187

Оглавление

1. Характеристика фінансів як історичної категорії 3

2.Етапи становлення та розвитку фінансової науки 5

3.Зміст, функції та ознаки фінансів. 9

4. Фінанси в системі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. 11

5.Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями. 14

6.Фінансова система: сутність, основні риси, функції, принципи побудови, структура, види. 18

7. Фінансовий механізм реалізації фінансової політики держави: сутність та структура. 23

8. Фінансове планування та прогнозування: сутність, принципи, методи. 25

9. Фінансова політика держави: сутність, завдання, типи 29

10. Призначення, сутність та ознаки бюджету. Структура бюджету України за вертикальним та горизонтальним розподілом. 34

11.Типи бюджетних систем. Бюджетна система України: сутність, структура, принципи побудови. 37

13. Бюджетний дефіцит та бюджетний профіцит (причини виникнення, соціально-економічні наслідки, види бюджетного дефіциту та джерела його фінансування) 43

14. Бюджетний процес в Україні на державному та місцевому рівні 49

15. Програмно-цільовий метод планування видатків бюджету 52

16. Місцеві фінанси (Сутність, призначення та структура. Структура доходів та видатків місцевих бюджетів. Показники оцінки фінансової автономії місцевих органів влади). 56

Суб'єкти, які здійснюють зовнішній фінансовий контроль 60

18. Органи внутрішнього фінансового контролю 62

19. Державний кредит як фінансова категорія. Види і форми державного кредиту. 71

20. Державні позики, їх класифікація. 74

21. Державні цінні папери: види, сфера застосування, спільні та відмінні риси. 77

22. Державний борг, його види. Управління державним боргом. Оцінка боргової безпеки держави. 82

23. Міжбюджетні відносини (Основні моделі міжбюджетних відносин. Міжбюджетні трансферти в Україні, їх види та формульний метод розрахунку.) 90

24. Фінанси підприємств: сутність, ознаки, функції, принципи організації. 96

25. Фінансові ресурси підприємств: сутність, склад, джерела формування. Фактори, що впливають на формування фінансових ресурсів підприємств 98

26. Операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства. 99

27.Методи організації фінансової діяльності підприємств: мета, зміст, принципи. 101

28. Особливості організації і функціонування фінансів підприємств різних форм власності та видів діяльності 105

29. Власний капітал підприємства 107

30. Грошові розрахунки підприємства та принципи їх організації. 109

31. Види банківських рахунків, які можуть відкривати підприємства. 111

32. Розрахунки за допомогою платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, платіжних вимог, розрахункових чеків, акредитивів, векселів: визначення, схема розрахунку, види, особливості, переваги та недоліки 114

33. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. 120

34. Фінансовий аналіз: сутність, види, методи. 128

35. Фінансова структура капіталу підприємства, її оптимізація. 133

36.Фінансовий стан підприємства, показники його оцінки. 138

37.Історичні аспекти розвитку, сутність, ознаки та функції податків. Класифікація податків. Переваги та недоліки прямого й непрямого оподаткування. Ставки податку: поняття, види та практика їх застосування. Методи оподаткування. 145

38. Податкова система України: зміст, структура, принципи побудови, проблеми її функціонування на сучасному етапі. 164

39.Акцизний податок, ПДВ, податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств в Україні: сутність, платники, об’єкт, база та ставки податку, порядок розрахунку та сплати. 168

40. Необхідність створення та призначення державних цільових фондів, принципи їх організації. 179

41. Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві: призначення, завдання, джерела формування та використання коштів фонду. 182

