52. Міжнародні маркетингові дослідження: типи, особливості, стадії проведення.

ММД — це система збору, оброб­ки, аналізу та прогнозування даних, необхідних для прийняття рішень у міжнародній маркетинговій діяльності.

Метою будь-якого ММД є зменшення ризику від рішень щодо міжнародної активності фір­ми. Особливостями ММД є: велике поле дослідження (цікавити має все!), технічні труднощі збирання інформації (цілковита відсутність Інформації, ненадійна статистична інф-ція, обмеження на доступ до інформації, мовні бар'єри (переклад, діалекти)), поведінка респондентів, висока вар­тість досліджень, особливо збирання первинної інформації, труд­нощі порівнянь і пояснень, проблеми розробки рекомендацій.

Проведення ММД необ­хідно для прийняття рішень з таких питань: сегментація світово­го чи закордонного ринку, її необхідність, критерії та умови ус­пішної сегментації; вибір ринку, країни для розвитку міжнарод­ної діяльності; обґрунтування стратегії виходу на закордонний ринок (експортування, спільне підприємництво чи пряме інвес­тування).

Стадії міжнародного маркетингового дослідження.

ММД має 4 логічно вза­ємопов'язані, послідовні стадії: (1)Визначення вимог до інформації як перший етап дослідження містить у собі проблему ідентифікації цілей та завдань. Якщо маркетолог (чи замовник дослідження) може чітко сформулювати мету майбутньої роботи, то завдання стають певними етапами, складовими досягнення цілі. У цьому класичному підході визна­чення вимог до інформації формується згори вниз: мета, завдан­ня, перелік необхідних показників та процесів, що необхідно до­слідити. (2)Збирання даних складається з таких робіт: інвен­таризація банку даних (зіставлення наявної вторинної інформації з потребами, визначеними на попередньому етапі); збирання вторин­ної інформації (оновлення банку даних у відповідності з певними вимогами до інформації); планування дослідження (розробка плану проведення польових досліджень з метою отримання первинної ін­формації); проведення дослідження (отримання первин інф за доп інтерв'ю, розсилки опитув листів, спосте­режень, телефонного опитування тощо). (3)Аналіз інформації є найскладнішою стадією. Отримана кількіс­но необхідна та якісна інформація аналізується за допомогою ме­тодів статистики, економетрії, соціометрії, кваліметрії, біхевіо­ризму. Якщо отримана інформація не відповідає критеріям якості для прийняття маркетингових рішень (релевантність, точність, надійність, актуальність тощо), то потрібно повернутися на по­передній етап та оновити банк даних. (4)На етапі впровадження дослідницький колектив представляє ре­зультати та рекомендації (у разі виконання дослідження на замов­лення). Якщо дослідження проводилося власними силами (спів­робітниками маркетингового підрозділу), то цей колектив несе відповідальність і за остаточне впровадження, тобто використан­ня при прийнятті управлінських рішень.

52. Стратегії (моделі) виходу фірми на зовнішній ринок: порівняльна характеристика, чинники вибору.

Під моделлю виходу фірми на зовнішній ринок розуміють організаційно-правову форму, що забезпечує проникнення товарів, технологій, людських ресурсів, управлінського досвіду та інших ресурсів фірми в зарубіжну країну.

Міжнародна бізнесова практика виділяє три основні стратегії виходу на зовнішній ринок: експорт, спільне підприємництво, пряме інвестування.

Коли застосовується модель експортування, то виробництво залишається на національній території, що має свої недоліки та переваги. Спільне підприємництво та пряме інвестування потребують уже організації виробництва за кордоном. При цьому деякі форми спільного підприємництва реалізуються на основі укладання контрактів, без додаткових інвестицій, а спільне володіння та пряме інвестування передбачають інвестиції, тобто довгострокові вкладення капіталу в підприємства, соціально-еконо­мічні програми, підприємницькі та інноваційні проекти. Це зумов­лює виділення контрактних та інвестиційних моделей виходу на зовнішній ринок.

Стратегія виходу на зовнішній ринок

Внутрішнє виробництво

Експорт:

Непрямий експорт: торговельні дома, міжнародні посередники

Прямий експорт  експортний відділ  збутове відділення  закордонна філія  комівояжер з експортних операцій  дистриб’ютори/агенти

Зарубіжне виробництво

Спільне підприємництво

 ліцензування  підрядне виробництво  управління за контрактом  спільне володіння

Пряме інвестування (володіння)  складальні Підприємства  виробничі підприємства  збутові філії

Кожна із розглянутих вище стратегій виходу фірми на зовнішній ринок має свої недоліки та безумовні переваги, які треба розглядати в контексті, насамперед, особливостей товару

Порівняльна характеристика стратегій виходу на зовнішній ринок

	С т р а т е г і ї
Критерій	Експорт	Спільне підприємство	Пряме володіння
Контроль ринку	Н	С	В
Гнучкість	С	В	Н
Ресурсні вимоги	Н	С	В
Ризик	Н	С	В
Причетність до міжн маркетингу	Н	С	В

Н — низька (низькі, низький) С — середня (середні, середній) В — висока (високі, високий)

Внутрішні та зовнішні чинники вибору моделей виходу фірми на зовнішній ринок.

До внутрішніх чинників належать: ресурсні можливості, харак­теристики продукту, конкурентні позиції фірми та корпоративна політика.

До зовнішних чинників належать такі основні 6 чинників:

1.політика національного уряду (втручання в бізнес, обмеження типу «купуй у своїх», нетарифні бар’єри, субсидії, умови діяльності, умови власності, бойкоти, конфіскації);

2. можливості ринку (розмір ринку, місткість ринку, );

3. фінансові та цінові параметри ринку(ціни конкурентів);

4. Гео-культурне середовище (мова, релігія, цінності та ставленя до часу, досягнень, роботи, успіху, змін, дітей, сім’ї, жінки, здоров’я, освіти, організація суспільства, технічна та матеріальна куоттура)

5. Рівень економічного розвитку та економічний стан. Стан та тенденції розвитку основних макроекономічних показників (ВВП, ВВП на душу населення, демографічні показники, безробіття, інфляція, темпи економічного зростання, стукрура виробництва тощо)

6. Політичне середовище (політичний клімат, уряд, національний суверенітет, національна безпека, національний добробут).