
- •Сутність категорії "влада", види влади, її елементи та ресурси.
- •Основні підходи до визначення влади.
- •Ресурси влади: типологія і проблеми мобілізації.
- •Форми влади: основні типології.
- •Індивідуальна і колективна влада.
- •Рівні і форми соціальної влади.
- •Історичний вимір концептуальних трактувань феномена влади.
- •Секційна і несекційна традиції у розумінні явища влади.
- •Влада як каузальні відносини.
- •Проблема потенційного і актуального у визначенні явища влади.
- •Макс Вебер і його внесок у розвиток наукового знання про владу.
- •Влада у Гоббса і Вебера
- •Біхевіористська парадигма осмислення влади: Лассуел і Кеплен та Дал.
- •Критика біхевіоризму у трактуванні явища влади: Бекрек і Беретц, Люкс.
- •Особливості трактування влади Стівеном Люксом.
- •Влада як залежність, обмін та взаємини: Блау, Ронг, Денбем
- •Дискусія про “обличчя влади”: основні представники і концептуальні положення.
- •Загальна характеристика реляціоністських концепцій влади.
- •Влада у контексті теорії соціальних систем Талкота Парсонса.
- •Мішель Крозьє і його трактування явища влади.
- •Комунікативна сутність влади у системній концепції Нікласа Лумана.
- •Концепція влади Фуко і її критика Хабермасом.
- •Теорія влади і держави Бурдьє.
- •Загальна характеристика психологічних інтерпретацій влади.
- •Основні теорії мотивації влади (Адлер, Хорні, Фром).
- •Особливості психологічного трактування влади Еліаса Канетті.
- •Загальна характеристика основних парадигм розуміння влади та правлячого класу в умовах політичної системи сша.
- •Дискусія про структуру влади в американському суспільстві.
- •Роберт Престус як представник проміжної плюралістично-елітистської парадигми влади.
- •Марксистські концепції влади. Марксизм vs плюралізм і елітизм.
- •Концепції влади 70-80 рр. Хх століття: машини зростання, міські політичні режими.
- •Категоральний аналіз явища влади і проблема визначення політичноїї влади.
- •Понятя і ознаки державної влади.
Форми влади: основні типології.
Влада примусу. Основний інструмент впливу - страх. Виконавець вірить, що керівник може покарати його таким чином, що зробить неможливим задоволення його власних потреби або викличе певні неприємності. У сучасному світі багато людей відчувають страх втратити роботу, заробіток або повагу навколишніх. Тому керівники використовують владу примусу, погрожуючи різними санкціями, звільненням, позбавленням премії, пониженням у посаді і т. ін. Для рядових виконавців ці санкції носять найчастіше матеріальний характер (штраф, позбавлення премії та ін.) або адміністративний (догана, публічне зауваження тощо); для керівників більше значення мають моральні санкції, що ставлять під погрозу їхнє службове становище, статут, авторитет. Підлеглі дотримуються вказівок, тому що бояться бути покараними.
Перебуваючи під впливом страху, люди свідомо або несвідомо дозволяють панувати над собою, але на практиці, особливо в сучасних умовах, така влада виявляється малоефективною. Це обумовлено двома обставинами [6]:
1) страх змушує підкорятися тільки в певних межах контролю, тобто в умовах, коли людині можна вказати на порушення встановлених правил поведінки;
2) страх не створює у людей зацікавленості в результатах роботи, не стимулює до продуктивної праці, що було доведено історією розвитку людства. Страх обмежує ініціативу, творчість і може навіть призвести до припинення роботи. Особливо це стосується керівників, які несправедливо карають підлеглих, послабляючи тим самим своя владу.
У цілому, впливу через страх варто уникати, тому що він руйнує довірчу, дружню атмосферу в організації, що може призвести до розпаду колективу. У той же час необхідно враховувати, що керівники, перебуваючи в залежності від свого персоналу, клієнтів, банків, державних організацій і інших установ, не менше піддаються впливу через страх, ніж їхні підлеглі.
