1. Походження терміну «соціологія». Співвідношення соціології із суміжними науками.

Свою назву соціологія отримала завдяки відомому французькому вченому Огюсту Конту у 30-х рр. ХІХ ст. Він утворив її (назву) поєднанням латинського слова societas (суспільство) та грецького logos (вчення). Отже, соціологія – це наука про суспільство. Саме тому найчастіше її відносять до суспільних наук. Крім останніх, зазвичай виокремлюють ще й такі, як природничі, технічні та гуманітарні науки. Поділ наук на природничі, суспільні, технічні та гуманітарні обумовлений тим, що кожна з цих груп наук має свій об’єкт: 1.природничі науки (фізика, хімія, біологія,) мають єдиний об’єкт - природу; 2.технічні науки (електротехніка, радіотехніка,) своїм об’єктом мають світ техніки; 3.суспільні науки (історія, культурологія, політологія) – суспільство; 4.гуманітарні (загальна психологія, антропологія тощо) – людину.

2 Об‘єкт та предмет соціології.

З огляду на те, що сучасна соціологія досліджує не тільки суспільство, але й особистість, більш коректно називати цю науку суспільно-гуманітарною. Об’єкт (від лат. предмет, явище) – фрагмент дійсності, певний вид реальності на який спрямовано практичну або пізнавальну діяльність дослідника.

Стосовно предмету дослідження, то під ним розуміється сукупність характеристик, властивостей об’єкту, у яких втілюється особливий інтерес даної науки. Предмет соціології: особистість як суб‘єкт та об’єкт суспільних відносин; соціальні дії, взаємодії, зв’язки; соціальні групи та соціальні спільноти, соціальні організації; соціальні інститути; соціальні процеси та соціальні зміни; суспільство як цілісна система. Предмет соціології:

• особистість як суб‘єкт та об’єкт суспільних відносин;

• соціальні дії, взаємодії, зв’язки;

• соціальні групи та соціальні спільноти, соціальні організації;

• соціальні інститути

• соціальні процеси та соціальні зміни;

• суспільство як цілісна система.

3 Структура і рівні соціологічного знання.

. Для розвитку самої соціологічної науки, її теорії та методології можна виділити прикладну і фундаментальну соціологію. Головним завданням прикладної соціології є вивчення актуальних проблем життєдіяльності суспільства з метою пошуку оптимальних варіантів їх вирішення. Специфічною особливістю прикладної соціології є дослідження конкретних соціальних явищ, концентрація уваги на тих компонентах соціальної системи, які безпосередньо пов’язані з людиною, впливають на її діяльність. На відміну від прикладної соціології метою і завданням фундаментальної соціології є побудова і вдосконалення основ самої соціологічної науки, збагачення її теорії та методології, вона орієнтовна на розробку теоретичних концепцій, закономірностей соціального розвитку. У структурі соціологічного знання можна виділити такі рівні як: Вищій рівень (ЗАГАЛЬНОСОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ Розкривають універсальні закономірності та принципи становлення та розвитку різноманітних соціальних систем); Середній рівень (1. Галузі соціологічного знання, які постають на межі власне з соціологією та іншими науками: економікою, політологією, правом: сціологія політики;економічна соціологія;соціологія релігії; 2. Спеціальні соціологічні теорії досліджують розвиток та відтворення людиною окремих соціальних спільнот: соціологія молоді;соціологія міста; соціологія села;) 3 Нижчий рівень(ЕМПІРИЧНІ СОЦІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ За допомогою спеціальних методів аналізу встановлюють та узагальнюють соціальні факти, фіксують різноманітні дії, поведінку).

5/ Категорії соціології.

Категорія– найбільш широке і фундаментальне поняття, яке відображає істотні загальні властивості явищ дійсності. Розрізняють дві основні групи категорій соціології:

1. Категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру з виокремленням її основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як «соціальна спільність», «особистість», «соціальна група», «соціальна верства»,, «соціальний контроль», «соціальна поведінка» та ін.

2. Категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни — причини, характер, етапи тощо. Ці категорії вказують, як змінюється соціальний об'єкт, якими є особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як «соціальний розвиток», «соціальний протест», «соціальна трансформація», «соціальний рух», «соціальна мобільність»

6/ Визначення поняття «соціальне».

