Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpargalki_MEiM.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.79 Mб
Скачать
    1. Дискримінаційні та преференційні режими міжкраїнових взаємовідносин.

Відносини між країнами, що не є членами інтеграційного угрупування ( саме міждержавний рівень) можуть будуватися на засадах лібералізації або, навпаки, протекціонізму, що можуть мати як двосторонній, так і односторонній характер. В данному випадку проявом лібералізації є преференційний режим, а протекціонізму дискримінаційні режими.

Преференційний режим – особливий пільго-вий режим здійснення зовнішньоекономіч-них зв'язків, економічного співробітництва, створений однією державою іншій без по-ширення на "треті країни". Це можуть бути знижки, або повне скасування миних зборів, пільгове страхування, кредитування, спеціальний валютний режим, надання фінансової та технічної доомоги.

Дискримінаційний режим – сукупність дискримінаційних заходів різного характеру (митно-тарифних і нетарифних) застосовується однією країною стосовно іншої, як правило, в разі виникнення між ними напружених відносин або конфронтації. Заходи дискримінації в торгівлі можуть застосовуватися і на колективній основі. До них можна віднести ресторосії ( обмежувальні заходи, що застосовуються у відповідь на аналогічні, що завдають шкоди; мають бути пропорційними і припинятися із зникненням преценденту) та репресалії ( примусові заходи, що застосовують у відповідь на неправомірні дії іншої держави). Інколи такі заходи можуть спричинити торгівельну війну між країнами. За визначенням СОТ всі нетарифні методи світової торгівлі відносяться до дискримінаційних. До проявівдискримінаційного режиму млжна зарахувати як відверто аґресивні як ембарго (акт репресалій стосовно стосовно руху золота, грошових коштів, товарів та послуг, інформації з та в іншу країну, а також стосовно майна та прав на нього іншої країни), бойкот (форма боротьби, що полягає у тимчасовому припиненні зносин з певною державою однією чи групою інших держав), так і відносно “м΄які” підвищені митні ставки (що можуть часто всановлюватись на забороняючому рівні), нетарифні методи (ліцензування- генеральне (автоматичне) та разове (індивідуальне, неавтоматичне), квотування, контингентування, мінімальні імпортні ціни, імпортні податки, імпортні депозити, валютні обмеження, компенсаційні податі, антидемнінгові податі, адміністративні формальності, технічні бар΄єри)..

Варто і не забувати про режими МЕД:

Національний – іноземні суб’єкти госп діял.ті мають такі самі права та обов’язки, як і нац.ні суб’єкти господарської діяльностіті.

Найбільшого сприяння – інозем суб’єкти госп д-ті мають права, преференції та пільги в галузі податей, зборів та податків, якими ко­ристується суб’єкт госп д-ті б.-я. інш країни.

Спеціальний – застос до територій спец екон зон, а також до територій митних союзів, в склад яких входить Укр., та у випадку встановлення б.-я. спец режиму у відповідно­сті з м/н договорами за участю Укр.

    1. Правове середовище та міжнародне економічне право.

Правове середовище в МЕВ являється неподільним з політичним і разом вони утворюють сукупність таких факторів як: законодавство ( норми, закони, накази, структура законів), правова система, структура інститутів, політичні традиції країни, політичний клімат, впливові групи населення, методи регулювання. Звичайно лище правове середовище охоплює систему законів, постанов та підзаконних актів національних законодавств; рішення міжнародних організацій, міжнародні угоди і зобов’язання.

Аналіз існ концепцій – МЕП - це система норм і принципів, які регул відносини між державами, між державами і м\н організаціями, між м\н організаціями в процесі м\н ек співробітництва, що є самост галуззю м\н публ права. Міжнародне економічне право – це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і МО, між МО в процесі міжнародного економічного співр-ва. Як складова МП МЕП може і повинно розглядатися як самостійна правова система, галузь права. Воно має свої складові елементи — підсистеми, які слід у даному випадку називати підгалузями та правовими інститутами. Незважаючи на те, що МЕП ще перебуває на етапі свого становлення і розвитку, сьогодні вже можна вести мову про його окремі підгалузі. Залежно від змісту відносин, які регулюються, у системі міжнаро ек права виділяють міжнар торговельне право, міжнар валютне право, міжнар інвестиц право, міжнар трансп право, а також комплекси норм, які покликані регламентувати міжнародно-правові відносини промислового і с\г співр-ва, співр-ва в галузі науково-технічного прогресу та ін.

Структура системи МЕП:

—галузі — інститути — норми і принципи

Галузь права — сук-ність норм МЕП, які регулюють певну сферу у МЕВ (транспортне право)

Інститути — сук-ність норм МЕП, які регулюють певни види МЕВ (повітряне, річкове, залізничне)

Принципи — це конкретні правила поведінки які мають найвищу юр. силу

Систему курсу МЕП можна роздiлumu на Заг. й Особл. ч-ни.

У Заг. ч-ні об'еднані норми, які визначають сам предмет правового регул. МЕП, його джерела i принципи, дають уявлення про суб'ектів МЕВ i, зокрема, про державу як основного суб'екта МП. У Заг. ч-ні також розглядаються правовий статус міжнар. ек. орг-цій, питания правового регулювання діяльності(ТНК), міжнар. ек. договорів та забезпечення їх виконання, перевезень та інших напрямів міжнар. співроб.

В межах Особливої частини мае вивчатися міжнар. торг. право, міжнар. вал. право, міжнар. трансп. право, питания міжнар.-правового ре-гулюв. промисл., с/г i науково-техн. співроб.