38.Сучасні інструменти стимулювання експорту.

*Заміна експортних ставок мита на інші, гнучкіші, як тарифні, так і нетарифні методи регулювання експортних потоків,

*Експортні субсидії — це фінансові пільги, що надаються урядом або приватними структурами фірмам-експортерам на виробництво та вивезення певних товарів за кордон. Метою їх надання є покриття частини витрат національних виробників для підвищення їх конкурентоспроможності на світових ринках.

*Податкові пільги як опосередковане субсидування експорту надаються, як правило, в таких формах:

-повернення експортерам сум мита і податків, сплачених при імпорті сировини, комплектуючих чи товарів, необхідних для виробництва продукції на експорт або звільн від них;

-дозвіл створення спеціальних фондів для розвитку експортного виробництва, що не оподатковуються;

-відстрочка сплати певних податків;

-надання права на прискорену амортизацію основного капіталу.

*Кредитування експортерів — надання фірмам-експор­терам через державні банки або спеціальні органи коротко­строкових і довгострокових кредитів.

-надання прямих експортних кредитів;

-рефінансування експортних кредитів, наданих комерційними банками;

-використання фондів допомоги для поліпшення умов кредитування експортних угод;

-виплата бюджетних субсидій з метою підтримання пільгових відсоткових ставок по експортних кредитах;

-страхування експортних кредитів шляхом надання державних гарантій на них.

*Організаційно-технічне сприяння експорту — допомога, яка надається державою в різних формах суб’єктам зовнішньо­економічної діяльності з метою активізації та підвищення ефективності національного експорту:

-надання комерційної інформації про кон’юнктуру світових товарних ринків, можливості та умови експортування;

-сприяння національним фірмам в отриманні крупних замовлень, участі в міжнародних тендерах, виставках та ярмарках;

-здійснення зв’язку з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями з питань міжнародної торгівлі та представлення, відстоювання в них інтересів країни, а також окремих учасників зовнішньоторговельної діяльності;

-організація навчання і тренінгу експортерів-початківців, пошук партнерів, допомога у встановленні перших контактів, експортне та правове супроводження угод.

39.Визначення напрямків використання субсидій в контексті вимог сот.

Експортні субсидії — це фінансові пільги, що надаються урядом або приватними структурами фірмам-експортерам на виробництво та вивезення певних товарів за кордон. Метою їх надання є покриття частини витрат національних виробників для підвищення їх конкурентоспроможності на світових ринках.

Угода про субсидії і компенсаційні заходи (додаток 1А до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі) визначає, що субсидією є:

-фінансове сприяння, що надається на території члена СОТ урядом або будь-яким державним органом, тобто коли: уряд практикує прямий переказ грошових коштів (наприклад, дотацій, позичок або інвестицій), потенційну пряму передачу грошових коштів або зобов’язань (наприклад, гарантій за позичками); уряд відмовляється від доходів, що йому належать, або не стягує їх (податкові кредити); уряд надає товари і послуги, або закуповує товари чи послуги;

-підтримка доходів чи цін у будь-якій формі, а також вигода, що надається таким чином.

Згідно з цією ж Угодою забороненою є адресна субсидія, тобто надання якої обмежено колом визначених підприємств, які розташовано у певному географічному регіоні.

Разом з тим Угодою визначені субсидії, що не дають підстави для вжиття контрзаходів. Такими, за ст. 8 цієї Угоди вважаються: (вони ж і є напрямками використання субсидій)

-допомога науково-дослідній діяльності, яку ведуть фірми або вищі навчальні заклади чи науково-дослідні установи на договірній основі з фірмами (за умов, конкретизованих в Угоді);

-допомога неблагополучним регіонам на території члена СОТ, яка надається в рамках загального регіонального розвитку, не є адресною і розподіляється між відповідними регіонами за умов, конкретизованих в Угоді;

-сприяння у прискореній адаптації наявних потужностей до нових вимог щодо охорони довкілля, які вводяться відповідно до закону та/або нормативного акта і проявляються у більших обмеженнях і фінансових витратах фірм, за умов, що конкретизуються в Угоді.

Частина V Угоди про субсидії і компенсаційні заходи регулює порушення розслідування, порядок подання доказів, консультації, визначення шкоди, розрахунок обсягу субсидії як розміру вигоди для її одержувача, накладання та стягнення компенсаційних мит тощо.