
- •Загальна схема прийняття рішень
- •Діаграма Томаса-Кілмана.
- •Задача колективного приняття рішень.
- •Утилітаризм та егалітаризм. Дилема «рівність-ефективність».
- •Прийняття рішень в умовах невизначеності.
- •Прийняття рішень в умовах ризику.
- •Вибір голосуванням, функція колективної переваги, методи голосування.
- •Властивості методів голосування, парадокси голосування.
- •Парадокс Ерроу.
- •10. Функції вибору, нормальні функції вибору
- •11. Критерій нормальності функцій вибору.
- •12. Класи функцій вибору, теорема Черноффа.
- •13. Логічна форма функцій вибору.
- •14. Операції над функціями вибору.
- •15. Властивості функцій вибору.
- •17 . Конфлікти та компроміси, рівновага в домінуючих стратегіях, недоміновані стратегії, обережні стратегії, складна рівновага.
- •18. Рівновага Неша, теорема Неша. Сильна рівновага Неша.
- •19. Критерії вибору Нешівських рівноваг.
- •21. Переговорна множина
- •22. Рівновага Штакельберга
- •23. Кооперативна гра. Принцип відокремлення
- •24. Шеплі
- •26. Задача багатокритеріальної оптимізації. Оптимальні за Парето та Слейтером розв'язки
- •27.Метод ідеальної точки, послідовних поступок, бажаної точки.
- •28.Обробка експертної інформації. Загальна схема експертизи. Методи круглого столу, мозкової атаки, Делфі.
- •29. Статистичні методи
- •30. Алгебраїчний метод
- •31. Нечіткі множини, операції над ними, нечіткі відношення.
- •32. Нечіткі задачі багатокритеріальної оптимізації.
28.Обробка експертної інформації. Загальна схема експертизи. Методи круглого столу, мозкової атаки, Делфі.
Загальна схема експертизи. Аналіз існуючих експертиз показує, що у процесі їх побудови можна виділити наступну послідовність дій.
Дослідник (консультант) знаходить множину "можливих" оцінок , у якій знаходиться шукана оцінка.
Дослідник (консультант) визначає множину допустимих оцінок
, з котрої здійснюють вибір експерти.
Кожен експерт вибирає свою оцінку
, , тобто розв'язує задачу вибору найкращої оцінки з .
Дослідник (аналітик) проводить обробку отриманої від експертів інформації й знаходить результуючу (інтегральну, колективну) оцінку з , котра приймається за розв'язок початкової задачі оцінювання.
Якщо отриманий розв'язок не задовольняє дослідника, він може організувати "обернений зв'язок", після чого експерти знову розв'язують відповідні задачі вибору.
На рис. 1.1. представлено блок-схему експертизи. Її параметри:
– множина можливих оцінок; – множина допустимих оцінок;
– взаємодія
між експертами;
– обернений зв'язок;
– обробка (відображення
).
Рис.1.1.
Назвемо схемою експертизи п'ятірку параметрів, що представлені на блок-схемі. Під підготовкою експертизи будемо розуміти попередню розробку схеми експертизи та підбір експертів, під реалізацією експертизи – отримання інформації та її обробку.
У схемі типу круглого столу взаємодія між експертами не регламентована. У процесі обговорення проблеми експерти вільно обмінюються думками, збагачуючись ідеями один одного. Негативний бік, обумовлений підвищеними вимогами до експертів: уміння висловити думку, що не залежить від думки більшості; здатність відмовитись від свого погляду, якщо він виявиться невірним.
Деяка регламентація спілкування експертів у схемі круглого столу дозволяє уникнути вказаних недоліків. Відповідна модифікація називається методом мозкового штурму (мозкової атаки). Він полягає у тому, що на протязі деякого проміжку часу будь-яка висловлена думка не обговорюється і не відкидається. Обговорення висловлених думок здійснюється на наступних етапах після того, як кожен експерт встигає обдумати їх, зіставити із своєю.
Якщо експерти ізольовані, то кожен висловлює свою думку незалежно від інших. Оцінки окремих експертів при цьому можна розглядати як незалежні реалізації випадкової величини.
ІV. Обернений зв'язок в експертизі. Кожному експерту надають результуючу оцінку, взагалі кажучи, разом з деякою іншою інформацією (наприклад, з "найгіршою" й "найкращими" оцінками). На основі одержаних даних експерти уточнюють свої оцінки, після чого процедура повторюється знову, поки не буде одержана узгодженість оцінок, що задовольняє дослідника.
До числа найбільш відомих процедур з оберненим зв'язком відноситься метод Делфі. Експертам пропонується відповісти на ряд питань і свої відповіді аргументувати. Аналітик вивчає відповіді експертів і визначає їх узгодженість. Якщо думки експертів недостатньо узгоджені, то він повідомляє кожному з них додаткові відомості про систему, а також відповіді на поставлені питання та аргументації інших членів експертної групи. З врахуванням отриманої інформації експерти знову відповідають на сформульовані питання. Недоліком методу є великі витрати часу на проведення всіх турів опитування й велика