Логістичний підхід до розвитку транспортних послуг

© Федорко І.П., 2014

В умовах реалізації ряду економічних реформ, спрямованих на зміну напрямків соціально-економічного розвитку України, одним з важливих складових цих змін повинно стати формування ефективного ринку транспортних послуг, що є основою для єдності економічного простору країни, вільного переміщення товарів та послуг, а також забезпечення цілісності та національної безпеки держави, покращення умов та рівня життя населення.

В загальному розумінні «транспортна послуга» розглядається як сукупність послуг, пов’язаних з фізичним переміщенням у просторі вантажів, пасажирів та багажу [1], що володіє рядом специфічних особливостей, серед яких: 1) послуги не можуть існувати поза процесом їхнього надання, а відповідно й накопичуватися; 2) якість послуг визначається якістю процесу її надання; 3) послуги виражають конкретну споживчу вартість тільки в певний час і в конкретному місці чи напрямі; 4) послуги транспорту належать до послуг, що завершують процес матеріального виробництва[2]. Таким чином, транспортна послуга – це специфічний вид товару, який спрямований на задоволення потреб населення та підприємств у перевезення і характеризується наявністю необхідного технологічного, економічного, інформаційного, правового та ресурсного забезпечення.

Аналіз ринку транспортних послуг в Україні дозволив встановити, що його розвиток відбувається стихійно та не відповідає загальносвітовим тенденціям розвитку транспортних послуг. Все це викликано рядом причин економічного, організаційно-управлінського, технологічного та правового характеру, які можливо окреслити наступним чином [3]: 1) економічні пов’язані з відсутністю ефективних фінансово-економічних механізмів державної підтримки розвитку транспортного сектору, поганим інвестиційним кліматом в країні, високим рівнем податкового навантаження на суб’єктів ринку транспортних послуг, високими темпами зростання цін на паливно-енергетичні та матеріально-технічні ресурси; 2) організаційно-управлінські обумовлені низьким рівнем міжгалузевої та міжрегіональної координації, неправильним використанням транзитних потужностей транспортної системи, втратою держави функцій з управління суб’єктами транспорту; 3) технологічні причини пов’язані з низькими темпами оновлення рухомого складу транспорту та повільним вдосконаленням транспортних технологій, недостатнім рівнем інформатизації транспортного процесу, низьким рівнем впровадження логістичних технологій та нераціональною організацією діяльності транспортно-логістичних центрів; 4) причини правового характеру обумовлені недосконалістю українського законодавства з питань регулювання діяльності транспорту, відсутністю ряду законів, що регламентують діяльність в сфері експедиторської діяльності, не ратифікацією Україною ряду міжнародних транспортних конвенцій та угод тощо.

Враховуючи світові тенденції розвитку транспортного комплексу та роль логістики в їх реалізації, можна стверджувати, що подолання існуючого ряду причин та забезпечення подальшого розвитку транспортних послуг в Україні вимагає застосування логістичного підходу, який сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємств транспорту та покращенню всіх якісних показників роботи транспортного комплексу.

Логістичний підхід до розвитку транспортних послуг передбачає інтеграцію всіх складових процесу транспортування в єдину систему транспортного обслуговування, здатну забезпечити надання якісних транспортних послуг з мінімальними витратами.

Реалізації даного підходу до розвитку транспортних послуг будуть сприяти:

розвиток мережі логістичних центрів та контейнерних терміналів в пунктах перетину залізниць з різною шириною колії та морських портах;

впровадження системи електронного документообігу та спрощення процедур митного оформлення вантажів за рахунок використання технологій «одного вікна»;

підвищення швидкості транспортування та надійності доставки;

проведення системної модернізації транспортної інфраструктури та впровадження сучасних технологій організації транспортного процесу;

покращення інформаційного забезпечення транспортного процесу та впровадження навігаційних систем відслідковування вантажів;

розвиток мультимодальних, інтермодальних та комбінованих перевезень;

розробка нормативно-правової бази в сфері ринку транспортно-логістичних послуг та механізмів забезпечення належного рівня їх якості;

підготовка кваліфікованих кадрів в галузі логістики.

