3.1. Міжнародні інвестиції та їх мотивація

1 Споживання та заощадження: графічна інтерпретація їх залежності від доходу, схильність до споживання та заощадження.

Споживання (С)– це частина доходу в розпорядженні (Д1), яка надходить для купівлі товарів та послуг у поточному періоді.

Заощадження (S) – частина доходу в розпорядженні, яка залишається після задоволення споживчих потреб і спрямовується на споживання у майбутньому.

Розподіл доходу в розпорядженні стосується домашніх господарств:

Д1 = Y; S =Y-С; С=Y-S.

Функція споживання

Функція заощадження

Гранична схильність до споживання доходу(величина яка показує, на скільки збільшиться споживання, якщо доход збільшиться на одиницю).

Гранична схильність до заощадження визначається як частка кожного додаткового долара доходу, що йде на додаткове заощадження. Завжди та всюди гранична схильність до заощадження дорівнює одиниці мінус граничну схильність до споживання.

Гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження співвідносяться як дзеркальні двійники. Доход дорівнює спож. + заощ. Це означає, що кожен додатковий долар доходу має бути поділений між додатковим спож. і додатковим заощ. Так, якщо гранична схильність до споживання становить 0.85, то гранична схильність до заощадження має дорівнювати 0.15.

При аналізі споживання та заощадження важливим є визначення проблеми використання додаткового доходу. (Δу=у2-у1). Додатковий дохід розподіляється на ΔS та ΔС.

ΔS = S2-S1, ΔC = C2-C1

Характеристику ΔS та ΔС дають категорії гранична схильність до споживання та до заощадження

ГСС + ГСS = 1

Графічний аналіз.

Графічна інтерпретація ГСС.

;

Графічна інтерпретація ГСЗ.

;

ГСС + ГСЗ = 1;

Фактори споживання та заощадження, не пов’язані з доходом.

· Багатство:

· Податки:

· Рівень цін:

· Відрахування на соціальне страхування:

· Очікування:

· Відсоткова ставка:

Аналіз споживання та заощадження в короткостроковому та довгостроковому періоді.

Функцію споживання та функцію заощадження в короткостроковому періоді досліджував Кейнс, а в довгостроковому – С.Кузнец.

2 Сук попит на інвест: його чинники, чистий приб від інвест, граф інтерпретація.

Виділяються та­кі основні етапи руху інвестицій або ін­вестиційного процесу: по-перше, реаліза­ція інвестиційного попиту (нагромаджен­ня), тобто процесу створення виробни­чих потужностей; по-друге, процес ви­робництва продукції (інвестиційних або споживчих товарів, робіт, послуг); по-третє, реалізація продукції, одержання прибутку; по-четверте, розподіл прибут­ку, формування інвестиційного попиту.

Приймаючи інвестиційні рішення, підпр-ва повинні зіставляти річний дохід від інвестицій з витратами залучення капіталу д/ кожного проекту. Різниця між річним доходом і річними витратами являє собою річний чистий прибуток. Якщо цей прибуток позитивний, інвестиції доцільні, якщо ні – не мають сенсу.

Мотиваційним чинником інвест.попиту є чистий прибуток (NP). Складові чистого прибутку: 1) Валовий прибуток (GP). Він залежить від величини інвестицій та норми прибутку; 2) Податок на прибуток (ТР); 3) затрати на інвестиції. Звідси: NP=(GP-TP)-Yr. Попит на інвестиції має місце лише тоді, коли NP>0. Якщо NP<0, то інвестиційний попит не виникає. Найбільш мінливим чинником, що впливає на інвестиції через зміну чистого прибутку, є відсоткова ставка (r): r=n-i. Між інвестиційним попитом і відсотковою ставкою існує обернена залежність. За цих умов крива інвестиційного попиту прибирає вигляду від’ємно похилої лінії

Величина попиту на інвестиції залежить від таких факторів не пов’язаних з доходом як:

1. Витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання,

2. Податки на підприємців,

3. Наявний основний капітал,

4. Очікування прибутків та інфляції .

Названі фактори впливають на зміщення кривої інвестиційного попиту.