“Соціальне” дослівно означає “міжтілесне”, “міжлюдське”. Це все, що пов’язано із сумісним життям людей, їх співприналежністю один до одного, взаємною причетністю. Соціальне – це ефект, який виникає в результаті взаємодії індивідів. З позиції марксизму соціальне є результат свідомості і поведінки людини як особливого біологічного виду, який володіє інтелектом. Сутність соціального як феномену буття полягає саме в тому, що люди, їх багатоманітні соціальні групи і спільноти знаходяться в постійній взаємодії з приводу як збереження свого соціального положення в суспільстві, так і покращення свого життєвого процесу. Соціальне виникає в результаті того, що люди займають різні місця і ролі в конкретних суспільних структурах, а це проявляється в їх різних ставленнях до явищ суспільного життя. Ще однією стержневою та фундаментальною категорію соціологічної науки є соціальна реальність. Соціальна реальність – це особливий простір в якому здійснюється життєдіяльність людей, система дій і взаємодій між людьми. “Соціальна реальність постає як міжіндивідуальна реальністю, у якій існує мережа зв'язків, прихильностей, залежностей, обрядів, відносин особистої відданості. Соціальна реальність – це сфера життя, виткана із соціальних дій і взаємодій. Усе, що стосується соціальних дій, їх переважно символічно-культурну природу, яка виникає в результаті переплетень очікувань, зобов'язань, норм, вимог, контролю і т.д., - усе це відправні моменти для розуміння соціальної реальності, вичленовування її з усієї життєдіяльності людей.

7/ Підходи до розуміння соціальної реальності . Соціальна реальність – це сфера життя, виткана із соціальних дій і взаємодій. Усе, що стосується соціальних дій, їх переважно символічно-культурну природу, яка виникає в результаті переплетень очікувань, зобов'язань, норм, вимог, контролю і т.д., - усе це відправні моменти для розуміння соціальної реальності, вичленовування її з усієї життєдіяльності людей. Соціальна реальність – “парадоксальна” реальність. Соціальна реальність – це багато в чому невидимий, подумки виокремлений світ, це пронизуюча реально відчутний світ, вловлювана лише думкою мережа взаємин між людьми, - міжлюдський світ.Але соціальна реальність не тільки по своїй плоті, але і з погляду логіки (фізичних явищ) – парадоксальний світ. У ньому своя логіка, своє розуміння висоти, довжини, свої, якщо так можна виразитися, секунди, години, метри, кілометри, своя логіка тенденцій.

8/ Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ та процесів. Соціологічна уява.

По-перше, це системний, комплексний підхід до аналізу соціальних явищ та процесів. Він полягає у тому, що соціолог, розглядає суспільство як складну систему, елементи якої постійно взаємодіють один з одним. Досліджуючи той чи інший соціальний феномен, фахівець-соціолог повинен враховувати весь комплекс чинників, які обумовлюють його виникнення та функціонування, а саме: економічні, політичні, моральні, релігійні, етнічні, психологічні, глобальні та регіональні фактори тощо. По-друге, специфіка соціологічного аналізу визначається так званим діяльнісним підходом. Сутність цього підходу полягає у наступному. Оскільки саме діяльність людей створює всі феномени соціального, суспільство в цілому та його окремі структури, оскільки саме в діяльності, міжособистісній взаємодії проявляються закономірності суспільного розвитку, виявляючи їх, соціологи завжди звертаються до аналізу діяльності тих чи інших соціальних груп та особистості. Специфіка соціологічного аналізу полягає: у його системності, комплексності; у використанні діяльнісного підходу; у застосуванні кількісного, якісного та імовірнісного аналізу; у дослідженні суспільних явищ як соціокультурних феноменів. Соціологічна уява - здатність розглядати власний життєвий досвід і особисті труднощі в контексті структурної організації свого суспільства і тієї історичної епохи, в якій ми живемо. Як правило, наше бачення обумовлено сферою нашого спілкування - школою, роботою, родиною, сусідами, феномен соціологічної уяви дозволяє розширити вузькі рамки і відчути взаємозв'язок між особистим досвідом і більш масштабними соціальними та історичними подіями. Соціологічна уява вимагає бачити наше життя в контексті трьох типів проблем.

1. Яка структура суспільства як системи? Які його елементи і як вони пов'язані між собою? У чому полягає відмінність між цими елементами?

2. Яке місце цього суспільства в історії? Який механізм його зміни? Яку роль воно відіграє у розвитку людства? Чим воно відрізняється від інших суспільств чи своїх попередніх станів?

3. Які типи людей відіграють важливу роль у цьому суспільстві в даний період? Які типи людей йдуть на зміну? Як вони формуються?.

В цілому можна сказати, що соціологічна уява дозволяє проникнути в наш соціальний світ і зрозуміти зв'язки між нашими приватними біографіями і більш потужними соціальними силами життя - зрозуміти, що все, що відбувається безпосередньо з нами, є всього лише точка перетину наших особистих життів з життям суспільним.