Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСПИТ фінанси.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.03 Mб
Скачать

1. Залежно від рівня податкового тиску (тягаря) на платника податків:

  • а) єдина ставка — ставка податку, однакова для всіх категорій платників податків конкретного податку, що забезпечує їхнє рівне положення, однаковий рівень податкового тиску.Фактично в цих умовах йдеться про використання єдиної ставки податку;

  • б) диференційована ставка — ставка податку, що створює різні умови оподаткування (більш-менш сприятливі для окремих категорій платників податків).

Диференційована ставка поділяється на:

  • базову (основну) ставку, що застосовується до більшості платників, що не бере до уваги їх особливостей і характер здійснюваної ними діяльності, або інші критерії;

  • знижену ставку, що застосовується до певної категорії платників, які характеризуються окремими ознаками або здійснюють певну діяльність, у якій на даному етапі найбільш зацікавлена держава, а тому й обов'язок зі сплати податку встановлюється в розмірі, нижчому за базову ставку;

  • підвищену ставку, що застосовується до певної категорії платників, які характеризуються окремими ознаками або здійснюють певну діяльність, в якій на даному етапі найбільш зацікавлена держава, а тому й обов'язок зі сплати додатку встановлюється в розмірі, вищому за базову ставку.

2. Залежно від методу встановлення:

  • а) абсолютна (тверда, фіксована або специфічна) ставка — ставка податку, що встановлюється в чітко визначеній, конкретній величині, вираженій в абсолютній сумі. Останнім часом, зі зниженням рівня інфляції в Україні, спостерігається тенденція до розширення сфери застосування цього виду ставок;

  • б) відносна ставка — ставки податку, що встановлюється у визначеній пропорції до одиниці оподаткування.

Відносні ставки бувають:

  • процентні (адвалерні), або квоти — встановлюються у відсотках;

  • кратні — встановлюються у величині, кратній певному показнику;

  • грошові — встановлюються в конкретній грошовій сумі до частини предмета оподаткування.

  • в) змішана (комбінована) ставка – ставка податку" що поєднує в собі риси наведених вище видів податкових ставок, диференційованих залежно від методів установлення.

3. Залежно від формування інтересу в платника:

  • а) стимулююча (позитивна) ставка — ставка податку, що слугує підвищенню ефективності господарської діяльності, створює в платника позитивні стимули, інтерес до розширення і розвитку виробництва;

  • б) негативна ставка — ставка податку, що спричиняє негативні наслідки і припускає втрату інтересу платника до продовження господарської діяльності в таких умовах;

  • в) обмежуюча (стабілізуюча) ставка — ставка податку, що впливає на платника, стимулюючи його діяльність у незмінних межах, масштабах, крім якого-небудь розвитку, придушуючи розширення виробництва.

4. Залежно від економічних наслідків оподаткування:

  • а) фактична ставка — ставка податку, зумовлена співвідношенням розміру податку, що сплачується, і величиною податкової бази;

  • б) економічна ставка — ставка податку, зумовлена співвідношенням розміру податку, що сплачується, і всього отриманого доходу.

Прибутковий податок з громадян - податок на особисті доходи є вирахуванням з доходів (як правило, річних) платника податку -фізичної особи. Платежі здійснюються протягом року, але кінцевий розрахунок робиться в кінці року. Це прямий прогресивний податок і в кожній країні існує своя шкала податкових ставок і своя вища ставка цього податку. Наприклад, в окремих країнах вища ставка США - 31%, Великобританія - 40, Японія - 50, Німеччина - 53, Швеція - 72%.

Прибутковий податок з юридичних осіб - податок на прибуток підприємств (фірм) - також у більшості країн є прямим прогресивним податком. З його сплати також існують особливості в різних країнах щодо визначення бази оподаткування, системи знижок податку, звільнення від нього, граничних (вищих) ставок по даному податку. Іак, наприклад, у 1993 р. гранична ставка податку з корпорацій була: у США - 34%, Японії - 37%, Німеччині - 50%, Франції - 42%, Бельгії 43%. В Україні податок з прибутку підприємств становить 25%.

