2.1. Теорії і моделі міжнародної торгівлі

1. Історична детермінованість, сутність та оцінка осн положень, резул-в і проблем меркантилістської теорії.

Концепція меркантилізму - нація стає заможнішою та могутнішою, коли експортує більше, ніж імпортує. Надлишок зовн торгівлі, який утворюється, буде залишатися у країні у вигляді дорогоцінних металів, зокрема золота та срібла. Торговці розглядалися як найбільш важлива для успішного функціонування ек с-ми група, а праця - як осн фактор вир-ва.

Історична детермінованість. Теорія з’явилась в період, коли відбувався занепад середньовічного феодалізму, укріплювались нац. держави, а найбільш сильні з них захоплювали колонії і боролись за розподіл сфер впливу, міста почали відігравати все більш вагому роль як ек. центри. Причини, які спонукали меркантилістів акумулювати дорогоцінні метали у великій кількості: осн метою дослідження меркантилістів було посилення потужності та влади власної країни. Більша кіл.ть золота давала змогу правителям утримувати більшу армію та флот, що дозволяло їм завойовувати більше колоній

Переваги теорії: вперше підкреслили значимість міжн торгівлі для ек росту країн і розробили одну з можливих моделей її розвитку; країна одержувала max переваги за рах позитивного сальдо торгівельного балансу, що в свою чергу спричиняло ↑ зайнятості і вир.во товарів і послуг.

Недоліки: меркантилісти не змогли зрозуміти, що збагачення однієї нації може відбуватися не тільки за рах обнищання інших, з якими вона торгує, що міжн ек.ка розвивається, а тому розвиток країн можливий не лише за рах перерозподілу вже існуючого багатства, але і за рах його нарощування;

Ранній меркантилізм: ідеологи - У. Стаффорд (Англія), Г. Скаруффі (Італія), виник наприкінці 15 ст., ґрунтувався на доктрині «грошового балансу» - нагромадженні грошей внаслідок вивезення товарів при забороні (або суб'єктивному обмеженні) вивезення грошей

Пізній меркантилізм (Т. Мен (Англія), А. Серра (Італія), А. Мокрет'єн (Франція)) розвивалась з 2-ї пол 16 ст. до сер 18 ст. Осн зміст: доктрина «активного торговельного балансу», який можна було забезпечити шляхом активізації зовн торгівлі при перевищенні доходів від експорту порівняно із витратами на імпорт, а також у результаті розвитку посередницької торгівлі (перепродаж іноземних товарів, надання транспортних послуг, кредитів з метою одержання додаткових надходжень від операцій на зовнішніх ринках. Сьогодні спостерігається відродження поглядів неомеркатилістів, зокрема стосовно обмеження імпорту при намаганні зменшити безробіття в країні та стимулювати нац вир.во.

2. Співвідношення понять «відкрита ек.Ка» і «закрита ек.Ка» в суч теорії та практиці.

Відкрита - таке госп-во, напрям розвитку якого визнач-ся тенденціями, що діють в світ. госп-ві, а зовн.-ек. зв’язки постійно розширюються; При цьому, зовн.-торг. оборот досягає такого рівня, коли він починає стимулювати загальноек зростання(25% від ВВП). За інш. умов ми можемо говорити, що країна є замкнутою (з закритою ек.кою). Ек.ка СРСР вважалася закритою. Іншими словами, відкрита ек-ка - ек-ка країни, яка здійснює експорт товарів і послуг. А закрита ек-ка - ек-ка країни, яка не експортує і не імпортує товари і послуги.

. Переваги відкритої ек.ки: - поглиблення спеціалізації і кооперації вир.ва; - раціональний розподіл ресурсів залежно від ступеня ефективності; - розповсюдження світового досвіду через систему МЕВ; - зростання конкуренції між вітчизняними виробниками, стимульований конкуренцією на світовому ринку. Одним з найважливіших критеріїв відкритої економіки є сприятливий інвестиційний клімат країни, стимулююча притока капітальних вкладень, технологій, інфо в рамках, обумовлених ек доцільністю і міжн конкурентоспроможністю (на галузевому і макроек рівнях

До кількісних індикаторів відкритості можна віднести: експортну квоту (цей показник в середньому = для розвинутих країн 27%, для тих, що розвиваються - 12% і для країн з перехідною економікою - 5,5% (без Росії)); імпортну квоту; зовнішньоторговельну квоту (в 50-60 рр. до числа відкритих відносили країни з величиною зовнішньоторговельної квоти більше 10%.Низький ступінь відкритості мають ті країни, у яких цей показник менше 27%). Слід зазначити, що не завжди представлені коефіцієнти і показники правильно відображають стан відвертості економіки.