Модуль 1. Міжнародна економічна система

1.1. Національні економіки у сучасному світі

1. Національні економіки та їх систематизація.

Систематизація країн за економічною ознакою передбачає поділ міжнародної економіки на два рівні. До першого належать такі структурні елементи міжнародної економіки:

а) промислово розвинені країни- обсяг промислового виробництва перевищує 50 % ВВП;

б) аграрні країни-держави - не перевищує 50 %;

в) промислово-аграрні країни. частка промисловості у загальному обсязі промислового і С.Г. виробництва перевищує 50 %;

г) аграрно-промислові країни. частка сільськогосподарського виробництва у загальному обсязі промислового виробництва перевищує 50 %.

На другому рівні економічного принципу структуризації міжнародної економіки виділяють її складові за ознакою економічного розвитку окремих груп країн світу:

а) економічно розвинені країни світу;

б) нові індустріальні країни-держави, які за допомогою економічно розвинених країн інтенсивно використовують сучасні досягнення науково-технічної революції з метою стабілізації економіки та зростання національного господарства. південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг. Філіппіни, Малайзія, Індонезія, Таїланд, Бразилія, Аргентина;

в) країни, що розвиваються. більше 150.

За принципом ступеня розвитку ринку:

а) країни з розвиненою ринковою економікою. - промислово розвинені країни світу. близько 40;

б) країни з ринковою економікою. До цієї групи в цілому належать країни, що розвиваються;

в) країни з перехідною економікою, яка еволюціонує у напрямку до ринку. 26 країн;

г) країни з командною центрально-керованою економікою. - держави світу соціалістичної орієнтації.

ООН за ВВП на душу насел

багаті (США, Японія, Швейцарія)

з сер рівнем розв-ку

-вище сер

-нижче сер

г) бідні ( Африка та деякі країні Азії)

д) найбіднші – (пояс бідності Африки, Мозамбік, Єфіопія)

2. Країни-лідери світової економіки та їх сучасна роль.

Розвинені країни — країни з найбільшим розвитком економіки, в яких домінує третинний і червертний сектори. Цей рівень економічного розвитку зазвичай характеризується високим прибутком на душу населення і максимальним індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП).

у них проживає 15 % населення планети. Ці країни володіють величезними фінансовими ресурсами і на їх частку припадає 9/10 іноземних інвестицій. Саме економічно розвинуті країни є членами Організації економічного співтовариства і розвитку (ОЕСР) і так званого Паризького клубу, що контролює світовий фінан­совий ринок.

Основна закономірність цих країн — наявність високорозвинутого господарства, в якому поєднується діяльність держави і потужних угруповань національного та транснаціонального капіталу. Особливо помітне місце серед них посідають головні країни, або так звана «велика сімка». Це — США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Італія та Канада. На них припадає майже половина ВВП та виробництва промислової продукції світу, більша частина оборотів світової зовнішньої торгівлі. Для цих країн характерні такі риси: усі вони постіндустріальні або індустріальні; їх великі корпорації контролюють прямо або опосередко­вано основну частку продуктивних сил світового господарства; правлячі кола та капітал цих країн тримають у своїх руках реальні засоби контролю над світовими політичними та економічними процесами.

Риси: 1. домінуюче становище в міжнародній економіці; перехід до галузей, що базуються на новітніх технологіях породжених НТП (електроніка, біотехнологія); 2. с/г з високим ступенем інтенсифікації і рівнем механізації прод-сті праці, питома частка зайнятих 3,8%; 3. висока питома частка у стр-рі ек-ки сфери послуг, зайнято 50-60% населення; 5. високий рівень конкурентноспроможності нац ек-к.