24. Сальдо платіжного балансу та основні шляхи його регулювання в Україні.

Платіжний баланс – це балансовий рахунок міжн.операцій як вартісне вираження всього комплексу світогоспод. зв’язків країни у формі співвідношень надходжень і платежів.

Активне сальдо поточного ПБ означає, що надходж перевищ платежі. Поточний ПБ включ в себе і торгівельний баланс.. Пасивне сальдо ПБ означає, що платежі перевищують надходження. Виникає де­фіцит ПБ, який призводить до посилення валют контролю, зниж курсу нац валюти, зростання обсягу позик за кордоном. Якщо країна є членом МВФ, то може постати проблема екон за­лежності від позик МВФ (залежність від більш розвин краін). Якщо загальна сума платежів по між нар опер країни відпов бюджет, то такий стан назив рівновагою ПБ. Умови рівноваги: 1) нульов сальдо ПБ, дебет = кредит 2) повна зайнятість 3) відсутність серйозних обмежень щодо між нар операцій. Порушення рівноваги ПБ вимагає таких змін як: рівня цін, доходу, вал курсів і ін. макроек показників.

Держ рег-ня ПБ - сук ек, вал, фін, грошово-кред заходів держави, спрямованих на форм-ня осн статей ПБ, а також покриття наявного сальдо. Існують різні методи рег-ня ПБ, спрямовані або на стимулювання, або на обмеження зовнішньоек операцій, залежно від валютно-ек становища і стану міжн розрахунків держави. Матер основа рег-ня ПБ: 1) офіційні золо вал резерви 2) нац дохід, що перерозп через держ бюджет 3) пряма участь держави в МЕВ як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника 4) регламентація зовн-ек операцій за доп нормат актів та органів держ контрголю. Країнами з дефіцитним ПБ переважно вживаються такі заходи з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноз капіталів, обмеження вивезення капіталів: 1.Дефляційна політика = спрямована на скорочення вн попиту і обмеження бюдж витрат переважно на цивільні цілі, замороження цін та зар плати. Одними із важливих її інструментів є фін і грошово-кред заходи: -зменш бюджетного дефіциту, -зміна облікової ставки центр банку (дисконтна політика), -кред обмеження, встановлення меж зростання грош маси. 2.Девальвація = зниження курсу нац валюти спрямоване на стимулювання експорту і стримування імпорту товарів. 3.Валютні обмеження = блокування інвалютного виторгу експортерів, ліцензування продажу іноз валюти імпортерам, зосередження валютних операцій в уповноважених банках спрямовані на усунення дефіциту ПБ обмеженням експорту капіталу і стимулюванням його припливу, стримуванням імпорту товарів. 4.Фін і грошово-кред політика- викор бюджетні субсидії експортерам, протекціоністське підвищення імпортних мит, відміну податку з відсотків, які виплачуються іноз власникам ц.п. з метою припливу капіталу в державу, грош-кред політика, особливо облікова політика таргетування грош маси (встан-ня цільових орієнтирів її щорічного зростання). 5.Спеціальні заходи держ впливу на ПБ,

24. Джерела зовнішнього фінансування національних економік.

Зовн. борг (ЗБ) — суму фін. зобов’язань країни перед іноз.кредиторами. Найчастіше ЗБ країни має таку структуру (на прикладі України): 1)заборгованість за позиками наданими міжнар. ек орган-ми 2)...наданими закордоними органами управління 3)...іноз. комерц. банками 4)заборг не віднесена до інших категорій. Також у структурі ЗБ виділяють борг держ. та приват. секторів ек, в тому числі банківського сектору та сектору дом-рств..

Прямі інвестиції- це вкладення капіталу з метою отримання підпр прибутку та контролю інвестора над об΄єктом інвестув. Прямими є як самі інвестиції, так і реінвестиції. Перевага полягає в тому, що інвестор зацікавлений у розвитку вир-ва. Недолік може бути в тому, що часто виникають проблеми стосовно національного неприйняття іноз власності.

Портфельні інвестиції - вкладення капіталу, як правило, в ЦП з метою отрим дивідендів, доходу, без отримання контролю. Обмеження полягає в тому, що інвестор швидше зацікавлений у високій поточній доходності ЦП, ніж у створ умов для ефективного розвитку у майбутньому. Часто джерела обмежені і досить нестабільні через відносно спекулятивний характер.

Кредити міжнар фін організацій - вирізняються відносно щедрими умовами оплати за користування коштами (в порівнянні з відкритим ринком). Вони хоча і невеликі за обсягом, але свідчать про певну стаб-ть і запорукою того, що приватний інвестор може прийти в країну. Великим недоліком є те, що надаючи кредити, МО часто ставлять додаткові умови стосовно провадження політики держави, що часто не відповідає нац інтересам країни і довгострок періоді може підірвати основи розвитку.

Запозичення на міжнар фін ринках - позитивний метод в тому плані, що є неінфляційним, не викликає ефекту витіснення інвестицій на внутр ринку (принаймі теоретично), дозволяє мобілізувати досить значні кошти приватних інвесторів. Недоліком є те, що в цьому разі доводиться мати справу з міжнар фін установами з усіма відпов наслідками (інакше приватні інвестори не профінансують, бо вважатимуть надто ризикованим).

Офіційна допомога розвитку-гранти, займи, технічна допомога. Перевага в її безоплатності або дуже низькій вартості. Недолік у незначних обсягах, а також у тому, що кошти в таких випадках переважно витрачаються на товари та послуги, походженням з країни донора, і реальна вартість наданої допомоги суттєво нижча від заявлених (в реальному виразі).