4.Меню денного раціону для туристів Турції

Т урецький сніданок. Типовий турецький сніданок складається зі шматочка бринзи, меду або варення, чорних або зелених маслин, ковбаси, вареного яйця, вершкового масла, нарізаного помідора і огірка, і свіжого хліба. Доповнить сніданок добре завірений турецький чай або розчинну каву.

Турецький обід. Обід складається з трьох і більше страв, не рахуючи салатов.Трапеза складається з мезе (закусок), основних страв і десертів.

Найпопулярніший обід в Туреччині - Денер кебаб. Просмажений на вертящемся шомполе біфштекс обрізається тонкими скибками і подається як сандвіч в середині хліба або з пловом і овочами.

Інший поширений вид обіду в Туреччині - різновид турецької піци - лахмаджун - подається до столу разом з холодним айраном. Лахмаджун - це лист, що тонко розкотив тесту, який випікається в печі і на який тонким шаром наноситься фарш, цибулю з приправами, суміш з помідорів. Айран - тюркський напій з багатовіковою історією - проводиться за допомогою змішування води і йогурту з додаванням невеликої кількості солі.

Турецький вечеря.

Класичний турецький вечеря починається з закусок. Є незліченна кількість закусок приготованих з овочів на оливковій олії і подаються в холодному вигляді.

Але найвідоміша турецька закуска - це долма. Суміш з рисового плову і різних приправ загортається у виноградне листя або заправляється в перець і баклажани і вариться. Один з видів аджики виходить із суміші гострого соусу і гарячого томатів і цибулі. Також популярні такі закуски, як :

-хайдарі - йогурт з часником.

-джаджик - тонко нарізаний огірок з йогуртом.

-імам байлды, хибеш, хумус та ін.

-основне блюдо на вечерю відбивні, реберця і нирки-легкі на решітці.

-кебаб, шашлик.

5.Цікаве з професії офіціант

Вимоги професії до особистості працівника

     Професія офіціанта може принести радість тому, хто любить роботу живу, деякою мірою навіть артистичну. Такий офіціант пересувається між столиками танцюючою ходою, злегка жонглюючи  тацею,  а  пляшки  відкупорює, неначе це фокус із штопором і серветкою. А ще він посміхається і посмішка у нього не механічна, а доброзичлива, тонка, трохи поблажлива.

    

 А стати таким офіціантом може не кожний.  Той,   хто  вибирає  професію офіціанта, повинен легко і вільно вступати в контакти з людьми, різними за віком, психологічними особливостями, за всіх обставин бути ввічливим, тактовним, приємним у спілкуванні, вміти приховувати від відвідувачів свій іноді поганий настрій. Кожний робочий день офіціанта це енциклопедія психологічних контактів. 

     Цілком природно, що офіціант може дістати і дістає велике моральне задоволення від своєї роботи, коли він усвідомлює, що люди щиро вдячні йому за обслуговування. Якщо офіціант, починаючи свою роботу, здатний зробити оперативний аналіз фізичного, медичного і психологічного стану людини, то буде оперативно побудована і відповідна тактика обслуговування. Так, наприклад, допомагаючи клієнту розібратись у великому переліку страв, офіціант не стане привертати його увагу до тих з них, які, судячи за деякими зовнішніми ознаками цієї людини, явно протипоказані їй у медичному відношенні. Помітивши, що його гість пере буває у дещо депресивному стані (сумний, засмучений, пригнічений чимось), офіціант знайде декілька слушних для цього випадку слів, реплік, якими допоможе гостю вийти з цього стану. В процесі виконання своєї роботи тактика діяльності такого офіціанта динамічна і постійно коригується оцінкою всіх тих зрушень, які виникають у психологічному стані відвідувача. У хорошого майстра цей контакт з відвідувачами будується не на основі підкорення офіціанта поведінці клієнта, а на основі специфічного професійного оперативного мислення, яким значною мірою визначається висока культура праці офіціанта. У таких умовах в процесі взаємодії офіціанта і відвідувача останній не відчуває себе об'єктом впливу з боку офіціанта: якщо він, навіть за деякою допомогою офіціанта, вибрав собі ті чи інші страви, то це він, відвідувач, сам їх вибрав, а якщо через деякий час у нього покращився настрій, то це само собою вийшло, без якогось зовнішнього впливу, і нарешті, якщо йому сподобався офіціант, який його обслуговує, то це тільки тому, що цей офіціант виявився достатньо ввічливою людиною. Така праця - вже мистецтво, дуже високий рівень професійної, оперативної творчості. Талановитий офіціант має бути психологом за своїм вмінням проникати в духовний світ багатьох людей, він в той же час схожий і на актора за своїм вмінням контактувати з людьми і вести їх за собою. В результаті здійснюється не тільки безконфліктне обслуговування, але й дещо більше - виховання людини.