Таким чином, впровадження логістичного підходу до розвитку транспортних послуг сприятиме не тільки прискоренню організації транспортного процесу, зниженню витрат на транспортування вантажів, але й сприятиме доведенню логістичного сервісу до рівня міжнародних стандартів та розвитку експорту транспортних послуг країни.

Література

1. Гурч Л.М. Маркетингове дослідження ринку транспортних послуг України

[Електронний ресурс] / Л.М. Гурч, А.М. Ченчик. – Режим доступу:

http://vlp.com.ua/files/23_22.pdf. - Назва з екрану.

2. Транспортне услуги [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

http://emagazine.ucoz.ru/publ/transportnye_uslugi/prochee/transportnye_uslugi/101-1-0-

80. - Заглавие с экрана.

3. Копитко В.І. Регіональні особливості розвитку ринку транспортних послуг

України [Електронний ресурс] / В.І. Копитко. – Режим доступу:

http://stp.diit.edu.ua/article/viewFile/9413/8174. - Назва з екрану.

Аспірант М.А. Широков

Кафедра «Економіка підприємства та підприємництво

на морському транспорті»

Одеський національний морський університет

(Одеса, Україна)

засади Бюджетного управління витратами

портового виробництва в УкраїнІ

© Широков М.А., 2014

Портова діяльність в сучасних умовах буде конкурентоспроможною лише за умови оптимізації витрат, що може бути досягнуто за наявності ефективної системи стратегічного управління витратами суб’єктів господарювання. Процес оптимізації витрат портового виробництва має бути безперервним. Слід ретельно враховувати ефект операційного важеля. В сфері портової діяльності також працює правило, що зниження витрат на невеликий відсоток дає такий самий ефект, як і збільшення обсягу виробництва на більш суттєвий відсоток. Тим більше, що в сучасних умовах внаслідок високої інтенсивності конкурентної боротьби на сучасних ринках портових робіт та послуг і недосконалої державної транспортної політики обсяги портового виробництва постійно зменшуються.

Управлінню витратами портових підприємств властиві усі функції управління, якими є:

- організація і координація діяльності по управлінню витратами підприємства в цілому та його структурних підрозділів;

- прогнозування і планування витрат і визначальних їх чинників;

- регулювання витрат за умови зміни умов діяльності;

- мотивація різних категорій персоналу портового підприємства до раціонального використання чинників виробництва з метою оптимізації витрат;

- стимулювання економії і визначення форм відповідальності за нераціональне використання ресурсів;

- комплексний аналіз витрат;

- облік і контроль виконання планів і програм зниження витрат;

- дотримання бюджетів витрат;

- визначення шляхів усунення виявлених недоліків з метою підвищення ефективності системи управління витратами.

Серед наведених функцій в сучасних умовах особливу увагу слід приділяти бюджетному управлінню витратами за видами портової діяльності.

Під час формування бюджету витрат портового підприємства слід передбачити такі моменти задля забезпечення ефективного управління витратами:

• формування бюджетів має відбуватися в різних аналітичних зрізах з багаторівневою аналітичною деталізацією бюджетних позицій;

• використання документарного принципу розрахунку планових показників (на основі прогнозів, замовлень), формування бюджетів на майбутні періоди на підставі даних за минулі періоди;

• обов’язкове врахування змін нормативної бази і методичних підходів до формування бюджетів;

• розробка кількох версій бюджету;

• створення ієрархічної структури взаємозв'язаних бюджетів витрат структурних підрозділів (видів діяльності);

• розподіл агрегованих показників за аналітичними ознаками і періодами;

• формування та врахування історії кожного планового і фактичного показника;

• контроль над дотриманням бюджетів.

Вибір методів формування бюджетів, зокрема бюджету доходів та витрат, обумовлюється особливостями функціонування підприємства портової діяльності. Основними, на наш погляд, є стадія життєвого циклу та масштаби діяльності, особливості організаційної структури управління підприємством, динамічність розвитку елементів зовнішнього середовища функціонування підприємства (передусім, елементів правового середовища), рівень розвитку бюджетної системи на підприємстві, кваліфікація фахівців, задіяних у процесі бюджетування, рівень розвитку інформаційних ресурсів підприємства тощо.