1. Характеристика фінансів як історичної категорії

Термін "фінанси" походить від латинського "financia" - доход, платіж утворився аналогічний за значенням вираз "finanse" (французькою). У цей же період у деяких державах, наприклад у Німеччині, слово "ф" мало негативне значення. Його пов'язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганням тощо. Вперше у сучасному тлумаченні термін "ф" став застосовуватися у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів, необхідних для задоволення потреб держави та різних суспільних груп. Фінанси розглядаються як історична категорія у зв'язку з появою трьох чинників: 1) держави; 2) товарно-грошових відносин 3)обєктивних економічних законів розвитку суспільства. Однією з найперших друкованих праць, присвячених фінансам вважається праця представника Франції Ж. Бодена “Фінансові нерви держави” (1577р.). Його заслуги в розвитку фінансової науки порівнюють із заслугами А. Сміта в розвитку політичної економіки. Засновником теоретичної фінансової науки вважається видатний шотландський політеконом А.Сміт (1723р), який у своїй книзі “Дослідження про природу та причини багатства народів” аналізує такі головні фінансові поняття як вартість і додану вартість. Німецькі вчені XVII – XVIII ст., розглядаючи питання привласнення державою доданої вартості у межах політичної економіки, відокремлюють ці проблеми в особливий курс “Фінанси” . Фінансова наука в Україні історично розвивалася у контексті її розвитку в умовах Російської імперії. Історичні джерела свідчать, що тільки починаючи з другої половини XIX ст. в Україні друкуються праці вчених, присвячених проблемам фінансової науки. Питанням фінансів видатний вчений, поет, письменик, громадський діяч Іван Франко присвятив більше як 40 праць.

Фінанси - це одна з конкретних історичних форм економічних відносин, функціонування яких пов'язано з об'єктивною необхідністю розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту. В процесі розподілу формуються та використовуються грошові фонди, призначені для задоволення суспільних та особистих потреб.

