Зміст розділу 10 „юридична психологія”

1.Історія розвитку юридичної психології

2.Предмет, завдання, система юридичної психології.

3. Методи юридичної психології (Класифікація методів. Методи наукового дослідження. Психологічні методи дослідження.

4. Основні теорії та напрямки юридичної психології (Діяльнісний підхід. Психоаналіз. Аналітична психологія. Біхевіоризм. Індивідуальна психологія. Трансперсональна психологія. Гуманістична психологія).

5. Соціалізація індивіда та її роль у розвитку правосвідомості (Соціальна ситуація як детермінанта правової соціалізації індивіда).

6. Особистість юриста та професійний аспект його діяльності (Формування особистості юриста. Психологічні особливості діяльності юриста. Юридичні професіограми. Професійний відбір робітників юридичної сфери).

7.Психологія неповнолітніх злочинців (Детермінанти злочинної поведінки неповнолітніх. Індивідуально-психологічні характеристики неповнолітніх злочинців. Психологічні аспекти допиту неповнолітніх).

8. Психологічні аспекти роботи слідчого при допиті, очній ставці, опізнанні. Психологічні аспекти роботи адвоката та судді.

10. Психологія потерпілого. (Поняття «віктимність» у юридичній психології: види, характеристики, детермінанти розвитку. Дослідження індивідуально-психологічних рис потерпілого. Методи дослідження потерпілого).

11. Виправничо-трудова та корекійна психологія (Завдання виправно-трудової психології. Ресоціалізація і корекція поведінки засуджених. Психологічні основи процесу перевиховання засуджених. Динаміка особистості засуджених і виховний процес. Колективи засуджених і їх психологічна характеристика. Профілактика кримінальної поведінки).

12. Використання психолога в юрисдикційному процесі. (Місце психолога в юрисдикційному процесі. Правові відмінності використання психолога як консультанта, спеціаліста та експерта).

ЗМІСТ РОЗДІЛУ 11 „ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ”

1. Джерела наукового знання. Наука як вид діяльності (метод, парадигма). Критерії істинності наукового знання, його похідні (практичність, корисність, ефективність). Наука як сукупність знань, отриманих за допомогою наукового методу. Науковий результат (види, форми фіксації). Теорія як система знань. Елементи теорії, форми теоретичного знання: закони, класифікаційні типології, моделі, схеми, гіпотези т.ін. Компоненти теорії (емпірична основа, базис, логіка теорії, множинність тверджень, які базуються на теорії). Види теорій.

2. Парадигма наукового дослідження. Типи досліджень. Етапи дослідницького процесу: ідентифікація прблеми, огляд літератури з проблеми, висунення гіпотези, планування дослідження, проведення дослідження, інтерпретація даних, спростування або підтвердження гіпотез, підготовка наукового звіту. Програма досліджень. Типи наукових досліджень, критерії класифікації. Види валідності (зовнішня, внутрішня, прогностична).

3. Дослідницькі стратегії в експериментальній психології. Етапи розвитку експериментального методу. Дескриптивна, кореляційна, маніпулятивна дослідницькі стратегії. Передумови становлення й розвиток експериментального методу у психологічних дослідженнях. Класифікації психологічних методів.

4. Основні нормативи експериментальної діяльності. Ідентифікація проблеми.. Види прблем (реальні, псевдопроблеми, проблеми, що не мають рішення). Гіпотези: наукові (теоретичні та емпіричні); статистичні. Класифікація гіпотез за змістом (про наявність явища, про зв’язок між явищами, про зумовленість одного явища іншим). Критерії «добрих гіпотез».

5. Поняття змінної у психологічному дослідженні. Експериментальні змінні (залежна, незалежна, зовнішня) і засоби їх контролювання. Варіанти (види) незалежних змінних: характеристика завдання, особливості ситуації; фактори організму. Типи залежних змінних: 1) одномірні, 2) багатомірні, 3) фундаментальні. Засоби фіксації змінних. Типи відношень між змінними (типи психологічних законів).

6. Джерела побічних змінних у психологічному експерименті. Ситуаційні побічні змінні; побічні змінні, пов’язані із суб’єктами, що беруть участь в експерименті в ролі досліджуваних; побічні змінні, пов’язані з просторово-часовою послідовністю експериментальних подій.

7. Стратегії контролю побічних змінних. Методи контролю при застосуванні міжгрупових експериментальних планів. Процедура рандомізованого відбору. Створення корельованих груп за різними стратегіями. Різновиди контрбалансування. Методи контролю побічних змінних, що не пов’язані з плануванням експерименту.

8. «Прості» експериментальні плани. Плани з однією незалежною змінною. Міжгрупові схеми контролю психологічного експерименту. План з двома рандомізованими групами з тестуванням після (до та після) випрбовування. План Р.Соломона. план для декількох рандомізованих груп. План для одного досліджуваного з послідовним вимірюванням залежної змінної. Експериментальні інтраіндивідуальні плани.

9. Факторні плани. Особлифості формулювання та перевірки складних мультиплікативних гіпотез. Латинський, греко-латинсьний квадрати. Етапи факторного дослідження. Факторні матриці. Висновки про основний ефект та взаємодію змінних. Джерела артефактів, схеми урівнювання. Переваги та недоліки факторних експериментальних планів.

10. Квазіекспериментальні плани. План експериментів для нееквівалентних груп: а)план для двох нееквівалентних груп з тестуванням до та після випробовування; б)план з попереднім та ітоговим тестуванням двох різних (рандомізованих або корельованих) груп. Плани дискретних часових серій: а)плани для одної групи; б) план для двох нееквівалентних груп. Особливості каузального висновку.

11. Кореляційне дослідження. Перевірка статистичних гіпотез. Розуміння особливостей кореляційного зв’язку. Типи кореляційного зв’язку: лінійний, нелінійний, прямий, зворотній. Типи кореляційних досліджень План ех-роst-facto. Дослідження кейсів. Дослідження у формі опитувань або обстежень. Психологічне вимірювання за допомогою шкал та тестів. Процедура суб’єктивного шкалування. Тестування як різновид шкалування.

12. Класичні методи експериментального дослідження сприйняття. Вимірювання сприйняття. Джерело інформації при експериментальному вивченні сприйняття (пороги, точка суб’єктивної тотожності, постійна помилка). Незалежні змінні. Засоби стимулювання перцептивних реакцій. Властивості сприйняття, що вивчаються. Оцінка валідності перцептивних реакцій. Психофізичні методи.

13. Методи дослідження навчання і пам’яті. Дослідження простого навчання. Класичне зумовлення, парадигма та варіанти парадигми класичного зумовлення. Оперантне (інструментальне) зумовлення. Стимулювання оперантної поведінки. Теорія Хала-Спенса. Класичні підходи до вивчення вербального навчання та пам’яті. Підходи до вивчення пам’яті з позиції рівней переробки інформації. Вивчення особливостей короткочасної пам’яті. Прийом «ключових слів Аткінсона».

14. Деякі методи експериментальних досліджень в соціальній психології. Джерела артефактів в експериментальній соціальній психології. Засоби вимірювання залежної змінної: самозвіти, міжособистісне оцінювання, семантичний диференціал, заміри поведінки. Етичні проблеми експериментальних досліджень у галузі соціальної психології. Дослідження афіліації, формування вражень, зміни ставлень, формування атракції, соціального впливу, соціальної фасилітації.