   

  Для успішної роботи офіціантом необхідно мати деякі специфічні якості: стійкий розподіл уваги в широкому робочому полі (для одночасного сприйняття і усвідомлення змісту інформації з різних ділянок і різних об'єктів своєї робочої зони), оперативне мислення (для швидкого і гнучкого оброблення одержаної інформації, прийняття вірних рішень, корекції своєї поведінки згідно з ситуацією), комунікативні здібності (для оперативного налагодження контактів у спілкуванні з відвідувачами), певна ерудиція в різних галузях знань і особливо в практичній медицині і практичній психології, навички високої культури поведінки, розвинуті естетичні погляди. При всьому цьому офіціант може дістати велике моральне задоволення і від своєї професії. В тому ж випадку, коли культура праці офіціанта - на низькому рівні, коли тактика поведінки його не будується на точному оперативному аналізі поточної інформації, коли особистісні якості просто не дозволяють виконувати цю роботу творчо, тоді офіціант не любить свою працю і ніколи не дістане в ній справжнє моральне задоволення. Мабуть тоді офіціант, розповідаючи про свою працю, скаже комусь у довірчому плані: "Що таке робота офіціанта? Тонно-кілометри за зміну і вічні конфлікти з відвідувачами, бо я один, а їх багато...".

 

    Професія офіціанта вимагає специфічних особливостей пам'яті. Йому не досить бездоганно знати найменування і ціни страв і напоїв. Він повинен утримувати в пам'яті назви страв, які замовив не один і не два відвідувачі, а декілька, час їх замовлень і подавання. Офіціант повинен швидко і точно рахувати, щоб не помилитися при розрахунку з відвідувачем і не затримати його. Він повинен володіти довготривалою і оперативною пам'яттю. 

     Деякі відвідувачі можуть виявитися нечемними, нетерплячими, але офіціанту завжди слід лишатися бездоганно витриманим, ввічливим і люб'язним. Тому до особистості офіціанта висуваються підвищені вимоги щодо врівноваженості нервової системи. Переваги мають особи із сильною рухливою нервовою системою, емоційною стабільністю, вольовою регуляцією психічних процесів.

     В успішній роботі офіціанту може допомогти інтуїція, фантазія, творчість і внутрішня культура.

  

   Останнім часом відкрилося багато  ресторанів, кафе, що спеціалізуються на іноземній кухні. Тому офіціанти повинні володіти іноземними мовами. Завдяки цьому офіціант може без зайвих клопотів спілкуватися з відвідувачами, що приїздять до нас з різних країн. Труднощами до заняття професійною діяльністю офіціанта є емоційна нестабільність, агресивність, легковажність, низький рівень розвитку переключення і розподілу уваги, ригідність

Висновок

В Україні щорічно приїжджає велика кількість іноземних гостей. І організація обслуговування туристів дуже актуальна в Україні.

І саме розвиток, удосконалення меню та асортименту харчування в готелях або закладах харчування для туристів з інших країн, може сприяти притоку нових гостей в готель чи заклади харчування.

Вивчивши культуру харчування цих країн, готелі або заклади харчування зможуть запропонувати нове меню для кожної країни, враховуючи їх особливості харчування.

Вивчивши кухні цих країн у даній курсовій роботі можна зробити висновок, що за своїм традицій у харчуванні ці країни дуже схожі. Грамотно запропоноване меню запам'ятається гостям, що може стати критерієм вибору даної готелі в наступний приїзд.

Джерела інформації

1. Азбука ресторатора. Все, что нужно знать, чтобы преуспеть в ресторанном бизнесе.” - Москва: Изд-во Жигульского, 2003.

2. Вуд Джон, Сере Жан.” Дипломатический церемониал и протокол.” Москва: Прогресс, 1976.

3. Усов В. В. Організація обслуговування в ресторанах:Практичний посібн.-М.:Вища школа,1990. Чалова Н.В. Практикум для офіціантів,барменів по обслуговуванні відвідувачів в ресторанах:Учб.посібн.-Ростов н/д:Фелікс,2002.

4. Станкевич Г. П. Донцова К. Г. Справочник молодого офіціанта. 1989

5. Егертон-Томас Крістофер. Ресторанний бізнес. Як відкрити та успішно керувати рестораном: Пер. с анг. – М. РосКонсульт, 2001.

6. Коршунов Н.В. «Организация обслуживания в ресторанах». Москва: Высшая школа, 1980

7. Збірник нормативних документів. Послуги громадського харчування. - Харків, 1997.

8. Вуд Джон, Сере Жан.” Дипломатический церемониал и протокол.” Москва: Прогресс, 1976.

9. Нечаюк Л. І., Телеш Н.О. „Готельно-ресторанний бізнес. „ „Менеджмент.” Навч. посіб. - К.: ЦНЛ, 2003.

10. Заводинська О.Ю., Литвиненко Т.Є. «Організація ресторанного господарства закордоном.” – Київ 2004

Глобальна мережа Інтернет

http://www.restoclub.ru

http://www.culinary-characteristic-dishes.com.

http://revolution.allbest.ru

http://www.ukrreferat.com

http://www.lunch.ru

http://www.mainfas.ru

31