вузах були створено кафедри марксизму-ленінізму, яким відводилася пріоритетна роль.

На заході унаслідок проведених реорганізацій музеїв, бібліотек, клубів і товари більша частина їх взагалі припинила свою діяльність, а нові часто функціонували мало ефективно. На Львівщині замість 22 різних музеїв, існували тут до початку другої світової війни, навесні 1940 р. залишилось з яких лише 2 розпочали свою роботу. Всупереч волі науковців було ліквідовано. Наукове товариство ім. Шевченка, припинили свою діяльність «Просвіт», «Рідна школа», інші національні громадсько-просвітницькі організації.

Створені у Львові за радянськими зразками обласні організації республіканських творчих спілок: письменників, художників, композиторів стали зручним засобом партійного контролю за літературно-мистецьким процесом і управління ним. Підтримку властей одержало лише обмеження до авторів, які прийняли «радянську платформу» і намагалися працювати в руслі канонів «соціалістичного реалізму». Перед ними в першу чергу відкривали можливість друкувати свої твори в республіканських і всесоюзних газет журналах, видавництвах, експонуватись на виставках.

39. Дайте характеристику політичного життя України у роки Другої світової війни та у повоєнне десятиліття (1939-1953 рр.).

В роки Великої Вітчизняної війни (1941-45рр.) політика на Україні була спрямована на боротьбу проти фашистської Німеччини.

Відновлення радянської влади на визволених від нацистської окупації українських землях викликало нову хвилю терору щодо населення. Як цілком слушно зауважують сучасні нам історики, Й. Сталін розгорнув нову війну — війну проти переможців. Й. Сталін: «В Червоній Армії немає полонених — є лише зрадники Вітчизни». Як наслідок, значна кількість колишніх полонених та примусово вивезених на роботи до Німеччини мирних жителів на Батьківщині було звинувачено у зраді Вітчизні. Справжня братовбивча «війна після війни» розгорнулася на Західній Україні. Рад. влада зіштовхнулася із загонами УПА. Серед них були війни між собою, внаслідок чого загони УПА скоротились на 40%. Радянській владі вдалося локалізувати діяльність українського націоналістичного підпілля. Величезних втрат бійці УПА зазнали 5 березня 1950 р., коли загинув головнокомандувач УПА генерал-хорунжий Роман Шухевич. Як наслідок, до кінця 1952 р. активний спротив УПА радянській владі практично припинився. Ще одним безпрецедентним кроком радянізації західноукраїнських земель стала ліквідація Української греко-католицької Церкви. Але потім вони знайшли спільну мову. Однак досить швидко радянська влада змінила своє ставлення. Все вище духовенство опинилося у сталінських катівнях. Паралельно з цим, у Львові 8—10 березня 1946 р. відбувся Собор представників Української греко-католицької Церкви, на якому було ухвалено рішення про скасування Брестської церковної унії 1596 р. та об’єднання з Руською православною Церквою. Останнім же актом сталінського терору стала так звана «справа лікарів». Які були звинувачені у вбивстві діячів СРСР