24. Зовнішня заборгованість країни та її показники.

Зовн. борг (ЗБ) — суму фін. зобов’язань країни перед іноз.кредиторами. Найчастіше ЗБ країни має таку структуру (на прикладі України): 1)заборгованість за позиками наданими міжнар. ек орган-ми 2)...наданими закордоними органами управління 3)...іноз. комерц. банками 4)заборг не віднесена до інших категорій. Також у структурі ЗБ виділяють борг держ. та приват. секторів ек, в тому числі банківського сектору та сектору дом-рств..

За методологією Всесвітнього банку визначають низку показників ЗБ для нац. економіки, за якими можна зіставляти стан зовнішньої заборгованості різних країн. Серед них:

1. Відношення ВАЛОВОГО ЗБ до експорту товарів та послуг. Це відношення не повинно бути більше 200-250%. – відносна довго строк спроможність держави акумулювати вал надходження без додатк пресингу на сальдо ПБ

2. Відношення валового ЗБ до ВВП. Критичне значення -60 %. – рівень боргової складової економіки

3. Відношення заг платежів з обслуговування боргу до експорту товарів та послуг. Витрати з обслуговування зовнішнього боргу включають усі платежі, які здійснюються позичальником, а саме: основний борг, проценти і комісії. (не більше 20-25%). Показує яка частина вал надходж спрямив у сферу погаш боргу

4. Відношення % платежів з обслуговування ЗБ до ВВП. – визнач можлив обслуг зовн боргу

5. Відношення офіційних зол-вал резервів до загальної суми ЗБ, показує, чи може країна використовувати свої резерви (і яку частку) для погашення ЗБ

6. Відношення офіц зол-вал резервів до обсягу імпорту товарів та послуг. – фін міцність країни

7. Частка короткострокового боргу в загальній сумі ЗБ. – яку частку становить кор. Борг а в заг сумі

8. Частка довгострокового боргу в загальній сумі ЗБ.

9. Частка боргу міжнар. організаціям боргу в загальній сумі ЗБ. – залежн країни від фінансув МО

можливі наслідки існування зовнішнього боргу для країни:1)Державний борг не є чимось загрозливим:якщо його розміри не перевищують прийняті параметри макроекономіки, якщо більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів. 2)Коли умови сприятливі, державний борг здатний навіть «працювати» на державу. 3)Якщо державний борг зростає швидше, ніж ВВП, обслуговування державного боргу може здійснюватися і за рахунок накопичення і споживання, тобто за рахунок зниження життєвого рівня населення. 4)Якщо державний борг зростає в умовах припинення зростання ВВП або його падіння, то наслідки для країни-боржника можуть бути більш негативними:коли борги накопичуються з року в рік, це може привести країну до боргової кабали; призвести до втрати економічної незалежності і втрати політичних позицій у світовому співтоваристві.

24. Механізми реструктуризації зовнішнього боргу.

Зовн. борг (ЗБ) —суму фін. зобов’язань країни перед іноз.кредиторами. Найчастіше ЗБ країни має таку структуру (на прикладі України): 1)заборгованість за позиками наданими міжнар. ек орган-ми 2)...наданими закордоними органами управління 3)...іноз. комерц. банками 4)заборг не віднесена до інших категорій. Також у структурі ЗБ виділяють борг держ. та приват. секторів ек, в тому числі банківського сектору та сектору дом-рств.. Реструктур-я боргу – це прийняття, по узгодженню боржників і кредиторів, заходів, що спрямовані на підтримку платоспроможності країн-боржників на оптимальному рівні для кредиторів у середній та довгостроковій перспективі. Основні шляхи: 1.списання боргу (відб. за рахунок частини ВВП країни-позичальника, що є додатковим податком для громадян даної країни); 2.викуп боргу (це купівля країною-позичальником своїх боргових забовязань на відкритому ринку зі значним дисконтом); 3.секюритизація (це механізм емісії дебітором нових забовязань у вигляді облігацій, які обмінюються на старий борг або продаються на відкритому ринку); 4.конверсія боргу (процес перетворення боргових забовязань за якими або не виплачуються відсотки, або занадто обтягнені боргові забовязання у нові забовязання у фін. плані або з точки зору перспективи).

ТРАДИЦ. МЕТОДИ: 1.прийняття країною програм, що підтримуються МВФ та Світовим банком за допомогою кредитів; 2.згода Паризького Клубу на реструк. чистів потоків коштів, що повязані з обслуг. боргу на компенсаційних умовах; 3.проведення країною-боржником двостор. переговорів з країнами, що не входять до Пар.Клубу і приватними кредиторами, про надання їй таких же умов рестр. боргу, які надає Пар.Клуб.; 4.списання на двосторонній основі боргів, що виникли в результаті отримання країною-боржником офіц. допомоги розвитку; 5.надання нових компенсаційних кредитів країною-боржником.

Реструктурування боргів країн, що розв-ся, у 80-90-ті рр зменшило гостроту боргової проблеми. В останні роки значно поліпшилися показники обслуговування боргу в багатьох країнах Латинської Америки, Азії. Однак, боргова проблема ще залишається предметом занепокоєння в найменш розвинутих країнах, особливо африканських. Залучення іноз капіталу збільшує ресурси екон розвитку, але зростання зовн боргу породжує проблему його обслуговування, яка включає: амортизацію (виплату основної суми); виплату % Зобов‘язання по обслугов зовн боргу виконуються або за рахунок експї виручки і скорочення імпорту, або шляхом нових позик за кордоном.