Другий за значенням податок, що застосовується у більшості розвинутих країн - це податок на додану вартість. Платники податків, які в процесі виробництва товарів додають вартість до предметів праці, з яких продукуються ці товари, обкладаються податком з цієї доданої вартості. Але кожен платник податку вносить цю суму в ціну свого товару, який рухається по ланцюжку до кінцевого споживача. І [ДВ утримується в Україні, Росії, інших країнах СНД, більшості країн ОЕСР >1к правило, в країні застосовується основна (стандартна) ставка цього податку (в країнах ЄС, наприклад, вона коливається навколо 15%, в Україні 17%), а також підвищена, понижена; з окремих товарів і послу і цей податок не утримується.

Податкові системи розвинутих країн широко застосовують податки як засіб підтримання і стимулювання підприємництва. З цією метою використовуються певні пільги, найважливішими серед яких є зменшення податкової ставки чи звільнення від сплати податку при певних умовах, інвестиційний податковий кредит, прискорена амортизація. 

Методи оподаткування

   Розміри ставок податку можуть змінюватися відповідно до обраного методу оподаткування. Під методом оподаткування розуміють механізм зміни ставок оподаткування залежно від збільшення податкової бази.    Існує кілька основних методів оподаткування.

1. Рівне оподаткування — метод оподаткування, за якого однакова сума податку встановлюється для кожного платника податків. Подібний метод припускає подушне оподаткування — самий стародавній і простий вид оподаткування. Цей метод не враховує майнового становища платника податків і тому застосовується лише у виключних випадках (цільові податки).    2. Пропорційне оподаткування — метод оподаткування, за якого встановлюється стабільна ставка, незалежно від збільшення об’єкта оподаткування. Приклад пропорційного оподаткування — податок на прибуток підприємств.    3. Прогресивне оподаткування — метод оподаткування, за якого у разі зростання податкової бази збільшується ставка податку. Вибір прогресивного оподаткування оснований на визначенні дискреційного доходу, тобто вільного доходу, використання якого визначається в основному інтересами платника. Дискреційний доход являє собою різницю між сукупним доходом, отриманим платником, і неоподатковуваним мінімумом доходів.    Метод прогресивного оподаткування передбачає використання кількох видів прогресії:

а) проста порозрядна прогресія. Її суть полягає у тому, що для загального розміру податкової бази встановлюються ступені (розряди) і для кожного розряду визначається сума податку, оклад в абсолютній величині;    б) проста відносна прогресія припускає встановлення для загального розміру податкової бази розрядів, за яких для кожного розряду визначаються різні ставки (як тверді, так і процентні). За цього методу ставка застосовується по всій базі оподаткування залежно від загального розміру бази;    в) складна прогресія, що розділяє базу на податкові розряди. Але кожен розряд існує самостійно й обкладається окремо за своєю ставкою, яка не залежить від загального розміру податкової бази. Прикладом цієї прогресії є шкала прибуткового податку з громадян, коли підвищена ставка застосовується не до всього доходу, а тільки до його частини, яка перевищує певний рівень;

  г) приховані види прогресії передбачають використання системи пільг для доходів, що входять у різні розряди. У такому разі розряди та ставки є незмінними і зовні не буде помітною яка-небудь диференціація оподаткування.    4. Регресивне оподаткування — метод, за якого при зростанні податкової бази відбувається скорочення розміру ставки. У цьому разі податкові стягнення пропорційні збільшенню оподаткованого об’єкта. В економічному розумінні регресивними є непрямі податки (акцизний збір, податок на додану вартість), оскільки за самою своєю підставою непрямі податки, що справляються зі споживання, неминуче мають поголовний характер, тобто не розрізняють, хто споживає, чи може він бути визнаний податним суб’єктом, чи ні.

5. Змішане оподаткування передбачає поєднання окремих елементів зазначених вище методів оподаткування. Відбувається начебто дроблення податкового об’єкта, за якого для окремих його елементів використовують різні методи оподаткування.