(Київ, Україна) місце україни на світовому ринку праці моряків

© Гладка І.В., 2014

Україна опинилася в числі найбільших країн-постачальників робочої сили для світового торгового флоту. Сьогодні українські моряки працюють по всьому світу у складі екіпажів морських вантажних, пасажирських, риболовних та інших типів торговельних суден.

На міжнародному ринку праці моряків для іноземних судновласників і їх комерційних суден під «зручними прапорами» Україна знаходиться на п`ятому місці в десятці провідних країн-постачальників командного складу екіпажів морських торговельних суден. За даними Балтійської і Міжнародної Морської Ради та Міжнародної Федерації судновласників, кількість українських моряків на світовому ринку праці в 2010 р. становила 35,4 тис. командного складу та 40 тис. рядового складу. Для порівняння: у 2000 р. командний склад налічував 14 тис. чоловік, рядовий – 23 тис. Зростання чисельності українських морських офіцерів на світовому ринку праці почалося з 2000 р. і склало за 10 років 153 % (у 2,5 рази). При цьому загальна кількість офіцерського складу в світі за період з 1995 до 2010 рр. збільшилася лише на 34 % [1].

Згідно результатів досліджень, що були проведені незалежним морським консультаційним центром Drewry Shipping у 2013 р., перше місце за загальною кількістю моряків у світі належить Філіппінам - 146 тис., слідом йдуть китайці (141 тис.) і турки (98 тис.). Індійські та індонезійські моряки посідають четверте і п’яте місця, їх 87 і 80 тисяч відповідно. Українських моряків на торгових судах у всьому світі – 76 тис., російських – 57 тис. [2].

Переважна більшість українських моряків працює на суднах під іноземними прапорами в основному іноземних судноплавних компаній. Але на відміну від маси трудових мігрантів з України, які сьогодні заполонили Європу, практично всі моряки залишаються жити в Україні, мають тут сім'ї, сюди привозять і витрачають свої гроші, одночасно розвиваючи вітчизняну економіку. За різними оцінками, величина цих коштів, які вони привозять і реально інвестують в економіку країни, складає від одного до півтора мільярдів доларів на рік [3].

Світова фінансова криза не оминула жодну галузь. Посилилася і без того гостра конкуренція на ринку праці моряків, що вимагає більш якісної підготовки плавскладу. Україна є однією з кран-лідерів по підготовці спеціалістів для світового морського ринку праці, що наразі здійснюється з урахуванням Манільських поправок до додатку до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 р. Незважаючи на всі труднощі, в Україні сьогодні 11 навчальних закладів готують фахівців з вищою освітою для морського флоту. Є також більше 30 навчально-тренажерних центрів підготовки моряків. Контингент студентів, що навчалися в українських вузах по плавальним спеціальностями у 2012 р., становив 27770 чоловік. У тому ж році всього в Україні було видано 7453 диплома про вищу освіту, які дають право на отримання звання особи командного складу морських суден, у тому числі: молодшого спеціаліста - 1910; бакалавра - 3546; спеціаліста - 1844; магістра – 153 [2]. Вітчизняні навчальні заклади, які займаються підготовкою моряків, гідно оцінені як європейськими комісіями та організаціями, так і їхніми партнерами у всіх країнах.

Однак, результати проведеного опитування серед випускників профільних вузів показали, що у вітчизняній системі підготовки моряків є певні недоліки:

• застаріла матеріально-технічна база;

• недостатня обізнаність викладачів з сучасною модернізацією суден;

• відсутність сучасної спеціалізованої літератури;

• недостатній обсяг практики для студентів;

• відсутність підтримки вузів у працевлаштуванні студентів-випускників;

• відсутність підтримки крюїнгу при здійсненні кадетських програм.

Незважаючи на зазначені недоліки у підготовці професійних кадрів, попит на українських моряків залишається традиційно високим [4]. Це пояснюється тим, що залучаючи вітчизняних спеціалістів іноземні роботодавці отримують певні переваги:

• роботодавці залучають кваліфіковані кадри за відносно невелику заробітну плату (українці отримують за контракт в середньому на 30-40% менше, ніж французи, німці, англійці, американці);

• судновласники калькулюють суттєву економію ремонтного фонду, тому що українські моряки здатні в судових умовах полагодити будь-яку несправність, якщо є запасний інвентар;

• українські моряки відповідальні і постійно удосконалюють свої професійні навички;

• українські моряки погоджуються працювати в складних умовах (тривалий термін контракту (для рядового складу), небезпечний район плавання, старі судна, співпраця з крюїнговою компанією, яка має сумнівну репутацію).

У деяких країнах високо цінують подібний кадровий морський потенціал, що вносить значний внесок в економіку країни. Наприклад, на Філіппінах робляться державою серйозні заходи з розвитку освіти, поліпшенню його, інвестуються значні кошти в обладнання, в організацію плавальної практики. Вкладаються кошти у вдосконалення всієї інфраструктури експорту морської робочої сили, включаючи організацію рекламних кампаній своїх кадрів по всьому світу.

Тому для збереження лідируючих позицій на світовому ринку праці моряків необхідно підтримувати та посилювати імідж України як держави, яка забезпечує світовий ринок праці високопрофесійними морськими кадрами, створювати на національному рівні усі умови для подальшого визнання українських моряків як висококваліфікованих професіоналів, розробити систему соціального захисту на рівні міжнародних стандартів українців, які працюють на суднах під іноземними прапорами.