Законна (адміністративна) влада. Передбачає вплив через традиції, що ґрунтується на переконанні підлеглих у законне право керівника віддавати накази, обов'язкові для виконання. Джерелом законної влади є соціальні норми того суспільства, у якому функціонує конкретна організація. Вона існує як у державних, так і в недержавних організаціях; головне, щоб їхня діяльність і відповідні вимоги керівників офіційно регламентувалися. Перевагами законної влади є забезпечення стабільності організації, швидкість та передбачуваність впливу, оскільки виконавець реагує не на певну людину (керівника), а на відповідну посаду. Суттєвий недолік - консерватизм, що перешкоджає організації бути гнучкою
Влада винагороди. Це вплив на людей за допомогою позитивних заходів впливу. Основа - стимули і винагороди, як одні з найстаріших і ефективних способів впливу. Керівник використовує бажання підлеглих отримати винагороду в обмін на виконану роботу, певну поведінку тощо. Ця форма влади знайшла широке застосував з огляду на різноманітність існуючих винагород від матеріальних до моральних. Однак її недоліком є те, що з часом цінність звичної винагороди знижується, задоволення від її отримання втрачається. Тому її використання не дає бажаного результату. Але для забезпечення дієвості цієї форми влади винагорода має бути цінною для виконавця. При цьому слід брати до уваги, що оскільки потреби кожного мають унікальний характер, то й оцінка винагороди у кожної людини індивідуальна. Тому, ефективною влада винагороди буде тоді, коли керівник знатиме пріоритети своїх підлеглих і будуватиме систему винагород відповідно до них.
Влада ресурсів. Джерелом влади є також власність на ресурси у самому широкому розумінні цього слова. Організація для забезпечення свого функціонування потребує різних ресурсів, насамперед матеріальних, таких, як сировина і матеріали, робоча сила, фінансові кошти, устаткування, інструменти і т.п. Важливість одержання того або іншого ресурсу очевидна. Звичайно в організаціях існує напруженість із ресурсами, що пов'язане з їхньою об'єктивною обмеженістю. Тому регулювання доступу до ресурсів створює джерело влади. Однак, матеріальні ресурси можуть кількісно і якісно не збігатися з наявними потребами, отже, як основа влади вони є обмеженими.
Влада зв'язків. Іншим, досить специфічним джерелом влади можуть бути зв'язки з впливовими особами, в чиїх руках перебувають необхідні ресурси. При цьому мова йде не тільки про існування реальних зв'язків у людини, але й про сприйняття реальності існування цих зв'язків тими, на кого поширюється вплив. Тому, тільки будучи сприйнятим, такий зв'язок робить людину впливовою у відносинах з іншими людьми. Величезною реальною владою в цьому випадку володіють помічники і секретарі великих керівників, до думки яких останні найчастіше прислухаються. Нерідко, бажаючі придбати цю владу вдаються до створення про себе легенд або слухів. У сучасних умовах ресурсом, що дозволяє отримати владу над іншими, значною мірою стає інформація, за володіння якої в організації може йти запекла боротьба, а сама вона з метою захисту може приховуватися або спотворюватися. Своєчасно отримана точна інформація дозволяє її власникові приймати оптимальні рішення і здобувати тим самим влада. Координація інформаційних потоків і контроль над ними відіграють важливу роль у формуванні влади керівника.
Експертна влада. В її основі - вплив через розумну віру, яка зумовлена переконаністю в тому, що керівник має ґрунтовні знання з питань, що вирішуються. Джерелом експертної влади є знання. Підлеглий не піддає сумніву рішення керівника та шляхи його виконання. Підпорядкованість ґрунтується на усвідомленні і логіці. Чим значніші досягнення експерта (керівника), тим сильніша переконаність підлеглих у тому, що його рішення завжди правильні. Це посилює вплив на оточення. Недоліками експертної влади є те, що навіть одне помилкове рішення похитне віру підлеглих, а тим самим, і авторитет керівника, а поява ще одного експерта спричинить конкуренцію за владу [10].