- •Питання 1 Понятя фінансів та фінансової системи держави
- •Питання 2 Загальна характеристика держ органів, що здійснюють керівництво фін діяльністю
- •Питання 3 Конституційний статус Рахункової палати в Україні
- •Питання 4 Правовий статус Мін Фіну
- •Питання 5 Поняття фінансової системи України, її склад
- •Питання 6 Правові форми фінансової діяльності
- •Питання 7 Фінансове право як галузь права. Зв'язок фінансового права з іншими галузями права
- •Питання 8 предмет і метод фінансово-правового регулювання
- •Питання 9 Фінансово-правова норма: поняття, види та особливості
- •Питання 10 Фінансово-правові відносини: поняття, зміст, особливості
- •16 Особливості фінансових правовідносин
- •18 Об’єкти фінансово-правових відносин
- •Питання 11 суб'єкти фінансового права
- •Питання 12 Система і джерела фінансового права.
- •Питання 13 Фінансовий контроль : Поняття, види та методи.
- •Питання 14 Поняття та субєкти фінансового контролю
- •Питання 15 Бюджетна система України : Поняття та склад
- •Питання 16 Поняття і зміст бюджету
- •Питання 17 Міжбюджетні відносини в Україні.
- •Питання 18 Поняття та види міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом України.
- •Питання 19 Поняття бюджетного права. Особливості бюджетних правовідносин.
- •Питання 21 Поняття стадій бюджетного процесу, його види.
- •Питання 22 Бюджетні повноваження України. Особливості інституту бюджетних повноважень.
- •Питання 23 Зміст актів про бюджет.
- •Питання 24 Доходи місцевих бюджетів. Закріплені, регулюючі, власні доходи.
- •Питання 25 Поняття і види розпорядників бюджетних коштів. Їх повноваження.
- •Питання 26 Поняття та зміст бюджетного процесу.
- •Питання 27 Порядок складання проекту бюджету.
- •Питання 28 Порядок розгляду та затвердження бюджету.
- •Питання 29 Порядок виконання державного бюджету.
- •Питання 30 Порядок складання і затвердження звіту про виконання бюджету.
- •Питання 31 Державний борг. Поняття, види та форми.
- •Питання 32 Кошторис: поняття, види, правове значення
- •Питання 33 Поняття та зміст кошторисно-бюджетного фінансування.
- •Питання 34 Видатки Державного бюджету України. Особливості правовідносин у галузі видатків.
- •Питання 35 Правове регулювання видатків на утримання органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
- •Питання 36 Доходи Державного бюджету України. Поняття та види.
- •Питання 37 Неподаткові длходи. Поняття, види та особливості правового регулювання.
- •Питання 38 Акцизний податок: поняття, платники, об’єкт
- •Питання 39 Правовий статус органів державної податкової служби
- •Питання 40 Податкова система України:поняття та склад. Класифікація податків в Україні.
- •5. За способом справляння:
- •6. За характером використання:
- •7. За періодичністю справляння:
- •Питання 41 Місцеві податки і збори.Загальна характеристика
- •Питання 42 Податкові правовідносини.Поняття та особливості
- •Питання 43 Поняття податку,його ознаки. Елементи податку
- •Питання 44 Права та обовязки платників податків
- •Питання 45 Права та обовязки органів податкової служби
- •Питання 46 Загальна характеристика податку на промисел
- •Питання 47 Загальна характеристика податку на прибуток підприємст.
- •Питання 48 Податок на доходи фізичних осіб
- •Питання 49 Пільги на податок на доходи фізичних осіб.
- •Питання 50 Загальна характеристика непрямих податків
- •Питання 51 Банківська система України за зу про банки і банківську діяльність
- •Питання 52 Статус нбу
- •Питання 53 Правові основи грошової системи України
- •Питання 54 Відповідальність за порушення порядку введення касових операцій
- •Питання 55 Правові засади обігу готівки. Ліміти каси-пон.Та порядок встановлення
- •Питання 56 Порядок відкриття рахунків у фін.Установах
- •Питання 57 Правове регулювання безготівкових розрахунків.
- •Питання 58 фінансово-правові відносини в галузі безготівкових розрахунків(дурне питання,ніого ніде про нього нема!!!!)
- •Питання 59 Правовий режим валютних операцій
- •Питання 60 Поняття валюти,валютних цінностей,та валютних правовідносин.
- •Питання 61 Поняття і зміст валютного контролю
18 Об’єкти фінансово-правових відносин
Об'єктом фінансових правовідносин є фонди коштів, які формуються, розподіляються та використовуються внаслідок реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових відносин. Враховуючи значення фінансової діяльності для функціонування держави, об'єкт фінансових правовідносин завжди буде пов'язаний з інтересом держави.
Питання 11 суб'єкти фінансового права
Одним зі структурних елементів фінансових правовідносин є їх суб'єкти. У теорії фінансового права традиційно виокремлюють такі суб'єкти:
а) суспільно-територіальні утворення;
б) колективні суб'єкти;
в) індивідуальні суб'єкти.
М.П. Кучерявенко зазначає, що суб'єктом фінансових правовідносин насамперед є держава, як правило, в особі державних органів.
