
- •1.Акти́вний о́пір — частина повного опору електричного кола змінного струму, яка поглинає електричну енергію і визначається вживаною потужністю p таструмом I в колі за формулою
- •3. Атомна енергетика.
- •4. Атомне ядро.
- •5.Будова атома. Досліди Резерфорда.
- •8. Взаємозв'язок маси та енергії матерії.
- •11. Випромінювання електромагнітних хвиль
- •14. Динамічні методи дослідження сировини і матеріалів
- •15. Дисперсія світла. Дослідження Ньютона.
- •16. Дифракція світла. Дифракційна ґратка.
- •17.Електричні коливання. Електричний коливальний контур.
- •18. Електричні прилади і їх використання.
- •20. Елементи квантової фізики. Принцип невизначеності
- •21. Енергія світлової хвилі. Вектор Пойтінга.
- •22. Ефект Компотна.
- •23. Загальні відомості про елементарні частинки.
- •24. Закон Біо-Савара-Лапласа
- •25. Закон радіоактивного розпаду.
- •26. Закон циркуляції магнітного поля.
- •27. Закони відбиття та заломлення світлових хвиль.
- •28. Закони Столєтова для фотоефекту.
- •29. Згасаючі електричні коливання.
- •30. Інтерференція світла від двох когерентних джерел.
- •31. Інтерференція світла і її умови
- •32. Інтерференція світла на тонких плівках. Просвітлення нитики
- •33. Класифікація матеріалів за магнітними властивостями.
- •34. Коефіцієнти відбиття та проходження електромагнітних хвиль.
- •35. Коливальний контур.
- •38. Магнітне поле.
- •39. Магнітні поля колового та нескінченного струму.
- •40.Напруженість та магнітна індукція. Сила Лоренца.
- •43.Поведінка провідників у змінному полі.
- •45.Потенціальна яма. Тунельний ефект.
- •46.Потенціальний бар’єр.
- •47.Потік магнітного поля. Закон електромагнітної індукції Фарадея.
- •48.Принцип дії електричного генератора змінного струму.
- •49.Принцип радіозв’язку. Модульований радіосигнал.
- •50.Принцип Ферма розповсюдження світлових хвиль.
- •55.Радіоактивність.
- •56. Рівняння електромагнітної поля.
- •60.Серії випромінювання, квантування енергії.
- •61.Сила Ампера.
- •68.Умови виникнення періодичного руху.
- •69.Феромагнетики, парамагнетики та діамагнетики.
- •70.Фігури Ліссажу.
- •71.Формула тонкої лінзи той, що збирає і той, що розсіюс.
- •77.Ядерний розпад.
18. Електричні прилади і їх використання.
Електри́чний при́стрій — це пристрій який працює за допомогою електроенергії, перетворюючи її в будь яку іншу енергію. Електровимі́рювальні при́лади — клас пристроїв, що застосовуються для виміру різних електричних величин. У наш час електричні вимірювання й електричні прилади посідають одне з чільних місць у житті цивілізованого людства. За частотою застосувань електричні вимірювання поступаються хіба що лише вимірюванням довжини, маси та температури. Електричні вимірювання застосовуються не лише для вимірювань власне електричних величин (напруги, струму, потужності, енергії, опору, частоти, зсуву фаз, ємності та ряду магнітних величин), а й при використанні перетворювачів для вимірювання багатьох неелектричних величин (тиску, температури, швидкості, параметрів вібрації, рівня рідин та сипучих матеріалів, витрати рідин та газоподібних речовин, величин потужних деформацій, відстаней тощо).
В енергетиці електровимірювальні прилади використовують не тільки для поточного контролю роботи енергообладнання, а й для пошуку його пошкоджень. Причому саме за допомогою електричних вимірювань візуально недосяжні пошкодження обладнання знаходять найвище й найточніше. Потенціальні можливості промисловості, що виробляє електровимірювальні прилади, в Україні надзвичайно великі й значною мірою перевищують потреби країни у цих приладах.
Важко уявити нашу працю і побут без електрики. Її широко використовують у промисловості, на транспорті, у зв’язку, в медицині й мистецтві. Електрика дозволила створити нові технології виробництва і матеріали, яких немає в природі.
Електровимірювальний прилад складається з вимірювального механізму, який поміщений у корпус, та допоміжних частин (затиски для підключення, перемикачі меж вимірювань, блок живлення, коректор та інші). Вимірювальний механізм складається з рухомої і нерухомої частин, та має шкалу з певною кількістю поділок.
