79. Українське образотворче мистецтво Галичини: Іван Трупі, Олекса Новаківський, Петро Холодний.

Оле́кса Харла́мпійович Новакі́вський -український живописець і педагог.

Перед українською публікою Новаківський уперше виступив ще на виставці «Товариства для розвою руської штуки» (1901), але ширшу популярність здобув собі тільки першою збірною виставкою у Кракові (1911). Коли ж 1913 він переїхав із Кракова на постійний побут до Львова, то завоював собі галицьку публіку неподільно.

В пору, коли Іван Труш усунувся в тінь, Панкевич замовк, Сосенко нездужав, а Бойчук переїхав до Києва, вільне місце в «палаті Стики» та в опінії громадянства зайняв Новаківський. У порівнянні з вищеназваними Новаківський переважав агресивністю своєї колористики й характеристичним для малярів «Молодої Польщі» підходом до теми. Чисте малярство з утаєною символікою барвних площ і ліній було тоді новиною на галицькому ґрунті.

Перша львівська збірна виставка Новаківського, укладена 1921, була його великою перемогою. Особливо сердечно сприйняла митця польська критика, що знайшла в ньому українського епігона краківської школи.

Краківський «Автопортрет», портрет дружини («Моя муза»), низка триптихів та кільканадцять пейзажів, побіч своєї наглядної залежності від лауреатів краківської школи, забезпечать Новаківському тривке місце в історії українського мистецтва.

«Діти» (1905),«Коляда» (1907-10),«Весна» (1909),«Автопортрет» (1911),«Народне мистецтво» (панно — 1915-16)«Наука» (панно — 1915-16),«Весна в с. Могила»,«Пробудження» (1912),«Юрський собор» (1925),«Музика» (1929),«Довбуш» (1931),портрети Д. Левицького, митрополита А. Шептицького, О. Барвінського та ін.

Іва́н Іва́нович Труш-український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик і організатор мистецького життя в Галичині.

Іван Труш — це один з визначніших українських мистців-імпресіоністів, вельми своєрідний кольорист. Своєю творчістю він розпочав відродження галицького малярства. Труш насамперед інтимний маляр-лірик. В численній мистецькій спадщині Труша (понад 6 000) до пейзажних шедеврів належать: «Захід сонця в лісі» (1904), «Самітна сосна», «Полукіпки під лісом» (1919), «В обіймах снігу» (1925), «Копиці сіна», «Місячна ніч над морем» (1925), цикли «Життя пнів» (1929), «Луки і поля», «Квіти», «Сосни», «Хмари», «Дніпро під Києвом» (1910); краєвиди Криму, Венеції, Єгипту, Палестини. Труш малював також пейзажі з архітектурними мотивами («Михайлівський собор», «Андріївська церква» в Києві, «Могила Т. Шевченка», «Єгипетський храм» тощо). Мазок картин Труша соковитий, кольорит спершу живий, у пізніших картинах стонований. Труш дав також чимало жанрових картин («Гагілки», «Гуцулка з дитиною», «Трембітарі», «Прачки», «Гуцулки біля церкви», «Араби в дорозі», «Арабські жінки»), які відзначаються лаконізмом мистецької мови і простотою композиції.Крізь усю творчість митця пройшов мотив самітньої сосни посеред степу .Цей образ вважають символом самого автора.

Труш створив галерею психологічних, академічних за типом, портретів (Аріядни з Драгоманових, дружини мистця, кардинала С. Сембратовича, І. Франка, В. Стефаника, Лесі Українки, П. Житецького, М. Драгоманова, М. Лисенка, автопортрет та ін.).

Петро́ Іва́нович Холо́дний - маляр-імпресіоніст з нахилом до ліризму і неовізантист, живописець, художник-монументаліст, графік, проектант ужиткового мистецтва, педагог, за фахом фізик-хімік.Творчість Холодного базована на українських мистецьких традиціях, в яких іконографічна візантика сполучалася з народним мистецтвом; У вітражах Холодного переважає зіставлення елементів чистого барвного скла, що надає вітражам легкости й прозорости. Холодний створив низку портретів своїх сучасників, у тому числі старшин української армії: М.Юнакова, М.Безручка, В.Сальського, М.Омеляновича-Павленка, отамана Ю.Тютюнника, полковника М.Палієнка, В.Сінклера, Д.Вітовського, О. Гуляй-Ґуленка, Ю.Шепаровича; письменника В.Самійленка, А.Ніковського, Ю.Романчука, о. Й.Сліпого та ін., а також низку жіночих портретів. Гідні уваги композиційні картини Холодного: «Виїзд із замку», «Похід кн. Ігоря на половців», «Ой, у полі жито».Основним стилем творчості Холодного був дозрілий імпресіонізм українського типу, з тонкою грою нюансів, глибоко ліричний. Холодний працював також у книжковій графіці. Після окупації Львова радянськими військами чимало творів Холодного знищено як зразки нібито «націоналістичної» творчості, а його релігійні стінописи замальовано. Посмертна виставка творів Холодного відбулася у Львові 1931, а огляд його творчості подав у каталозі до неї Ікони і вітражі в Успенській церкві та іконостас каплиці Святого Духа і стінопис Духовної Семінарії та Богословської академії у Львові.Роботи:Низка ікон у церквах сіл: Раделичі, Холоїв, Борщевичі, Зубрець.Вітражі церкви Успення Пресвятої Богородиці у Мразниці (нині дільниця Борислава), створені під наглядом Богдана Лепкого).