ПраціМ.С.Грушевського
Спомини.//—Київ,1989.—№10—12.ІлюстрованаісторіяУкраїни.—К., 1991.
Очеркисторииукраинскогонарода.—К.,1991.Хтотакіукраїнціічоговонихочуть.—К.,1991.НапорозіНовоїУкраїни.Гадкиімрії.—К.,1991.
Проукраїнськумовуіукраїнськушколу.—К.,1991.ІсторіяУкраїни-Руси.—Т.1—11(в12кн.).—К.,1991—
1998.
Історіяукраїнськоїлітератури.—Т.1—6(в9-тикн.).—К.,1993—1996.
Щоденник(1888—1894).—К.,1997.
Ізлітературноїспадщини.—Нью-Йорк—К.,2000.
ЛітературапроМ.С.Грушевського
БагалійД.І.Акад.М.С.Грушевськийійогомісцевукраїн-ськійісторіографії(історично-критичнийнарис).//Червонийшлях.—1927.—№1.
ВасиленкоН.П.Проф.М.С.Грушевскийкакисторик.//Украинскаяжизнь.—1916.—№12.
ВербаІ.В.ГрушевськийМихайлоСергійович.//Енцикло-педіяісторіїУкраїни.—Т.2.—К.,2004.
ВернадскийВ.И.Грушевскийсделалогромноеделодлявозрожденияукраинскогонарода.//Историческийархив.—1997.—№4.
ВинарЛ.МихайлоГрушевський:історикібудівничийна-ції.Статтііматеріали.—Нью-Йорк—Київ—Торонто,1995.
ВинниченкоВ.Відродженнянації.—Ч.І—ІІІ.—К.—Ві-день1920(1990).
ДорошенкоД.ІсторіяУкраїни.1917—1923рр.—Т.І—ІІ.—Ужгород,1930,1932.
КопиленкоО.Л.Нездійсненнімріїімарніуроки.(МихайлоГрушевський).//Українськаідея.Постатінатліреволюції.—К.,1994.
КопиленкоО.Л.«Українськаідея»М.Грушевського:історіяісучасність.—К.,1991.
ПирігР.ЖиттяідіяльністьМихайлаГрушевського:Остан-нєдесятиліття(1924—1934).—К.,1993.
ПристайкоВ.,ШаповалЮ.МихайлоГрушевськийіТПУ—НКВД.Трагічнедесятиліття.1924—1934.—К.,1996.
СолдатенкоВ.Ф.Українськареволюція:концепціятаіс-торіографія(1918—1920рр.).—К.,1997,1999.
СолдатенкоВ.Ф.Українськареволюція.Історичнийна-рис.—К.,1999.
СолдатенкоВ.Ф.Українавреволюційнудобу:Історичніесе-хроніки:В4-хт.—Харків—Київ.2008—2010.
ХристюкП.ЗаміткиіматеріалидоісторіїУкраїнськоїре-волюції.—Т.І—ІV.—Прага,1921—1922.
ШаповалМ.Великареволюціяіукраїнськавизвольнапро-грама.—Прага,1928.
ШаповалЮ.,ВербаІ.МихайлоГрушевський.—К.,2005.
«Чесністьзсобою»
(ВолодимирКириловичВинниченко)
Визначнийукраїнськийгромадсько-політичнийідер-жавнийдіяч,письменник,публіцист,народився16(28)липня1880р.вм.Єлисавет-градіХерсонськоїгуберніївбіднійселянськійродині.Удитячірокинаймитував,щобзаробитинажиттятанасплатузанавчаннявгімназії.Ужетодіюнакпізнаввсієїгір-котиселянськоїдолі—жор-стокоїпоміщицькоїексплу-атаціїісваволі,знущання,приниження,образ,духовно-
госпустошенняівідчаю.Цінайвразливішіпочуттялюдини,щотільки-носвідомовходитьусвіт,В.Винниченко—пись-менник,драматургтакзворушливо-переконуюче,вражаюче-натуралістичнопередастьчереземоціїідумкигероївсвоїхлітературнихтворів.НіколинезабудеїхіВ. Винниченко —політик.
