- •Mélodie. Fonction, unité. Structures mélodiques de Delattre
- •La structure sémique de la signification lex.
- •La norme et la fonction dans la stylistique.
- •Modèle transformationnel de la traduction.
- •5. Романський мовний ареал.
- •7. La théorie de partie de discours.
- •8. Analytique et synthétique
- •11. Проблема класифікації романських мов
- •1) Балканська {румунська та далматинська мови)', 2) італійська {італійська і сардинська мови)-,
- •3) Ретороманська; 4) галльська {французька, франко-провансальська, провансальська, гасконська мови)', 5) іберійська {каталонська, іспанська, португальська мови) [2].
- •3) Італо-романську (італійська, сардинська)-, 4) ретороманську; 5) балкано-романську (румунська, молдавська) [7].
- •14. La stylistique de Ch. Bally et de ses disciples en France
- •15. Proposition comme unité syntaxique de base
- •16. Traduction comme contact de deux langues et deux cultures. Bilinguisme
- •18. Les caractères du système lexical. La systématisation du vocabulaire.
- •Vous êtes d’une négligence!
- •20. L’évolution phonétique dans la période gallo-romaine et ses conséquences.
- •21. Les tendances analytiques dans le système grammatical de l’Ancien Français
- •23. La structure informatif du texte et ses elements de base
- •1. L'information dénotative (sémantique).
- •2. L'information connotative (émotive, expressive, stylistique).
- •24. La theorie des styles fonctionnels du fr moderne
- •Les styles écrits. Le style officiel (administratif).
- •Le style scientifique.
- •Le style des mass média.
- •Le style des belles-lettres.
- •Les styles parlés.
- •26. Les méthodes de la latinisation de la Gaule
- •30. Le lexique sans equivalant et les moyens de sa traduction
1) Балканська {румунська та далматинська мови)', 2) італійська {італійська і сардинська мови)-,
3) Ретороманська; 4) галльська {французька, франко-провансальська, провансальська, гасконська мови)', 5) іберійська {каталонська, іспанська, португальська мови) [2].
У сучасних умовах спроба дати науково обґрунтовану класифікацію романських мов вимагає від дослідника не лише врахування інтралінгвістичних факторів структурно-граматичного характеру, а й соціально-політичних, екстралінгвістичних факторів. Саме такий підхід для класифікації романських мов застосували В. Ф. Шииімарьов та М. В. Сергієвський [13]. У класифікації М. В. Сергієвського
самостійними романськими мовами є: іспанська, португальська, каталанська, французька, провансальська, ретороманська, італійська, сардинська, румунська, молдавська і мертва далматинська. Усього 11 мов. Сергієвський уперше ввів до романських мов молдавську як самостійну мову. Не всі зарубіжні романісти визнавали молдавську мову як самостійну, вони розглядали її як діалект румунської. Зокрема у класифікації румунських лінгвістів Й. Йордана і М. Маноліу романських мов 10, але без молдавської, яку вони вважають діалектом румунської мови.
Враховуючи структурно-лінгвістичні, екстралінгвістичні фактори, територіальний розподіл Н. Г. Корлетяну включає в число романських 14 мов, виділяючи як самостійні південнодунайські мови: аруминська, мегленитська, істрорумунська, однак це питання залишається досі спірним [10]. У романському мовознавстві дуже поширена географічна класифікація романських мов. Згідно з цією класифікацією розрізняють п’ять груп романських мов, а саме: 1) іберо-романську (іспанська, португальська із галісійською, каталанська); 2) галло-романську (французька, окситанська)',
3) Італо-романську (італійська, сардинська)-, 4) ретороманську; 5) балкано-романську (румунська, молдавська) [7].
Єдиної загальноприйнятої класифікації немає)
14. La stylistique de Ch. Bally et de ses disciples en France
La naissance de la stylistique est associe au nom de Charles Bally. Dans ces ouvrages Precis de stilistiques et Traite de styl. francais le savant genevois jette le fondement d’une stylistique concue comme une discipline linguistique. Il fond sa stylistique sur l’observation des faits de la langue vivante et sous l’influence de son maitre F. de Saussure.
La stylistique chez Bally est une discilpline strictement linguistique, sans rapport dirrect avec l’etude du style des ecrivains. C’est un systeme de moyen d’expression.
Ctd. c’est le systeme des symboles destinees a manifester nos pensees. Penses chez Bally ce sont les idees et les sentiments. D’un cote nous pouvons exprimer nos pensees sans element emotif – les idees. D’autre cote, le langage, selon Bally exprime avant tous nos sentiments. Pour Bally l’homme est un etre affective, il exprime par le langage ses sentiments.Ce pourquoi la Stylistique c’est plutot un systeme de symbole destine a manifester nos sentiments.
La stylistique etudie les faits d’expression du langage organise selon leur contenu affectif, ctd. l’expression des faits de la sinsibilite par le langage et l’action des faits de langage sur la sinsibilite.
L’affectivite decoule de la psychique, de nos pensees. Le caractere affective peut etre de 2 types : naturels et par evocation.
De plus Bally note que nous n’exprimons pas nos pensees por nous memes ou dans la vide. Nous parlons toujours a quelqu’un et dans un contexte donne, ctd. dans une dimension sociale. Ainsi les sentiments se divisent encore en 2 types : purement individuels et les sociaux.
Bally caracterise la stylistique comme la discipline linguistique qui s’interesse seulement a la communication des sentiments.
La styl. linguistique – s’attache a l’etude de la langue tout entier dans toute sa diversite fonctionelle et communicative. La styl.litteraire – analyse les oeuvres litt. soit un oeuvre dans sa totalite soit des composants linguistiques d’une ou plusieurs oeuvres.