Принцип дії вимірювального механізму може бути заснований на явищі електромагнетизму, електромагнітної сили або теплової дії струму. В результаті цих явищ виникає обертаючий момент, який повертає рухому частину вимірювального механізму разом з покажчиком (стрілкою). Стрілка відхиляється на кут, прямо пропорційний значенню вимірюваної фізичної величини. В протидію обертаючому моменту (електромагнітним або механічним шляхом) створюється рівний та протидіючий момент, тому що інакше стрілка буде відхилятися до кінця шкали при будь-якому значенні вимірюваної величини (відмінної від нуля).
Електровимірювальні прилади характеризуються наступними величинами:
1. Межа вимірювання – найбільше значення фізичної величини, яке можна вимірити приладом.
2. Ціна поділки – кількість одиниць вимірюваної фізичної величини в одній поділці шкали приладу
3. Чутливість – кількість поділок шкали, на яку відхиляється стрілка приладу при зміні вимірюваної фізичної величини на одну одиницю
5. Абсолютна похибка – різниця між показанням приладу та дійсним значенням вимірюваної фізичної величини
6. Відносна похибка – відношення абсолютної похибки до дійсного значення вимірюваної фізичної величини (виражене у відсотках)
7.Приведена похибка – відношення абсолютної похибки до межі вимірювання приладу (виражене у відсотках)
8. Клас точності – відношення максимальної абсолютної похибки (встановлюваної при проектуванні приладу) до межі вимірювання приладу (виражене у відсотках)
19.Електромагнітні хвилі та їх взаємодія з речовиною.
Електромагнітна хвиля — процес розповсюдження електромагнітної взаємодії в просторі. Електромагнітні хвилі описуються загальними для електромагнітних явищ рівняннями Максвелла. Навіть у випадку відсутності у просторі електричних зарядів і струмів рівняння Максвелла мають відмінні від нуля розв'язки. Ці розв'язки описують електромагнітні хвилі. У вакуумі електромагнітна хвиля розповсюджується із швидкістю, яка називається швидкістю світла. Швидкість світла є фундаментальною фізичною константою, яка позначається латинською літерою c. Згідно із основним постулатом теорії відносності швидкість світла є максимально можливою швидкістю передачі інформації чи руху тіла. Ця швидкість становить 299 792 458 м/с.
Електромагнітна хвиля характеризується частотою. Розрізняють лінійну частоту ν й циклічну частоту ω = 2πν. В залежності від частоти електромагнітні хвилі належать до одного із спектральних діапазонів.
Іншою
характеристикою електромагнітної
хвилі є хвильовий вектор
. Хвильовий вектор визначає напрямок
розповсюдження електромагнітної хвилі,
а також її довжину. Абсолютне значення
хви льового вектора називають хвильовим
числом.
Електромагнітні хвилі із однаковою частотою й хвильовим вектором можуть розрізнятися фазою.
У порожнечі вектори напруженості електричного й магнітного полів електомагнітної хвилі обов'язково перпендикулярні до напрямку розповсюдження хвилі. Такі хвилі називаються поперечними хвилями. Математично це описується рівняннями та . Крім того, напруженості елекричного й магнітного полів перпендикулярні одна до одної й завжди в будь-якій точці простору рівні за абсолютною величиною: E = H [1]. Якщо вибрати систему координат таким чином, щоб вісь z збігалася з напрямком поширення електромагнітної хвилі, існуватимуть дві різні можливості для напрямків векторів напруженості електричного поля. Якщо електичне поле направлене вздовж осі x, то магнітне поле буде направлене вздовж осі y, і навпаки. Ці дві різні можливості не виключають одна одну й відповідають двом різним поляризаціям. Детальніше це питання розбирається в статті Поляризація електромагнітної хвилі. Електромагнітне поле є формою матерії, через яку здійснюється взаємодія між електрично зарядженими частинками. Поняття поля (електричного та магнітного) ввів М. Фарадей у 1830 р. Згідно з цими уявленнями, заряджені частинки або струми створюють в усіх точках оточуючого їх простору особливий стан — поле, яке діє на всяку іншу заряджену частинку або струм, вміщені в довільну точку цього простору. Отже, поле заряджених електричних частинок або струмів зосереджене в усіх точках простору, що їх оточує. У кожній такій точці електромагнітне поле характеризується енергією, імпульсом тощо.
Електромагнітне поле може існувати і вільно, незалежно від джерел, які його створили, у вигляді електромагнітних хвиль. У 1865 р. Дж. Максвелл теоретично показав, що електромагнітні коливання за своєю внутрішньою природою мають властивість поширюватись у просторі зі швидкістю світла.
А в середині 60-х років ХІХ ст. Максвелл, працюючи над експерементальними результатами (дослідження явища електромагнітної індукції) Фарадея, дійшов висновку, що в природі існує зворотній процес - змінне електричне поле викликає появу змінного магнітного поля (вихрового). Отже, магнітне поле може створюватися не тільки електричним струмом - рухомими зарядами, але й змінним електричним полем, так як це зображено