Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpargalki_MEiM.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.79 Mб
Скачать

16. Участь України в інтеграційних процесах снд.

На сьогоднішній день існує дві основні концепції подальшого розвитку/модернізації СНД. Перший пов’язаний зі створенням в рамках Співдружності повномасштабної ЗВТ і підтримується країнами, економіка яких тісно пов’язана з ринком Росії і СНД в цілому. Другий підхід - шлях концентрації зусиль організації на тих питаннях, у вирішенні котрих зацікавлені всі її члени. ( розробку заг принципів співробітництва в сфері міграції населення; формування єдиного трансп простору із загальними принципами формування тарифної політики; розвиток співробітництва в науково-освітній сфері).

Створення в рамках СНД повномасштабної ЗВТ видається більш проблематичним в силу наступних обставин: диференц ек політика Росії стосовно кожної країни-учасниці СНД виключає можливість уніфікації підходів у практиці багатостор ек співробітництва; не дивлячись на активне обговорення можливості створення зони вільної торгівлі СНД–ЄС, у Росії із застереженням ставляться до ідеї такої кооперації в силу неконкурентоспроможності російських виробництв. Зона вільної торгівлі СНД (ЗВТ) - угода держав СНД, що підписали в 2011 році Договір про зону вільної торгівлі. Договір, проект якого був розроблений російським міністерством економічного розвитку, передбачає «зведення до мінімуму винятків з номенклатури товарів, до яких застосовуються імпортні мита», експортні мита повинні бути зафіксовані на певному рівні, а згодом поетапно скасовані. Договір замінив більше ста двосторонніх документів, що регламентують режим вільної торгівлі на просторі співдружності .

Отже, прогнозовані сценарії подальшого розвитку СНД суперечливі й навіть полярні. Серед перспектив його подальшого існування можна прогнозувати: 1) подальше перебування СНД у форматі консульт–коорд центру з посиленням соц-гуманіт складової; 2) виконання ролі заг об’єднавчого проекту для інших інтегр утворень на теренах СНД; 3) повний демонтаж СНД у найближчій перспективі видається малоймовірним.

17. Дезінтеграційні та реінтеграційні процеси у сучасному світі.

Дезінтеграція в своїй основі має дві причини. Перша це заперечення дійсністю самих причин інтеграційних процесів (тобто економічних причин). Інша причина полягає у тому, що в міру розвитку економіки та все повнішого задоволення потреб людини на перший план виступають чинники культурного середовища. При цьому той поріг є досить невизначеним. В цьому разі потреба в самоідентифікації нації може виникати за різного рівня розвитку країни. Разом з тим спостерігаються численні точки, на Землі де відбуваються регіональні дезінтеграційні процеси зумовлені бажанням певних груп населення відокремитись від інших за національною чи релігійною ознакою, іноді основою є непропорційність розвитку країни. Так сепаратистські настрої Північної Італії зумовлені перш за все тим, що вона переважно здійснює дотування інших регіонів країни за рахунок вищого рівня свого розвитку (північ є потужним промисловим районом, тодіяк південь переважно аграрний). Настрої у Квебеці, Країні Басків (Іспанія), Шотландії зумовлені відродженням національних почуттів у свідомості суспільства та відчуттям неповноти їх реалізації. Ольстер є прикладом конфлікту на релігійному ґрунті, що веде до дезінтеграції. Що стосується СНД (та й колишнього РЕВ), то причиною тут переорієнтація виробничих зв΄язків, оскільки було змінено основи, на яких здійснювалось співробітництво. Фактично спочатку це були відносини СРСР- братні соціалістичні країни, які мали зиск від таких відносин переважно через нееквівалентність обміну. СРСР постачав сировинні продукти за адміністративно заниженими цінами. Перехід на ринкові відносини підірвав основу інтеграційних процесів. Аналогічно можна сказати, що провівши лібералізацію цін на нафту (фактичне підвищення у 300 разів за 1992 рік) Росія підірвала підгрунтя кооперації в рамках колишнього СРСР і спричинила дезінтеграційні процеси на цій території.

Доцільно розрізняти: 1) повну; 2) часткову; 3) розширену реінтеграції. У першому випадку мова йде про відновлення того чи іншого інтеграційного угруповання у попередньому складі на тих же політико-економічних засадах. Часткова реінтеграція має місце, коли об'єднуються окремі члени (учасники) інтеграційних угруповань на попередніх принципах або всі учасники, але на якісно нових засадах. Розширена реінтеграція суттєво характеризується включенням у інтеграційні об'єднання, що відновлюються, нових учасників на тих чи інших засадах.