До1899р.юнакнавчавсявгімназіїм.Єлисаветграда,ау1900р.екстерномсклавіспитинаатестатзрілостівгімназіїм.Златополь.У1901р.В.Винниченковступивнаюридичнийфа-культетКиївськогоуніверситету.Підчаснавчаннябравактив-нуучастьвукраїнськомунаціональномурусі,належавдочленівКиївськоїгромади,ставоднимізчленівРеволюційноїукраїнськоїпартії.Угрудні1902р.В.ВинниченкобувучасникомІз’їздуРУПум.Києві,наякомуйогобулообранодокерівнихорганівпартії.
Задорученнямпартіїактивнопроводивпропагандистськуро-ботусередробітниківКиєваіселянПолтавщини,спрямованунавикриттянаціональноїісоціальноїполітикиросійськогоса-модержавствавУкраїні.У1902р.заантиурядовуреволюційнудіяльністьВ.Винниченкобувзаарештованийтавиключенийзуніверситетубезправанавчанняубудь-якомуіншомунавчаль-номузакладі.Невдовзійогопризвалидоармії.
Однак1лютого1903р.підзагрозоюновогоарештуВ.Винниченкосамочиннозалишивслужбув5-мусапер-номубатальйонітаперебравсядоЛьвова,депочавактивнозайматисяполітичноюталітературноюдіяльністю,увійшовдоскладуЗакордонногокомітетуРУП,разомзД.Антоно-вичемредагувавпартійнийорган—газету«Гасло».Улип-ні1903р.бувзаарештованийуВолочиськуіув’язненийуЛук’янівськійтюрмізаспробуперевезеннянелегальноїліте-ратуричерезросійськийкордон.Післязвільненнявсерпні1904р.В.Винниченковзявучастьуствореннітабувобра-нийдоскладуцентральнихорганівУкраїнськоїсоціал-де-мократичноїробітничоїпартії(1905),реформованоїізРУП,редагувавдрукованийорган—газету«Боротьба».З1906по1917рр.,узв’язкузпереслідуваннямиполіції,знаходив-сявеміграції.Австрія,Франція,Швейцарія,Італія.Чудовікліматичніумови,спокій,такнеобхіднийдлянеквапливої,вдумливоїтворчоїроботи,якоюзаймавсядедалізвеличез-нимпіднесеннямінасолодою.ТасерцеразпоразрветьсянаБатьківщину.Ізашкодитицьомунемоглазагрозановихарештів,будь-якихпокарань.В.Винниченкокількаразівнелегальноз’являєтьсявУкраїнізметоюналагодженняреволюційноїроботи.Працювавспівробітникомжурналу
«Дзвін»(1913—1914рр.,м.Львів)тачасопису«Украинскаяжизнь»(1914—1917рр.,м.Москва),належавдоспівзаснов-никівтижневика«Промінь»(1916р.).
Політикіхудожниквйогоособінероздільнозливаються.
«Янелишехудожник,я—щечленвідомоїсоціальноїгрупи,яберуучастьуїї житті,—чимможу,допомагаю,такчи інакшеборюсьзтим,щознаходжунеправильним...зараховуюсебедогруписоціалістичноїіпритомутієї,якаорганізовананаос-
новімарксизму»,—зауважуваввінулисті«Проморальпанів-нихіморальпригнічених».Іще:«Ящироігарячепротестувавпротисоціальнихнесправедливостей,вім’яцьогопротестуйшовутюрму,готовийбувітинасмертьзаторжествосвоїхполітичнихісоціальнихпереконань».
Цебулонелишеполітичне,алеймистецькекредонатойчасвжеширокознаного,справдіпопулярноголітератораідра-матурга.М.Коцюбинськийздеякимздивуванняміводночасзтеплоюшаноювідзначав:«Когоунасчитають?Винниченка.Прокогоскрізьйдутьрозмови,яктількирічторкаєтьсяліте-ратури?Винниченка.Когокупують?ЗновуВинниченка».
Справжнійноватор,революціонерутворчості,В.К.Вин-ниченкоякніхтоіншийемоційноічесновиливнапапірщи-рийкрикболю,співзвучнийзнедоленійнароднійдуші.ГероїВолодимираВинниченка,якимвінгарячеспівчуває,—гнанійображенісільськітрударі,нещадноексплуатовані,розгні-ваніпролетарі,безправні,вимуштруванідомеханічноїпоко-рисолдати,навіть здеморалізовані,всімазнехтуваніпокидькисуспільства—босота.
