29.Види цін у міжнародній торгівлі.

Міжн ціна – це грош вираз інтернаціональної вартості вир-ва, що має на відміну від внутр, можливість бути множинною, що зумовлено відмінностями торгової політики до імпортерів; валютною державною та міждержавною політикою; політикою протекціонізму; відмінностями в методиці розрахунку цін.

Види цін:

1.за напрямком товарних потоків (ех, ім.);

2.за умовою розрахунків: (ціни комерц угод; ціни програм допомоги; ціни клірингових розрахунків - ціна товару, в якій враховані умови й особливості клірингу (кліринг - це система безготівкових розрахунків за товари та послуги, що ґрунтується на заліку взаємних вимог та обов'язків); трансфертні ціни- ціна товару за внутрішньо-корпоративними операціями);

3.за повнотою врахування в-т (ціни нетто; ціни кінцевого споживання); .

4.за хар-ром реалізації (оптові; роздрібні);

5. за мірою фіксації (тверді- встановлюються в момент підписання контракту і не підлягають змінам протягом терміну його дії; рухомі- фіксуються при укладанні контракту і можуть бути переглянуті за умови зміни ринкової ціни даного товару на момент поставки; змінні- розраховані в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної ціни з урахув змін у витратах на вир-во, що сталися за час виконання контракту; ціни з наступною фіксацією);

6.за ступенем інформованості (ціни, що публікуються-довідкові, біржові, аукціонні, статистичні, ціни фактичних угод, ціни пропозиції великих фірм; розрахункові).

30. Оцінка стану і динаміки цінової і нецінової конкуренції на світових товарних ринках.

Конкуре́нція — економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас — механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин.

В економічній літературі прийнято розділяти конкуренцію за її методам на цінову і нецінову, або конкуренцію на основі ціни і конкуренцію на основі якості (споживчої вартості).

Цінова конкуренція сходить до тих далеких часів вільного ринкового суперництва, коли навіть однорідні товари пропонувалися на ринку по найрізноманітніших цінах. Зниженням ціни торговець завоював собі бажану частку ринку.

У сучасному світі, коли ринки монополізовані, розділені між незначним числом великих фірм, які захопили ключові позиції (фірма ІБМ, наприклад, у США володіє 70% ринку комп'ютерів), виробники прагнуть, довше утримати ціни постійними, щоб, цілеспрямовано знижуючи собівартість і витрати на маркетинг, забезпечити макс прибутку .

Цінова конкуренція застосовується головним чином фірмами-аутсайдерами в їх боротьбі з монополіями, для суперництва з якими у аутсайдерів немає сил і можливостей у сфері нецінової конкуренції. Крім того, цінові методи використовуються для проникнення на ринки з новими товарами (цим не нехтують і монополії там, де не володіють абсолютною перевагою), а також для зміцнення позицій у разі раптового загострення проблеми збуту.

Нецінова конкуренція висуває на перший план більш високу, ніж у суперників, надійність, меншу «ціну споживання», більш сучасний дизайн.

Найсильнішим знаряддям нецінової конкуренції завжди була реклама, сьогодні ж роль її зросла багаторазово.