Влада у контексті теорії соціальних систем Талкота Парсонса.

Влада розуміється тут як посередник, тотожний грошам, циркулюючий всередині того, що ми називаємо політичною системою, але що виходить далеко за рамки останньої, іпроникаючий у три функціональні підсистеми суспільства (як я їх собі уявляю) – економічна підсистема, підсистема інтеграції і підсистема підтримки культурних зразків. Здійснивши дуже короткий опис властивостей, притаманних грошам як економічному інструменту подібного типу, ми зможемо краще зрозуміти і специфіку ознак влади. Гроші, як стверджували класики економічної науки, одночасно є і засіб обміну, і «ціннісний еталон». Гроші – це символ у тому значенні, що, вимірюючи і, отже, «виражаючи» економічну цінність або корисність, самі вони не мають корисності в первинному споживчому значенні слова. Гроші мають не «споживчу вартість», а лише «вартість мінову», тобто дозволяють придбавати корисні речі. Гроші слугують, таким чином, для обміну пропозиціями про продаж або, навпаки, про купівлю корисних речей. Гроші стають головним посередником тільки тоді, коли обмін не носить обов’язкового характеру, подібно до обміну дарами між деякими категоріями родичів, або коли він не здійснюється на основі бартеру, тобто обміну рівноцінними речами і послугами. Заповнюючи нестачу прямої від себе користі, гроші наділяють того, хто їх одержує, чотирма важливими ступенями свободи в тому, що стосується участі в системі загальних обмінів

Мішель Крозьє і його трактування явища влади.

Французький соціолог М.Крозьє розглядає владу на рівні конкретних систем - сім’ї, виробничих груп та організацій. Таким чином, він представляє мезопідхід системної концепції влади. Суть цього підходу полягає в тому, що влада аналізується у співвідношенні з організаційними структурами, підсистемами суспільства. Влада у концепції Крозьє обмежується рамками соціальних інститутів та організацій. При цьому Крозьє акцентує увагу на динамічності владних відносин, на відміну від статичного трактування влади у марксистів.  Розглядаючи кризу тогочасного французького суспільства, яку М.Крозьє визначає як бюрократичну, він приходить до висновку, що крах традиційних моделей соціального контролю призводить до руйнування традиційних відносин влади. Тут варто навести наступне визначення влади Крозьє: «Влада подібна до тхора, про якого всі знають…, але якого ніхто не бачив» [4]. Крозьє зазначає, що «таємниця» влади і досі не розкрита, а самі владні відносини по своїй суті не змінились. При цьому саму владу французький соціолог визначає як реальну і легальну здатність втручатись в хід подій, що відбуваються всередині певної визначеної групи осіб [5].  Концепція влади М.Крозьє розглядає феномен влади на трьох рівнях: 1)індивідуальному - ступінь досягнення індивідом своїх цілей, при цьому не співвідносячи їх із соціальною системою; 2)діадичному - влада постає як інтеракція між двома акторами (реляційний контекст); 3)системному - влада як явище, що пов’язане з частинами чи всією системою загалом.