Вступаючи у фінансові правовідносини, суб'єкти реалізують свою компетенцію.
Властивість юридичної або фізичної особи бути носієм юридичних прав і обов 'язків в силу юридичних норм називається - правосуб'єктністю.
Отже, суб'єктами фінансового права є фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами фінансового права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності.
Суб'єктами фінансового права є :
1. держава,
2. адміністративно-територіальні утворення
3. юридичні та фізичні особи.
Держава виступає в особі уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування. Це органи загальної компетенції — Верховна Рада України, КМУ або спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності — Державне казначейство, ДПСУ, НБУ тощо. Водночас у фінансових відносинах держава може бути суб'єктом безпосередньо, а не через уповноважені нею органи. Це характерно для міжнародної діяльності держави, насамперед для відносин у сфері державного кредиту. Місце держави в системі суб'єктів бюджетних правовідносин визначається її виключною бюджетною компетенцією та особливостями як владного суб'єкта. Органи державної влади, будучи суб'єктами фінансового права, одночасно є уповноваженими державою органами.
Таким чином, у фінансових правовідносинах держава виступає як опосередкований (уявний) суб'єкт, а безпосередніми (реальними) суб'єктами є органи державної влади.
Отже, суб'єктами фінансового права є юридичні і фізичні особи, які мають правосуб'єктність, та держава, а суб'єктом фінансових правовідносин — реальний їх учасник.
Питання 12 Система і джерела фінансового права.
Система фінансового права поділяються на дві частини: загальну і особливу.
до загальної частини включають в основному не правові норми, а поняття, які виділяють фінансове право як самостійну галузь права: поняття фінансів, фінансової системи, бо вона є об'єктивною основою системи фінансового права, поняття, принципи і методи фінансової діяльності, поняття предмета і метода фінансового права, їх особливості; поняття, види і особливості фінансово-правових норм і фінансово-правових відносин; поняття і зміст науки фінансового права.
Що ж до складу особливої частини фінансового права, то вона може вибудовуватись на підставі існуючої фінансової системи. У межах ланок фінансової системи і створюються підгалузІ фінансового права, які розділені на фінансово-правові інститути.
Правовий матеріал Особливої частини фінансового права об'ємний і складний. Він має особливе значення як для держави, так і для органів місцевого самоврядування. Тому є загальновизнаним, що Особлива частина галузі права поділяється на підрозділи
Система фінансового права – об’єктивна сукупність суспільних фінансових відносин, що визначає внутрішню структуру фінансового права, зміст і особливості розміщення фінансово-правових норм.
система фінансового права як галузі права — це об'єктивно обумовлена фінансовою системою внутрішня його будова, об'єднання і розташування фінансово-правових норм у певній послідовності.
За своєю значимістю фінансово-правові норми нерівні.
Система фінансового права, побудована на підставі об'єктивно існуючих фінансових відносин і досягнень загальної теорії права, дає можливість глибокого вивчення та правильного застосування фінансово-правових норм.
Джерела фінансового права
Джерела фінансового права — це правові акти представницьких, виконавчих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що містять фінансово-правові норми.
Є кілька підходів до розгляду джерела права:
Соціально-економічний – визначає сукупність соціально-економічних чинників, що регулюють об’єктивні закони;
Державно-політичний - характеризує реалізацію державної волі в конкретних правових нормах;
Юридичний – специфічний механізм реалізації, що передбачає волю держави в конкретних нормах права.
Джерело фінансового права : установлює певні правила поведінки, що усувають її індивідуалізацію стосовно окремого суб’єкта; має бути видане компетентним органом;
чітко відповідати матеріальній і процесуальній стороні функціонування.
Розрізняють такі джерела фінансового права:
За владно-територіальними ознаками :
Загальнодержавні нормативні акти;
Республіканські
Місцеві
За характером правових норм :
Нормативні – акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку;
Ненормативні – акти, що не містять правових норм загального характеру.
За особливостями правового регулювання і характером установлення :
Звичай, санкціонований компетентними органами у встановленому порядку, на який зроблено посилання в законі. Звичаєм, як правило, регулюються процесуальні сторони функціонування актів, межі компетенції державних органів у сфері фінансової діяльності.
Прецедент, широко використовують у державах англо-саксонської системи, особливо за наявності прогалин у законодавстві. Правозастосовчий орган при цьому фактично виступає як нормотворча структура.
Міжнародні договори (конвенції, угоди) – набувають значення при врегулюванні питань подвійного оподаткування. Мають різну юридичну чинність.
Правова доктрина – заповнює прогалини законодавства відповідно до розпоряджень мусульманської доктрини.
Нормативний правовий акт – найважливіше, а іноді єдине джерело фінансового права.
Основою нормативних правових актів, що регулюють фінансові правовідносини , безумовно, є ЗАКОН.
До джерел фінансового права належать: Конституція - Основний Закон України; загальні та спеціальні закони; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; постанови та декрети Кабінету Міністрів України; відомчі нормативно-правові акти (постанови Правління НБУ; накази Міністра фінансів; розпорядження Державного казначейства України тощо); міжнародні правові акти, звичаї та стандарти, що ратифіковані парламентом та входять до національного законодавства.