75. Вкажіть правильний порядок роботи при навчанні словесному малюванню:

3 ― а) зображуються дійові особи (зовнішній опис людини);

2 ― б) описується місце, де відбувається подія;

5 ― в) додаються необхідні мовні деталі;

1 ― г) визначається епізод для словесного малювання;

4 ― д) розмальовується мовними одиницями контур тексту малюнка.

78. Вкажіть кількість годин, яка відводиться на РЗМ і 11 класі та види робіи з РЗМ,

в 11 класі 10 год. Уроки української мови орієнтовно можна поділити на дві групи. Першу складають так звані аспектні уроки 1, пов'язані з вивченням окремих аспектів мови. Друга група — уроки розвитку зв'язного мовлення, які проводяться з метою формування і розвитку в учнів комунікативних (вторинних) умінь і навичок.

На уроках з розвитку зв'язного мовлення формуються вміння осмислювати тему, визначати основну думку твору, планувати матеріал, редагувати текст тошо.

Зразком для учнів має стати і мовлення вчителя, його уміння проілюструвати будь-яке теоретичне положення самостійно складеними прикладами. Джерелом прикладів, матеріалом для спостережень, аналізу і узагальнень повинна стати і мовна практика учнів з усіма її позитивними і негативними явищами. Усе це є передумовою створення в школі атмосфери вимогливості, нетерпимості до мовного безкультур'я.

необхідно застосовувати такі види роботи, які б формували певне комунікативне уміння. Близький до тексту переказ орієнтує лише на відтворення змісту, композиції, навіть мовних засобів. Твір за опорними словами вимагає осмислення змісту і продумування композиції. Твір за картиною формує уміння сприймати зміст, виражений засобами живопису, і передати його засобами мови. Переклад вимагає добору еквівалентів до того, що висловлено мовою оригіналу. Отже, необхідно кожному видові роботи знайти найбільш доцільне для нього місце.

Системність виявляється і в тому, що по кожному виду творчої роботи передбачається взаємозв'язок між усною і писемною формою виконання — спочатку учні складають усні, потім — писемні висловлювання; і у взаємозв'язку між переказами та творами для переказування пропонуються тексти тих типів мовлення, які можуть послужити зразком для творів, що відпрацьовуються в цьому класі.

 щодо розвитку усного і писемного зв'язного мовлення учнів використовують і стилістичні вправи.

Види переказів

з перестановкою матеріалу (напр., розгортання розповіді не в реальній послідовності подій, а починаючи з розв'язки чи епілога). Вони вимагають перепланування всього змісту, нових способів пов'язування частин. Можливість поступово підвищувати рівень трудності, збільшувати обсяг відтворюваного тексту, вводити тексти різних типів і стилів мовлення, зосереджувати увагу на тому чи іншому аспекті формування мовних умінь — все це визначає цінність переказів.

Для вибіркових переказів, як правило, пропонують значні за обсягом розповідні тексти, можна використати й описи та роздуми, наукові й публіцистичні тексти,

Творчі перекази передбачають не тільки відтворення тексту, а й внесення в нього певних змін. Різновидом творчого переказу є і переказ — переклад. Творчі перекази передбачають не тільки відтворення тексту, а й внесення в нього певних змін. Завдання до творчих переказів бувають досить різноманітними (перестановка матеріалу, зміна особи доповідача доповнити текст матеріалом, якого в оригіналі не було

стислим переказом варто починати на простих за змістом і невеликих за обсягом художніх текстах, цілих або уривках поступово збільшувати їх обсяг. Виконання таких завдань готує учнів до конспектування, до редагування чужих і власних висловлювань.

Вибіркові перекази вимагають відтворення не всього змісту, а лише тих фактів, що стосуються певного персонажа, певної проблеми чи події. Основою роботи також служить аналіз усіх елементів змісту, але вже за тематичним принципом: зберегти потрібно буде навіть деталі, якщо вони мають відношення до вказаної теми.

 Учнівські твори

 Твори — самостійний зв'язний виклад учнями власних думок, почуттів, суджень. Роль їх у навчальному процесі дуже велика. Сама тематика націлює увагу учнів на певні явища життя, спонукає до узагальнень та висновків, і в цьому їх виховне значення.

 Методика підготовки до твору має враховувати природну структуру мовної діяльності, до якої входять: 1) орієнтація в ситуації спілкування; 2) орієнтація у змісті висловлювання; 3) планування; 4) реалізація задуму; 5) контроль.

 Учнівські твори бувають дуже різноманітними: за метою — навчальні й контрольні, за місцем виконання — класні й домашні; за формою викладу — усні й письмові; за джерелами матеріалу — на основі власних спостережень, на основі почутого або прочитаного, за картиною, серією малюнків, діафільмом, кінофільмом чи телепередачею; за способом викладу думок (типом мовлення)—розповіді, описи, роздуми. Крім того, кожен твір оформлюється як текст певного стилю. Зміст, композицію, мовне оформлення учень має вибирати цілком самостійно.  Твори за опорними словами — вправа націлена передусім на встановлення теми і її обсягу. Робота ця формує в основному технічні уміння, оскільки власні пошуки, навіть при неповному використанні опорних слів, доводиться здійснювати у вузьких межах.  В окремих випадках, з метою вироблення навичок уживати певні засоби вираження змісту, можна практикувати твори-мініатюри з граматичним завданням,

Види комунікативних вправ:

Умовно-мовленнєві, Власне мовленнєві

Мовно-мовленнєві вправи, спрямовані на засвоєння мовного матеріалу, який є будівельним для побудови мовленнєвих висловлювань. Такі вправи проводяться при вивченні кличного відмінка, правопису сіфіксів іменників та прикметників, фразеологізмів, уживання імен та по бітькові.

Призначення цілеспрямовано аналізувати лексико-граматичний матеріал для того, щоб сформувати навички оперування певними мовними елементами як будівельним мовленнєвим матеріалом.

Сутність виявляється в багаторазовому і варіаційному повторенні виучуваних форм, що відповідають змістові діалогічного мовлення, досягненню поставленої мети.

79. Вкажыть послыдовнысть роботи над твором-описом у 7 класы.

Згідно з програмою учні 7-го класу мають навчитися виконувати такі види творчих робіт:-        твір-опис зовнішності людини (за власними спостереженнями);-        твір-опис процесу праці (за власними спостереженнями);-        твір-розповідного характеру (оповідання) за поданим сюжетом;-        замітка в газету дискусійного характеру. Твір-опис зовнішності людини належить до складних творчих завдань. Провівши спостереження за портретними характеристиками літературних героїв, проаналізуйте зовнішність однокласників за такими ознаками: очі, брови, волосся, ніс, губи, вуха, шия, руки, хода, зріст, одяг, манери поведінки, стосунки в колективі, розумові та фізичні дані, культура мовлення. Опис зовнішності людини може бути виконаний у художньому, науковому та діловому стилі.

 Діловий та науковий опис містить об’єктивну і точну інформацію про зовнішність людини. Слова вживаються тільки в прямому значенні, авторська оцінка відсутня.

Описуючи зовнішність людини в художньому стилі, необхідно насамперед вказати на характерні деталі (риси обличчя, деталі одягу, манеру поведінки), що створюють певне враження. Використання оцінних слів, художніх засобів виразності (епітетів, порівнянь, метафор) мають викликати у читача певне ставлення до описуваної людини.

Після такої підготовки можна написати твір-опис людини будь-якого віку: малюка, ровесника чи дорослого.

Для створення опису можна скористатися таким планом:1.         Хто ця людина.2.         Найхарактерніші риси зовнішності.3.         Зріст, постава.4.         Волосся, зачіска.5.         Обличчя, його риси, вираз.6.         Загальне враження (позитивне чи негативне).

Робота над твором 1. Вибери тему. 2. Визнач його основну думку. 3. Добери і систематизуй матеріал. 4. Склади план. 5. Запиши твір на чернетці. 6. Доопрацюй і відреагуй його. 7. Запиши в зошит.

80. Вкажіть види диктантів за часом пояснення написань та інновації щодо їх оцінювання.

За часом пояснення орфограм виділяють попереджувальні, коментовані і пояснювальні диктанти. Пояснення правопису орфограм може бути до початку запису (попереджувальний диктант), у процесі запису (коментований) і після запису (пояснювальний). Хоч у всіх випадках після запису тексту вчителі також проводять перевірку, з'ясування порушених правил, обговорення неправильно написаних орфограм.

 Особливість попереджувального диктанту в тому, що до запису тексту учні повторюють орфографічні правила, а потім аналізують усі складні орфограми і з'ясовують правопис їх. Після цього текст записують і перевіряють.

 Попереджувальний диктант може бути зоровим і слуховим. У першому випадку аналізують текст, взятий з «Хрестоматії з української літератури» або поданий на дошці, плакаті чи спроектований на екран. Після з'ясування правопису орфограм учитель закриває текст, учні записують його під диктовку, а потім звіряють із знову відкритим текстом.

 Під час проведення слухового попереджувального диктанту після повторення потрібних орфографічних правил учитель читає текст і колективно обговорюється правопис орфограм, які закріплюються. Потім текст записують і перевіряють.

 Коментований диктант передбачає пояснення правопису складних орфограм у процесі запису тексту. Проводити його слід так: учні класу під диктовку записують текст. І в цей час один із учнів за завданням учителя вголос називає слова із складною для написання орфограмою і з'ясовує, як потрібно писати те чи інше слово і на основі якого правила. Цей диктант проводять тоді, коли тільки-но розпочато процес закріплення вивчених орфограм або коли трапляються особливо складні випадки правопису слів.

 Користуватися коментованим диктантом треба зрідка. На проведення його слід відводити 7—15 хвилин.

 Пояснювальний диктант відрізняється від попереджувального тим, що пояснення правопису орфограм здійснюється після запису тексту. Пояснювальний диктант найчастіше проводиться двома способами.

 Перший спосіб. Після визначення мети і завдання роботи учні записують текст під диктовку вчителя. А потім записаний текст перевіряється. Учні читають речення за реченням, з'ясовують правопис орфограм, спираючись на відповідні орфографічні правила. Бажано, щоб у цьому випадку учні мали можливість звірити написане ними з текстом, що спроектований на екран чи заздалегідь записаний на дошці і відкритий на час перевірки.

 Другий спосіб. Учитель диктує, один з учнів пише на дошці, а інші — в зошитах. Після запису кожного речення учні виправляють допущені помилки, обговорюють правопис відповідних орфограм і повторюють правила. Певна річ, під час проведення пояснювального диктанту цим способом необхідно забезпечити цілковиту самостійність у роботі учнів, а то диктант може перетворитися у списування і не досягне своєї мети.

Готуючи урок контрольного диктанту (переказу), вчитель заздалегідь готує текст (досвідчені вчителі готують тексти на чверть або півріччя, що дає можливість передбачити цілеспрямовану підготовку до написання). Текст контрольного диктанту за обсягом повинен відповідати нормам, встановленим для кожного класу, бути достатньо насиченим орфограмами (пунктограмами), мати пізнавальне і виховне значення. І до читання тексту вчитель повинен дбайливо підготуватися, щоб читати його виразно і чітко, у повній відповідності до орфоепічних норм.