В теоретичному плані розроблено різні методи бюджетування [1,2,3].

Розглянемо можливості їх використання в умовах бюджетування доходів та витрат підприємств портової діяльності.

Метод синхронного бюджетування полягає в одночасному розробленні та координації бюджетів на різних рівнях функціонування портового підприємства. За умови подальшого розвитку процесів диверсифікації портової діяльності доцільним є використання методу послідовного бюджетування, коли планування починається із складання бюджету елементу системи, який є найбільш проблемним або визначальним щодо формування результатів роботи підприємства.

В сучасних умовах формувати жорсткий бюджет доходів та витрат портових підприємств вважаємо недоцільним. Гнучкий бюджет передбачає врахування змін у діяльності підприємства. Метод безперервного бюджетування дає змогу за результатами виконання бюджетів за певний період коректувати бюджети залишкового бюджетного періоду та розробляти бюджети на мінімальний бюджетний період.

Метод централізованого бюджетування має направленість «згори вниз», методу децентралізованого – «знизу вгору». Доцільним є використання в сфері портової діяльності комбінованого методу, що поєднує у собі два попередні.

Метод бюджетування від досягнутого базується на бюджетних показниках попереднього періоду функціонування портового підприємства.

Методами бюджетування від досягнутого є методи нарощування, пріоритетний (розрахунок бюджетів на підставі звітних показників попереднього періоду з обґрунтуванням пріоритетних напрямків зміни відповідних бюджетних сум), факторний (коригування показників бюджетів з урахуванням впливу факторів та зовнішнього середовища), коефіцієнтний або індексний. Вважаємо ефективним використання комбінації пріоритетного та факторного методів, що дає можливість враховувати пріоритетні чинники внутрішнього та зовнішнього середовища.

В сучасній портовій діяльності доцільно використовувати метод бюджетування за центрами відповідальності, що передбачає формування конкретних центрів відповідальності (витрат, прибутку) і складання бюджетів тільки з урахуванням витрат, які цими центрами безпосередньо контролюються та регулюються.

В умовах суттєвих перетворень в сфері портової діяльності метод бюджетування за видами діяльності дозволяє виокремити високорентабельні та нерентабельні види діяльності підприємства та приймати управлінські рішення щодо доцільності розвитку окремих видів діяльності або потреби у реструктуризації.

Для реалізації інвестиційних проектів корисними є проектно-та програмно-цільовий методи, що дозволяють формувати бюджети за окремими проектами. Показники окремих бюджетів по проектах об’єднуються у зведених бюджетах.

Матричний метод дозволяє узгоджувати бюджети за центрами відповідальності, видами діяльності, окремими проектами.

Важливою умовою використання названих методів бюджетування підприємством портової діяльності є розробка та постійний розвиток структурованої системи рахунків в робочому плані рахунків у відповідності до організаційної структури підприємства.

Для ефективного використання сучасних підходів до управління витратами портового виробництва необхідно суттєво удосконалити систему управління підприємством портової діяльності шляхом посилення відповідальності структурних підрозділів та окремих виконавців робіт за процес використання ресурсів та відповідно суми витрат.

Література

1. Атамас П.Й. Управлінський облік: навч. посібник / П.Й. Атамас. – Д.–К.: ЦУЛ,

2006. – 440 с.

2. Гюнтер Ф. Теорія виробництва і витрат: пер. з нім. під керівництвом і наук. ред.

М.Г. Грещано / Ф. Гюнтер. – К.: Таксон, 2000. – 520 с.

3. Козаченко Г.В. Управління затратами підприємства: монографія / Г.В. Козаченко,

Ю.С. Погорелов, Л.Ю. Хлапьонов, Г.А. Макухін. — К.: Лібра, 2007. — 320 с.

Секція III

Проблеми підготовки фахівців у сфері транспорту

Section III

Problems of specialists training in the sphere of transport

Канд. екон. наук, доц. І.В. Гладка

Кафедра «Економіка і менеджмент»

Київська державна академія водного транспорту

ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного