Ранжування ресурсів транспортного підприємства в системі управління його продуктивністю

© Войченко Т., 2014

Ефективність діяльності організацій різного профілю значною мірою визначається тим, наскільки результативно вони використовують наявні у своєму розпорядженні ресурси. Сказане в першу чергу відноситься до транспортних підприємств, де на відміну від матеріального виробництва відсутній часовий розрив між процесом створення продукції та її споживанням, тобто накладається додатковий обмежуючий фактор використання ресурсів - фактор часу. Таким чином, обмеженість кожного ресурсу тут проявляється за двома векторами: за абсолютним значенням ресурсу і за часом його ефективного використання. Наслідком цього підвищення ефективності використання ресурсів транспортних підприємств в значній мірі впливає на розвиток економіки держави. Доступна в сформованих умовах сукупність ресурсів, які можуть бути використані підприємством, утворюють його ресурсний потенціал. Однією з найважливіших характеристик, що визначають рівень використання як окремих ресурсів, так і ресурсного потенціалу в цілому, є продуктивність.

Оскільки складові ресурсного потенціалу організації синергетично пов'язані між собою, то управлінський вплив на продуктивність одного з ресурсів впливає на продуктивність інших, причому збільшення продуктивності одного ресурсу може супроводжуватися як збільшенням, так і зниженням продуктивності ряду інших. Складність управління сукупною продуктивністю транспортного підприємства посилюється наявністю великої кількості чинників впливу і відсутністю єдиної методології вимірювання продуктивності його складових.

Для ефективного управління продуктивністю транспортного підприємства необхідний комплексний вплив на продуктивність всіх ресурсів в рамках єдиної системи. Дана система повинна визначати та узгоджувати управлінські дії на різних рівнях і горизонтах управління з урахуванням особливостей функціонування транспортних підприємств. Однак управління продуктивністю буде ефективно на практиці тільки при наявності грамотного методичного інструментарію, що забезпечує виділення ключових факторів впливу, системний характер вимірювання продуктивності ресурсів та оптимізацію управлінських рішень, адекватних поставленим.

Всю сукупність факторів можна розділити на чинники внутрішнього характеру і чинники зовнішнього характеру [1]. Чинники внутрішнього характеру (внутрішньофірмові) - це обставини, що визначаються взаємовідносинами елементів усередині підприємства. Чинники даної групи відображають внутрішнє середовище підприємства, що складається з таких елементів, як, наприклад, технологія виробництва, організаційна структура, структура фінансів і т.д. Однією з найбільш ефективних методик аналізу факторів внутрішньофірмового характеру є SWOT - аналіз [1]. Чинники зовнішнього характеру - це обставини, що визначаються дією на підприємство зовнішніх сил - зовнішнього середовища. У сучасному менеджменті дослідники [2] підрозділяють фактори зовнішнього середовища організації на фактори прямого впливу (робоче середовище) і фактори непрямого впливу (загальне середовище). Фактори прямого впливу обумовлюються постачальниками, споживачами, конкурентами, державними економічними структурами, контактними аудиторіями та ін.. Фактори непрямого впливу пов'язані з політичною ситуацією, науково - технічним прогресом, станом економіки, міжнародними подіями, соціально - культурною ситуацією в суспільстві. Для аналізу зовнішніх факторів з точки зору автора доцільне використання методики STEP - аналізу [1] . Аналіз факторів за даними напрямками дозволяє завчасно прогнозувати зміни зовнішнього середовища підприємства, що підвищує маневреність фірми в нестійких економічних умовах.

Розробка і реалізація рішень в галузі управління продуктивністю підприємства стикається з проблемою вибору ключових факторів впливу, оскільки облік всіх факторів (як значущих, так і не дуже) вимагає залучення значного обсягу інформації і складних економіко - математичних моделей. Очевидно, що для отримання рішення в реальних умовах потрібна корекція постановки завдання, сутність якого в даному випадку полягає в знаходженні певного балансу між ступенем адекватності дійсності, що включає всю сукупність факторів продуктивності ресурсного потенціалу транспортного підприємства, і можливістю отримання реалізованого рішення, яке забезпечується виділенням ключових факторів. У той час надмірне спрощення веде до рішення, яке не відображає сутність аналізованої проблеми. При цьому необхідно мати на увазі, що процес управління продуктивністю транспортного підприємства повинен враховувати специфіку його роботи і переслідувати як досягнення довгострокових цілей, так і рішення середньострокових і оперативних завдань.

Виділяють такі групи чинників, що визначають специфіку виду діяльності організації [3] :

1 . Галузь виробництва або сервісу.

2 . Технологія виробництва або надання послуг.

3 . Споживачі продукції / послуги.

4 . Географічна зона реалізації продукції / послуги.

Залежність кількісної оцінки впливу факторів від виду діяльності підприємства видно з наступного прикладу: у підприємства сфери послуг практично відсутня переробка сировини (в середньому менше 5 - 7 % всіх поточних витрат), у той час як для підприємств промисловості сировина і матеріали є одним з найважливіших ресурсів (більше 50 % від усіх поточних витрат) [2]. Цей же приклад підтверджує відоме положення про те, що всю сукупність ресурсів будь-якої організації можна розділити на дві частини:

1) ресурси, що є умовою, без якої неможливо здійснення основної виробничої функції (детермінанти прямого впливу);

2 ) ресурси, які надають непрямий вплив (детермінанти непрямого впливу).

Отже, значимість ефективного використання різних ресурсних груп для успішної діяльності організації неоднозначна. Для виявлення пріоритетів у цьому напрямку можна використовувати підхід, заснований на ранжуванні продуктивності ресурсних груп по ряду ознак:

1) вплив продуктивності групи ресурсів на досягнення цілей підприємства;

2) вплив продуктивності групи ресурсів на продуктивність ресурсного потенціалу підприємства в цілому;

3) вага вартості ресурсної групи в загальній вартості ресурсів підприємства;

4 ) важливість групи для виду діяльності підприємства.

У загальному вигляді процес ранжування ресурсів і вибір показників оцінки продуктивності транспортного підприємства можна представити у вигляді такої схеми (рис. 1).

На першому кроці виявляються групи ресурсів, продуктивність яких надає найбільш істотний вплив на діяльність транспортного підприємства. Однак, навіть всередині однієї ресурсної групи продуктивність її різних складових має різну значущість для діяльності підприємства. Тому другим кроком ранжування є виділення серед найбільш значущих ресурсних груп їх пріоритетних складових.

Ранжування значимості ресурсів транспортного підприємства

Ранжування пріоритетних ресурсів

Вибір показників оцінки продуктивності пріоритетних ресурсів

Система показників продуктивності пріоритетних ресурсів транспортного підприємства

Рис.1. Процес ранжування ресурсів і вибір показників оцінки продуктивності

транспортного підприємства

До найбільш значущих для управління продуктивністю транспортного підприємства, на підставі думки експертів з числа працівників транспортних підприємств, можна віднести такі ресурсні групи як основні засоби, оборотні кошти і трудові ресурси.

На підставі аналізу факторів, що визначають функціонування підприємства і обраних пріоритетних ресурсів необхідно сконструювати систему показників, яка дозволяє максимально точно і адекватно відображати, як продуктивність транспортного підприємства в цілому, так і вплив певного ресурсу - фактора через показник його продуктивності. Проте, вибір системи виміру є одним з найбільш складних і відповідальних етапів механізму ранжування, внаслідок чого розгляд даного питання потребує подальших досліджень.