Здавалось,ВолодимирВинниченковзявсобізамету—недаватижодногоперепочинкучитачу.Починаючизпершоїповісті«Красаісила»,упершомуваріанті—«Силаікраса»,щоз’явиласьу1902р.вжурналі«Киевскаястарина»(першітво-ри—поема«Повія»іоповідання«Народнийдіяч»—написані1901p.),вінщорічнопримножувавсвійлітературнийдоробок.З1906р.вінпробуєсебевдраматургії(п’єса«Дисгармонія»).
Післяпоразкиреволюції1905—1907pp.художникпрагнеосягнутинароднудраму,зрозумітипсихологіюдеморалізова-ногоміщанства,з’ясуватисутністьповедінкилюдейнарівніпідсвідомого—нарівніінстинктів.
СамевтойчасВолодимирВинниченкосформулювавнай-важливішийдлясвогоморально-етичногокодексупринцип:чесністьзсобою.Упошукахйогоідейно-естетичногообґрун-туванняірозкриттяписьменникпишеромани: «Чесністьзсо-бою»,«Заповітибатьків»,«ЗапискикирпатогоМефістофеля»,романнудилогію«Посвій»і«Божки»,багатооповідань.
ВрокиПершоїсвітовоївійниВолодимирВинниченкозновунелегальновУкраїні,частозмінюєадреси(йогопрізви-ська—Вольдемар,Деде,Владен,Гриша,Грицько),зрештоюпереїздитьідоМоскви.
Дебнедоводилосьбувати,українськийлітератор,рево-люціонердумкоюзавждиповертавсянаБатьківщину,боліснопереживавїїбезрадіснестановище.Прицьомувінніколинебувобмеженимфанатиком,намагавсясамрозібратисяута-кихскладнихявищах,якнаціональнепитання,національнийінтерес,національнепочуття,співвідношеннянаціонально-гоісоціальноготощо.Якосьв1911р.вінзаписавусвоємущоденнику:«Чомунаціональнівідносининавітьміжсоціал-демократамиінодізаймаютьбільшдомінуючезначення,ніжкласові?Чилежитьвсявагавекономічнійбазі,чивякійсьіншій?Якапричинатійворожнечі,якаіснуєміжорганізація-ми,щомаютьоднаковіекономічніінтереси?Чинеграєтутрользаконконсерватизму,щовиявляєтьсяповсійприроді?Законконсерватизмукатегоричновелитьіндивідовійцілимгрупамтірисиітізасоби,якідопомагалиїмуборотьбізаіснування.Національнепочуттяцеєпершеусьогосвідомістьналежностидопевноїгрупи,щозберегласебедоцьогочасузадопомогоюпевноїсумизасобів(звичаїв,мови,релігії,мо-ралі,мистецтваіт.д.)».
Дужегіркобулоукраїнськомуписьменниковіідраматур-гові,колийогонерозуміливчорашніспільники,співвітчиз-ники.Зокремадорікализате,щовіндозволяєперекладатиівидаватисвоїтвориросійськоюмовою,ставитип’єсинамо-сковськійсцені.
Ображали,називаючи«русско-малорусскимписателем».Навітьблизькілюдиінодімалювалидуженепривабливукар-тинумайбутнього.«Ізнайдуться такі,що плюнутьменівлиценавулиці,іробитимутьменіскандаливпублічнихмісцях,іслатимутьлайливілисти,ізроблятьвсемоєжиттянатійУк-раїні,проякуямрію15років,зякоївигнавменеуряд,таким,щояволітимучужину,заслання,тюрму,що-небудь,тількинесвійріднийкрай.Ітозате,щодаюсвоїпрацівперекладінаросійськумову,щовиставляювперекладахп’єсинаросійській
сцені.Мабуть,тількизаце.Бозацежменезвутьізрадником,іруськимписьменникоміщеякось.«Шийчоботи,анедавайнічогосвогогнобителям».Такаформула,якапропонуваласьменівжедавно.Може,справді,мійнаціональнийобов’язокбувшитичоботи,неписатинічогонінаякіймові,голодуватиіслужитиписарчукомвякій-небудьканцелярії?..»Письменникявнонервував,розгубленонамагавсязбагнути,якушкодуна-носитьсвоїмидіямиукраїнськійнаціональнійсправі.
