5 Стратегічна орієнтація країн базування та приймаючих країн.

Стратегічні орієнтації країн базування та приймаючих країн, що впливають на мотивацію безпосередніх партнерів, формуються під впливом багатьох взаємопов'язаних факторів. Фактори міжн інвестування: глобально-ек. (• стан розвитку світової ек.ки, міжн факторних ринків, у т. ч. інвестиційного; • стабільність світової валютної системи; • рівень транснаціоналізації та регіональної інтеграції; • розвиток міжн інвестиційної інфраструктури); політико-ек (• політ стабільність; • ступінь втручання уряду в ек.ку; • ставлення до зарубіжних та іноз інвестицій; • наявність дотримання два- і багатосторонніх угод); ресурсо-ек (• наявність природ. ресурсів; • демографічна ситуація; • географ. положення); загальноек (• темпи ек росту; • співвідношення споживання і заощаджень; • ставка позикового %; • норма чистого прибутку; • рівень і динаміка інфляції; • конвертованість валюти; • стан платіжного балансу).

Для країн базування, традиційно головними серед яких є промислово розвинуті країни, вирішальним макроекономічним фактором експортної орієнтації прямого підприємницького капіталу є стан балансу ввозу і вивозу інвестицій. У зв’язку з цим виділяють три групи країн: 1) ті, що переважно експортують капітал; 2) ті, що зберігають приблизну рівновагу експорту і імпорту капіталу (ФРН, Франція); 3) нетто-імпортери (Ірландія).

Для приймаючої країни привабливість прямих інвестицій зумовлена тим, що: 1. імпорт прямих підприємницьких капіталів збільшує в країні виробничі потужності та ресурси; 2.сприяє поширенню передової технології і управлінського досвіду, підвищенню кваліфікації трудових ресурсів; 3. з’являються нові матеріальні та фінансові ресурси, мобілізуються і більш продуктивно використовуються національні ресурси; 4.ПІІ сприяють розвиткові національної науково-дослідної бази; 5. підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщує як імпорт, так і застарілі вироби місцевого виробництва; 6.такий імпорт підвищує попит та ціни на національні (місцеві) фактори виробництва; 7.у країні збільшуються бюджетні надходження у вигляді податків на діяльність міжнародних спільних підприємств; 8,. в умовах слабкого контролю за використанням держпозик інвестиційний ризик переноситься на іноземних інвесторів, які самостійно вирішують проблему самоокупності.

6 Мікромотивація прямих зарубіжних інвестицій.

Зовн (заруб) інвестиції - вкладення в об’єкти інвестування, розміщені за територіальними межами даної країни.

Ключовими факторами інвестиційної привабливості країни є: освічена, кваліфікована і водночас відносно дешева робоча сила; наявність значних (унікальних) природних ресурсів; місткість ринку; розвинута інфраструктура; дієва і справедлива правова система (рівні можливості для іноземних і вітчизняних інвесторів); послідовна макроекономічна політика; підприємницька культура тощо.

Серед прикладів мікромотивації ПЗІ можна назвати наступні: - забезпечення потенційних ринків збуту; - вихід на нові ринки збуту; - подолання бар’єрів для імпорту; - збереження та розвиток існуючих ринків збуту; - підвищення конкурентоспроможності продукції шляхом організації виробництва у країні збуту; - нижча вартість робочої сили; - нижчий рівень оподаткування; кращі можливості для організації закупок та матеріального забезпечення; - довший робочий тиждень; - спрощені адміністративні процедури; - довший строк експлуатації обладнання; - не такі жорсткі вимоги з екологічних питань.

Не слід ігнорувати й інші, як правило, недекларовані та рідко досліджувані мотиви: пропагандистські і престижні; характерні як для діял.ті за кордоном великих корпорацій, так і для міжн бізнесу в окремих сферах (туризм, сервіс тощо); персональні, коли під.ва з іноз інвест створюються засновниками однієї національності або на родинних засадах; екологічні, коли розв'язуються завдання виведення за межі розвинутих країн екологічно брудних вир.в.