6. Міжнародний поділ праці та його форми.

Міжнаро́дний по́діл пра́ці — вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці між країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва.

Розв-к МЕВ обумовлений відмінностями у наділеності країн факторами вир-ва (ек рес-сами), що веде або до МПП, або до переміщення цих факторів між країнами. МПП – процес поділу праці між суб’єктами різних країн на наддержавному рівні, що веде м обміну товарами, послугами тощо.

До промисл перевороту (кінець 18 — Іпол 19 ст.) МПП базувався на відмінностях в прир-клімат умовах В (клімат, грунти, надра, водні і лісові рес-си). На індустріальній стадії вир-ва посилюється спеціалізація, що грунтується на відмінностях країн за іншими факторами вир-ва: капітал, праця, підприємницькі здібності, знання.

Осн форми МПП - м. спеціалізація та м. кооперація.

Міжнародна спеціалізація вир-ва — це форма МПП, за якої відбувається зосередження вир-ва одних видів продукції в одних країнах (або на підприємствах одних країн), а інших видів продукції — в інших. Дві форми м. спеціалізації — міжгалузева і внутрішньогалузева.

Міжгалузева спеціалізація(С) зосередження в окремих країнах певних галузей вир-ва при відсутності цілого ряду інших галузей (С багатьох країн Африки, Азії та Лат Америки на вир-ві мінеральної та с/г сировини, а також деяких видів продовольства). Їх С частково пов'язана також з географ середовищем і прир умо¬вами, вона більш прогресивна і хар-ся вир-вом промислової продукції та напівфабрикатів. (Швейцарія - годинники, Швеція —сталі, Бельгія — чавуну і сталі, Фінляндія — лісоматеріалів і продукції деревообробки).

Внутрішньогалузева спеціалізація пов'язана з галузями, що засновані не стільки на використанні прир рес-сів, скільки на результатах науково-технічної діяльності і охоплюють переважно розвинуті країни. Ці країни мають приблизно однакову галузеву структуру вир-ва і можливість окремої країни посісти певне місце у м. спеціалізації шляхом випуску найпомітнішої продукції, що залежить від рівня витрат на галузеві науково-дослідні роботи.

Напрями внутрішньогалузевої спеціалізації: *предметна С - зосередження випуску певних видів продукції даної галузі у тій чи іншій країні. *подетальна - С заводів окремої країни по випуску комплектуючих виробів, вузлів або деталей, які не мають самостійного споживання, вона отримала розв-к при вир-ві масової продукції: автомобілів, радіоапаратури, тракторів.

М виробнича кооперація — це форма організації спільного або взаємоузгодженого вир-ва за участю двох або декількох країн. Найбільшого розв-ку вона отримала у машинобуд, електроніці, хім та деяких інших галузях промисловості, перш за все у виготовленні високотехнол продукції. В останні 10—15 років м кооперація значно вплинула на підвищення темпів НТП, дивер¬сифікацію вир-ва, розв-к компаній-конгломератів.

М виробн кооперація об'єднує рес-си вир-ва в єдиному організаційно-технологічному процесі. Здійс-нення такого процесу у м масштабі передбачає укладання відповідних контрактів та угод, котрі регламентують виробничо-технічні та торгово-ек питання, а також вироблення форм і методів співробітництва. Осн методи налагодження коопераційних зв'язків: здійснення спільних програм, договірна спеціалізація та інтегрована кооперація.

Бурхливо розвивається інтегративне кооперування, що здійснюється у формі об'єднання капіталів декількох суб'єктів з різних країн для досягнення узгоджених цілей. Найпошир видами інтегративної кооперації стало створення СП та розв-к мультинац. корпорацій.