34. Проаналізуйте модернізацію українського суспільства у складі Російської та Австрійської імперій наприкінці XVIII – на початку хх ст.

У другій половині XVIII ст. володіння козацької старшини розширювалися за рахунок захоплення нею земель у селян, рядового козацтва і царських дарувань. Найбільшим землевласником був гетьман. Різко посилюється феодальне пригноблення селянсько-козацьких мас. Селяни й козаки, окрім панщини, змушені були брати участь у будівництві фортець, каналів, платити нові види грошових податків. Збільшувалась чисельність міського населення.  Змінився адміністративний поділ: замість полків з’явились намісництва, а згодом – губернії.  У 1785 імператорський уряд включає українську знать до російського дворянства. Старшинська верхівка остаточно зрівнюється в правах з дворянством.  1775р. Катерина II надала наказ зруйнувати Запорозьку Січ.  Правобережна Україна до кінця XVIII ст. залишалась у складі Польщі. Основними землевласниками були польські пани. Протягом 70-90-х років на Правобережжі сталися значні політичні зрушення, пов’язані з виникненням мануфактур.  Виникає небувалий розмах антифеодальних антифеодальних виступів у зв’язку зі збільшенням панщини. Гайдамацький рух, що розпочався XVIII ст. переріс у величезне народно-визвольне повстання.  1768р – польський сейм ухвалив постанову про формальне зрівняння в правах католиків і православних.  Перша половина XIX ст. – це період визрівання глибокої суспільно-політичної кризи у Російській імперії, складовою частиною якої були українські землі. Ця криза зумовила виникнення суспільних рухів, які намагалися знайти вихід із скрутного положення. Посилення експлуатації селянства в умовах занепаду феодально-кріпосницької системи викликало протидію у пригнічених народних мас. Селяни писали скарги на поміщиків в урядові установи; відмовлялися відбувати панщину, платити оброк; виявляли непокору місцевим та центральним офіційним властям; самовільно створювати самоврядування тощо. Всі ці вияви народної непокори та протесту складали зміст селянського руху.  Під час Кримської війни виникає нова форма селянського руху, яка дістала назву “Київська козаччина”  Своєрідним феноменом у межах селянського руху були народні виступи під проводом Устима Кармелюка. Особливо активними були дії кармалюківців 1830-1835рр., коли селянський рух охопив не лише Поділля, а й частину Бесарабії та Київщини. Лише загибель лідера дала змогу владним структурам придушити цей виступ.  У першій половині XIXст. посилюється невдоволення кризою феодально-кріпосницької системи та зростає опозиційнімсть до самодержавної влади. Одним з показників цього процесу стало винекнення в українських землях масонських лож, які були організаційними формами об’єднання опозиційно настроєної ліберальної еліти. Царський уряд, відчуваючи з боку масонів потенційну загрозу, 1822р. видав указ про заборону всіх таємних організацій та гуртків.  Основною причиною декабристського руху стала криза феодально-кріпосницької системи, а своєрідним каталізатором – війна 1812р., яка привела до активного поширення західноєвропейських ідей, глибшого ознайомлення з соціальним та політичним досвідом Європи.  Надзвичайно важливо, що паралельно кількісному зростанню товариств та їхній консолідації активно йшов процес теоритичного осмислення шляхів виходу суспільства з кризи, створювалися моделі майбутнього суспільного устрою.  Наприкінці 50-х років XIX ст. внаслідок кризи феодально-кріпосницької системи господарювання, поразки Росії у Кримській війні, царський уряд починає здійснювати реформи.  19 лютого 1861р. – скасування кріпосництва указом Олександра II. Селяни здобули право вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, торгівельні заклади тощо. Але селяни залишалися тимчасово забов’язаними. Реформа була грабіжницькою.  Для державних селян умови реформи були сприятливіші, ніж для поміщицьких, вони отримали майже вдвічі більші земельні наділи. Реформа сприяла розвитку капіталізму в Україні. Було проведено ряд інших реформ (військова, фінансова).  Міська реформа – встановлювалися міські ради – “думи”, члени яких обирало населення, що платило податки. Найбільшої гостроти боротьба селян проти поміщиків досягла у 1890-х рр.