21. Державні цінні папери: види, сфера застосування, спільні та відмінні риси.

Державні цінні папери засвідчують право на власність і належність до державного кредиту. Державні цінні папери — це державні зобов'язання, що випускаються в документарній або електронній формах центральним урядом, місцевими органами влади і окремими державними підприємствами з метою розміщення позик і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети.

Найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації державних позик. Облігація (від лат. — зобов'язання) — це цінний папір, який, по-перше, засвідчує внесення її власником певних грошових коштів на її придбання (в даному випадку — на користь держави); по-друге, надає її власникові право на отримання певного доходу від облігації; по-третє, підтверджує зобов'язання держави відшкодувати повну номінальну вартість облігації у передбачений умовами позики строк.

При випуску державної позики обов'язково обумовлюється термін, протягом якого облігації підлягають погашенню або викупу. Випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх державних і місцевих позик. Кошти, що надходять від розміщення державних облігації, зараховуються до державного бюджету, хоча й не враховуються в його доходах (згідно із світовою бюджетною методологією).

Облігації державних позик можуть бути як іменними, так і на пред'явника. Державні облігації випускаються або у вигляді документів, або у вигляді записів на відповідних електронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. В Україні державна облігація у вигляді електронного запису вважається придбаною з моменту реєстрації її набувача.

Головними набувачами державних облігацій є, як правило, комерційні банки. Державні облігації можуть вільно обертатися, або мати обмежене коло обігу, вони ощадні й бувають казначейські. Для заміни облігацій державних позик, що були випущені раніше, використовуються конверсійні облігації.

Казначейські зобов'язання (векселі) держави — це вид державних цінних паперів, що засвідчує внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами. Казначейські зобов'язання випускаються державою на різний термін, тому вони можуть бути: довгострокові, середньострокові і короткострокові.

Залежно від призначення й конкретних цілей казначейські зобов'язання випускаються на різних умовах (казначейські бони, казначейські ноти).

Казначейські зобов'язання (векселі) держави розміщуються на добровільній основі серед юридичних і фізичних осіб. Виплата доходу на казначейські зобов'язання (векселі) та їх погашення здійснюється відповідно до умов їх випуску.

Казначейські векселі можуть передаватися Державним казначейством бюджетним установам на здійснення платіжних операцій за витратами, що передбачені в бюджеті, але які фактично не профінансовані через нестачу бюджетних коштів (наприклад, для оплати бюджетними установами спожитих енергетичних ресурсів).

Депозитний (ощадний) сертифікат Національного банку України — це письмове свідоцтво про депонування в НБУ певних коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання внесеної суми і відсоткової плати за неї після закінчення терміну дії встановленого строку депозиту.

Основні характеристики депозитних сертифікатів Національного банку України:

1. Рішення про їх випуск приймає Правління НБУ. 2. Мета випуску — регулювання обсягів грошової маси в обігу. 3. Розміщення — тільки через комерційні банки. 4. Випускаються лише у паперовому вигляді і мають реквізити. 5. Види: строкові; до запитання; іменні; на пред’явника. 6. Строковий сертифікат передбачає виплату номінальної вартості і відсотків у встановлений сертифікатом термін. 7. Сертифікат до запитання передбачає, що розмір відсотків залежатиме від терміну пред’явлення сертифіката для погашення. 8. Іменні сертифікати вільному обігу не підлягають. 9. Номінальна вартість депозитного сертифіката встановлюється Правлінням НБУ. 10. Депозитний сертифікат може бути використаний комерційним банком як застава для отримання кредитів у НБУ.

Приватизаційні папери — це вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Умови і порядок випуску, розміщення серед громадян, облік, використання та погашення визначаються Законом України «Про приватизаційні папери» та Указом Президента України «Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку України та Укрдержстраху»

Основні характеристики приватизаційних паперів.1. Можуть бути лише іменними (крім компенсаційного сертифіката). 2. Види: *приватизаційний майновий сертифікат; *житловий чек; *земельний бон; *компенсаційний сертифікат. 3. матеріалізовані (приватизаційний майновий сертифікат,Форма компенсаційний сертифікат) і у вигляді безготівкових документів (житловий чек, земельний бон). 4. Приватизаційний майновий сертифікат, житловий чек і земельний бон мають однакову номінальну вартість. Вона змінюється під впливом інфляції і нині становить 500 гривень. 5. Компенсаційний сертифікат існує у двох формах номінальною вартістю 10 та 20 гривень. 6. Використання приватизаційних паперів здійснюється обміном їх на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного паперу. 7. Приватизаційні папери вільному обігу не підлягають, а їх продаж або відчуження іншим способом є недійсними.8. Дивіденди або відсотки на приватизаційні папери не нараховуються.9. Приватизаційні папери не можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава.10. Приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони формально є взаємно конвертованими.

Іноземні (або закордонні, зарубіжні) облігації - це цінні папери, які випущені й розміщені емітентом у будь-якій іноземній країні за допомогою внутрішнього національного суб'єкта ринку цінних паперів із цієї країни й у валюті країни розміщення позики;

Єврооблігації – це середньо- і довготермінові облігації, випущені корпоративними емітентами або федеральними урядами, і розміщені за допомогою міжнародних андеррайтерів (найчастіше, синдикату міжнародних банків), які беруть перед емітентом зобов’язання розмістити цінні папери на міжнародних ринках за межами країни емісії, а також країни, у валюті якої єврооблігації були номіновані.

Ідентифікаційні ознаки облігацій і казначейських зобов'язань

Облігації	Ознака	Казначейські зобов’язання
Покриття бюджетного дефіциту, поповнення цільових фондів, спеціальні цілі	Мета випуску	Покриття бюджетного дефіциту
Середньо- та довгострокові	Строк погашення	Коротко-, іноді середньострокові
У формі відсотків, виграшні чи дисконтні	Виплата доходу	У фіксованих відсотках
Вільно розміщуються серед юридичних та фізичних осіб	Власники	Реалізуються серед населення
Готівкові та безготівкові	Форма випуску	Готівкові (векселі)

Відмінності між іноземними облігаціями та єврооблігаціями

Ознака	Іноземні облігації	Єврооблігації
Кількість країн для розміщення	Ринок однієї країни	Одночасно на ринках кількох країн
Валюта запозичення	Валюта позики для позичальників є іноземною, а для інвесторів — національною.	Валюта позики для позичальників і для інвесторів є іноземною (за винятком банків США).
Фінансовий посередник	Один андерайтер	Наявність міжнародного синдикату, який являється андерайтером.
Режим оподаткування	Не оподатковуються з боку держави, резидентом якої є емітент.	Вільні від оподаткування (оподатковуватися можуть дивіденди за ними)
Офіційна реєстрація в комісії з цінних паперів країни, де вони розміщуються	Обов’язкова, що створює значні незручності, та збільшує додаткові витрати на розміщення.	Відсутня, що дозволяє знизити додаткові витрати на розміщення, на відміну від розміщення на національному ринку