Алгоритм розрахунків за методом аналогових програм:

1. Збір ринкової інформації, її аналітичне опрацювання та відбір необхідної, допоміжної та довідкової інформації.

2. Формування переліку схожих (аналогічних) компаній, що передбачає:

• визначення максимального переліку компаній, схожих чи пов’язаних з оцінюваним бізнесом (відбір проводиться за галузевою ознакою, продуктовою подібністю, обсягами виробництва, основним видом сировини тощо);

• відбір на базі попереднього пункту компаній-кандидатів, які мають найбільшу схожість з оцінюваним за ключовими критеріями успіш­ності функціонування бізнесу (важливим критерієм відбору є можливість отримання додаткової достовірної інформації по тій чи іншій компанії);

• визначення остаточного переліку схожих (аналогічних) компаній за галузевою ознакою, розміром та обсягами виробництва, перспективами росту, господарськими ризиками, якістю менеджменту тощо.

3. Фінансово-економічний аналіз компаній зі списку на базі таких вимог:

• аналітичні розрахунки даного етапу повинні базуватися на інформації останніх 5 років діяльності компаній;

• аналіз повинен носити проблемно-орієнтовний характер і базуватися на системному підході;

• розрахунки повинні давати можливість визначати рейтинг компаній на основі системи цільових орієнтирів оцінювача (замовника).

3. Розрахунок оціночних коефіцієнтів (мультиплікаторів) і визначення їх нормативного значення на базі результатів попереднього етапу. В якості бази оціночних коефіцієнтів використовуються попередньо визначені значення ключових (критичних) показників виробничо-комерційної діяльності підприємств, які суттєво впливають на вартість бізнесу.

4. Визначення розрахункової вартості бізнесу, зважування проміжних результатів і внесення остаточних коригувань (поправок) у розрахункову вартість бізнесу. Найбільш типовими поправками, що вносяться у розрахункову вартість бізнесу, є коригування в залежності від непривабливого для покупця характеру диверсифікації бізнесу (портфельна знижка); частки виробничих активів у загальній вартості майна (виробнича знижка); браку власного оборотного капіталу чи інвестицій (фінансова знижка); рівня контролю наданого інвестору (власнику) (кон­т­рольна знижка); рівня ліквідності (знижка ліквідності).

Німецький метод можна виразити такою формулою:

,

де W_r — вартість репутації; М — вартість майна підприємства, що складається з перелічених вище складових; D — дисконтована величина майбутніх прибутків, яка дає змогу визначити сучасну вартість або фінансовий еквівалент майбутньої грошової суми, тобто зменшити його на дохід, наростає за певний строк за правилом складних процентів.

Швейцарський метод визначення вартості репутації передбачає використання тих самих показників:

Згідно з англосаксонським методом визначення вартості репутації застосовується рівняння:

,

де а_n — коефіцієнт загального дисконту річної ренти від вартості репутації (ставки) для облікового процента r₁ по n років.

Дисконтний метод визначення вартості репутації на підставі вищого облікового процента (ставки). Основними показниками в цьому випадку є офіційний обліковий процент або облікова ставка банку і комер­ційна облікова ставка або зміна ставки протягом певного часу. За цим методом вартість репутації визначається таким чином:

,

де r₁ — вища облікова ставка.

Метод щорічного визначення:

,

де n — кількість років.

У цьому випадку, як правило, враховують амортизацію або зростання вартості репутації протягом часу. В наведеній формулі виходять з того, що вартість репутації фірми з часом зростає.

За методом Грефа визначення вартості ре­путації підприємства здійснюється таким чином:

,

де m — кількість років падіння гудвілу фірми.

У разі застосування комбінованого методу виходять з процентної ставки амортизації або реновації капіталу, прибутку підприємства, періоду амортизації майна (реновації капіталу):

,

де ; R — процентна ставка амортизації (реновації капіталу); Z — річний прибуток; n — кількість років амортизації майна (реновації капіталу).