Іякнебажалося,щобйоготворичиталисянавсіхмовах,увсьомусвіті,ВолодимирКириловичмайжеурозпачіписав:
«Дорогиймійкраю,мабутьяпопрощавсязтобоюнавікитоді,якменебуловигнано.Мабуть,ядійсносогрішивпередтобою,коливкращихсинахтвоїхневміввикликатинічого,крімво-рожнечі.Чиспокутуюколицейгріх,чихочзнайду,чимсамепровинився,чиприймувдушущироінелукавотуспокуту?».ЦізаписиВолодимирВинниченкозробиврівнозамісяцьдоЛютневоїреволюції.Однактодівінщенезнав,щосімнадця-тийрік,якийнаступив,відкиненайпесимістичнішінастрої,дужебагаточогозмінитьвйогожитті,щоУкраїнаінародпо-кличутьсвогосинадоісторичноїдії.
ПісляЛютневоїреволюції1917р.В.Винниченкоповер-нувсядоКиєва.НапочаткуквітняцьогорокувиступивназборахКиївськоїміськоїорганізаціїУСДРП,очоливвиданнящоденногодрукованогоорганупартії—«Робітничагазета»(30березня1917р.),взявучастьуконференціїУСДРП,бувобранийдоЦКпартії.НаВсеукраїнськомунаціональномуконгресі(6—8квітня1917р.)В.Винниченкаобрализаступ-никомголовиУкраїнськоїЦентральноїРади,азгодом—за-ступникомголовиМалоїРади(президіїУЦР).Наприкінцітравня1917р.віночоливукраїнськуделегаціюнаперегово-рахзТимчасовимурядомуПетроградіпропопередніумовинаданняУкраїніавтономії.
Наставйогочас,йогозорянадоба.ОськолиможнабулобезпосередньовпливатинажиттяУкраїни,їїнароду,спробу-ватиздійснитивсевимріяне,всевистраждане,змуситирозви-ватисясуспільніпроцесизаусвідомлюванимиідеалами.
Водночас,цебудеійогопершимсходженнямнаГолгофу.
Очевидно,відразуцьогозрозумітибулопростонеможли-во.Алевсітриспробипіднятись на найвищий щабельукраїн-ськоїполітики(будутьщекінець1918—початок1919p.,будей1920рік)невідворотнообернутьсяГолгофоюдлянепере-січноїособистості,велетенськоголітературноготалантуіро-мантичноїнатури,щовосновуполітикинамагаласьпокластикредочесності,щирості.Івіннастількипризвичаїтьсясамедотакогорезультатусвоєїполітичноїкар’єри,щов1920р.щеза-довгодофіналусаметаквизначитьвнайголовнішомучерговезануренняувеликуполітику.
В.Винниченкобуводнимізтихзкогортинайвищихпро-водирівукраїнствареволюційноїдоби,хтомаввласнебаченняситуації,перспективїїдальшогорозвитку,орієнтирів,до якихслідбулоспрямовуватинароднийрух.Уйогоуявііснувалабільш-меншціліснасистемапоглядівнапитання—якзміни-тидолюУкраїни,яквивестиїїнароднаякісноновіобшириіснуванняірозвитку.Цебулайого,Винниченкова, національ-наідея.Воназазналарішучоїкритикизбокувідвертихсупро-тивниківітимчасовихпопутників.Самвінзгодомзвідчай-душноюнещадністювикривавнедосконалості,прорахунки,утопізмвиборюваногошляху.Алетобудепотім.
Протягомвсього1917рокуВ.Винниченкобувусамомувиріполітичногожиття.Вінбезвтомивиступавнамітингах,назборах,вЦентральнійРаді,нарізнихз’їздахіконгресах.Йогоім’ячастопотраплялонашпальтигазет,особливо«Робіт-ничоїгазети»,якавтораполітичнихстатейнанайважливішітемипоточногомоменту.РукоюВ.Винниченкавбуквальномурозуміннісловарозставлялисявіхивідродженнянаціональ-ноїдержавності.СамевінготувавпершітриУніверсалиЦен-тральноїРади,якіреалізовувалиідеюукраїнськоїавтономіїуфедеративнійдемократичнійреспубліціРосія.
ЯкщоМ.ГрушевськийзакономірноочоливЦентральнуРаду,тоВ.Винниченкозне меншимипідставамиставбілякер-маїївиконавчогооргану.15червня1917р.вінбувпризначенийголовоюпершогоукраїнськогоуряду—ГенеральногоСекре-таріатуУкраїнськоїЦентральноїРадизодночаснимвиконаннямобов’язківгенеральногосекретарявнутрішніхсправ.Бравбез-
посереднюучастьупідготовцівсіхнайважливішихдержавнихдокументів,програмнихдеклараційГенерального Секретаріату.Зайогоініціативоюізйогоподанняухвалювалисьчисленнірезолюції,приймалисьрізнірішення.Такщоможнавпевненостверджувати:В.К.Винниченкодужеефективносприяврозроб-ціконцепціїУкраїнськоїреволюції,корегуваннюїїположеньпідвпливомполітичноїпрактики,якоюсамщоденножив.