2.Етапи становлення та розвитку фінансової науки

Наука про фінанси виникла середині XV століття, тобто тоді, коли досягли повного розвитку товарно-грошові відносини й уможливилося створення фондів грошових засобів насамперед для задоволення різноманітних потреб держави. Фінанси існували майже на тисячоліття раніше. У стародавньому Римі поряд із натуральними повинностями та контрибуцією стягувалися податки в грошовій формі, а також проводилися грошові виплати найманцям в армії. Не можна не звернути увагу на те, що великі вчені античного світу — Аристотель, Платон, Ксенофонт, Цицерон, досліджуючи в своїх працях засади державного устрою, тією чи іншою мірою торкалися фінансів. У IV столітті до нашої ери Ксенофонт, розглядаючи в своїх працях джерела добробуту в державі, рекомендує правителям здавати в оренду державне майно, невільників, запроваджувати податки та мито, будувати готелі, магазини, склади, здавати їх в оренду для одержання доходів. Після розпаду Римської імперії настає період культурного і наукового застою. Найосвіченішим класом було духовенство, яке й виховало у своєму середовищі досить відомих учених. Один із них — Фома Аквінський. У XIII столітті він у своїх працях рекомендує правителям правила ведення державного господарства, ґрунтуючись на релігійних і моральних принципах, що дуже важливо, оскільки у подальшому мораль і фінанси мало перетиналися. У працях учених цього часу зустрічаються поради правителям не розоряти народ непомірними податками, не продавати публічних посад, не псувати монети. Загалом пропагувалося негативне ставлення до податків. У часи середньовіччя лише в державах Флоренція та Венеція було помічено досить успішну організацію фінансів у практичному сенсі. Розквіт фінансової науки почався наприкінці XV століття, коли в світі відбулися значні зміни в державному устрої, пов'язані з появою великих абсолютних монархій, та коли з'явились постійні великі армії, і завдання правлячих структур розширились. Виникла потреба в значних коштах. Це було зумовлено необхідністю пошуку нових джерел доходів. Якраз цього часу помічено досить тісний зв'язок фінансової науки з фінансовою практикою. Найзначніші наукові дослідження кінця XVI століття належать представникові Франції Ж. Бодену. Опублікування його праці "Фінансові нерви держави" (1577 р.) пов'язують із початком фінансової науки. Цього часу з'являються досить ґрунтовні роботи з фінансів італійських учених Ф. Петрарки, Бернадо, Дж. Баторо, Н. Макіавелі та інших. Проте ця література більшою мірою мала практичний характер. У XVII столітті значний внесок у розвиток фінансової науки зробили англійські вчені Т. Мен, Дж. Локк, Т. Гоббс. Основні їхні праці присвячені проблемам оподаткування. Більшість цих учених була прихильниками ідеї непрямого оподаткування, пропагувала спрощення існуючої і побудову нової системи податків на раціональних засадах. У другій половині XVII століття була оприлюднена відома праця Вільяма Петті "Трактат про податки і збори". В. Петті вперше дає наукові трактування про багатство держави, значення грошей в економіці та методи їх використання, про ціну речей, яка визначається кількістю часу, затраченого на їх виробництво. Він стверджував, що праця — це батько багатства, а земля — його мати. Досить вагомий внесок у розвиток фінансової науки в XVII—XVIII століттях зробили німецькі вчені-фінансисти: Л. фон Секондорф, Ф. Юсті, І. Зоннефельд. Вони значну увагу приділяли системі управління фінансами, взаємозв'язку фінансів із народним господарством та залежності рівня добробуту населення від платоспроможності щодо податків. В 1746 році Ф. Юсті видає свою основну працю "Система фінансового господарства", в якій вперше системно були викладені основні положення фінансової науки, послідовники Ф. Юсті вважають його батьком фінансової науки. Наприкінці XVIII століття відбулося пожвавлення розвитку фінансової науки, визнання досягають ідеї Монтеск'є, Ж. Руссо, Д. Дідро, Д. Канта. Найбільшу увагу заслуговують теоретичні постулати в галузі фінансової науки французьких вчених-фізіократів Ф. Кене, А. Тюрго, О. Мірабо. Ідеї фізіократів про справедливе оподаткування, про джерела доходів, про розмір участі кожного громадянина у витратах держави мали прихильників і послідовників у багатьох європейських країнах протягом значного проміжку часу. Основна ідея фізіократів у фінансовій науці ґрунтувалася на тому, що лише земля дає чистий дохід, а тому держава може одержувати дохід у формі податку на землю. Глава цієї школи Ф. Кене розробив знамениту економічну таблицю, де чітко проглядається схема взаємозв'язку фінансів, їхньої ролі в процесі суспільного відтворення. Проте найзначнішим внеском фізіократів у розвиток фінансової науки є те, що вони своєю нищівною критикою наявної тоді фінансової системи вплинули на розвиток класичної школи політичної економії. Під час становлення політичної економії як науки фінансова наука в працях найвидатніших її представників не виділяється в окрему науку. Так, А. Сміт навіть не застосовує терміна "фінанси", проте включає, на відміну від усіх своїх попередників, до джерел багатства нації три джерела — землю, працю й капітал. Капітал, будучи джерелом багатства, створює фінансові умови функціонування економіки, забезпечуючи її фінансовими ресурсами. Заслугою А. Сміта є також обґрунтування поділу державних витрат на загальнодержавні та місцеві, а також розробка принципів оподаткування, згідно з якими: податки повинні сплачувати всі відповідно до одержаних доходів; податки повинні бути визначені завчасно, податок повинен сплачуватися в зручний для платника час, стягнення податків повинно бути дешевим. У 19 ст. фінанси стають універсальним і дуже активним елементом життя, його починають скрізь використовувати. 1832 р. у Німеччині автором Рау опубліковано « Основні початки фінасової науки», який витримав багато видань і майже півстоліття був основним підручником не лише в Німеччині, й У багатьох країнах Європи. Достатньо значний внесок у фінансову науку зробив швейцарський фінансист Ж. Сісмонді. Він розглядав фінанси як засіб поліпшення життя народу. у своїх працях він доводив необхідність скорочення непрямого оподаткування, встановлення неоподатковуваного мінімуму, впровадження прогресивного податку тощо. До числа відомих фінансистів кінця ХІХ століття належать також австрієць Е. Сакс, італієць Ф. Нітті, американець Е. Селігман. У 20 ст. найбільший вплив на розвиток фінансової науки сдійснили кейнсіанці і монетаристи. У російській науковій літературі слово фінанси з’явилося лише наприкінці ХVIII століття. Найвидатнішою науковою працею того часу слід вважати «Книгу о скудности и богатстве» І. Т. Посошкова. Ця книга давала низку порад, як поповнювати царську скарбницю. У ХІХ столітті спостерігалося деяке пожвавлення в розвитку фінансової науки. Цього часу виходить робота М. І, Тургеньєва «Досвід теорії податків» - перша російськомовна наукова праця, присвячена фінансовій науці. Треба відзначити особливі заслуги в розвитку фінансової науки І. Х. Озерова. Його підручник «Основи фінансової науки» і нині є науковим доробком із найповнішим викладом багатьох фундаментальних положень фінансової науки. Робота радянських економістів, і насамперед тих, які займалися теорією фінансів не зробила належного внеску в фінансову науку, оскільки вчені дотримувалися помилкових марксистських позицій.