НавідмінувідМ.Грушевського,В.Винниченков1917—1918pp.неписавкрупнихтеоретичнихпраць.Щоденназай-нятістьнедозволялайомузайматисьнавітьулюбленоюліте-ратурноюпрацею(п’єсу«ПаннаМара»віннаписавувагоніпідчаспоїздкидоПетрограда).Таценезначить,щоцінністьрозкиданихпокороткихпубліцистичнихвиступах,офіційнихдокументах,підготовленихголовоюГенеральногоСекретаріа-ту,теоретичнихнапрацюваньменша.
Додатковеджерелотут—«Щоденник».Йогописьменникіполітиквівпротягомбагатьохроків,фіксувавставленнядорізнихподій.Загалом—цевеличезнаспадщина:40записнихкнижок.ВівїхВолодимирКириловичз1911р.доостанніхднівжиття(6березня1951p.).ОригінализберігаютьсявАрхівіросійськоїісхідноєвропейськоїісторіїКолумбійськогоунівер-ситетувНью-Йорку.КсерокопіїїхпереданокількароківтомувІнститутлітературиім.Т.Г.ШевченкаНАНУкраїни.
ВКанадівийшлидвапершихтоми«Щоденника»,щоохоплюютьперіодз1911по1925pік,авУкраїнітретійтом(до1930р.).
Всьогожзаплановановидатишістьтомів.СьогоднінадїхпідготовкоюспільнопрацюютьІнститутлітературиім.Т.Г.ШевченкаНАНУкраїниіКанадськийінститутукраїн-ськихстудій.ВУкраїнісвогочасуз’явилисяпередрукиздвохзгаданихвищетомів:угазеті«ЛітературнаУкраїна»,вжур-налах«Україна»і«Київ» (1990.—№9—С.91—123;№10.—С.96—110.—№11.—С.85—106).Витягиз«Щоденника»опублікованіівжурналі«Дружбанародов»(1989.—№12.—С. 161—205)російськоюмовою.Найбільшапитомавагатутматеріалівза1917—1920pp.Тобтодопослугісторіографівдо-ситьоб’ємнийінадзвичайноцікавийматеріал.
Вартозазначити,щоідостатньообширніподачізщоден-никазапізнішірокиопублікованіжурналами«Київськаста-ровина»і«Словоічас»(2000—2001рр.).
Забагатопісляреволюційнихдесятилітькритикилідерівукраїнськогорухунеодноразововдавалисядопростогойцинічногоприйому:поразкувизвольнихзмаганьвонипояс-нювалипередусімвідсутністюпрофесіоналізму,бракомдосві-дутакихкерівниківякМ.ГрушевськийіВ.Винниченко.Особ-ливодіставалосьостанньому.Йогоемоційність,романтизм,вразливістьначебтодужезаважаливиробленнюіздійсненнюреалістичноїполітики.Гадається,щоподібнізакидимаютьлишечастковийсенс.
Адже,зіншогобоку,самедочестіукраїнськогонароду,щовпереломнийперіодйогоісторіївінвисунувкерівниківгуманних,щирих,порядних,людейчестіісовісті.ВолодимирВинниченкочималопомилявся,протеробивцещиро,беззлогоумислу,ітакжещироздатензавждибуввизнатице,чеснооцінюватисвоївчинки,їхпозитивінегатив.Щоправда,інодіподібнізізнаннявиявлялисьдещо,атойбезнадійнозапізнілими,однакзточ-кизоруісторіографічногоаналізувонимаютьвеличезнувагу,оскількиєвтіленнямчесності,об’єктивності,порядності.
ВолодимирКириловичбувдужевибагливимдосамогосебе,досвоїхщоденниковихзаписів.Вінневівбиїх,якбинедотримувавсянаріжноїумови:«...щирістьзаписок.Найбільшоголена,безоглядна,донайтаємничихкуточківправдивість,одвертість,об’єктивність.Безцієїумовиніінформація,ніна-вчаннянеможутьбутидосягнені».
Наприкінцілипня—напочаткусерпня1917р.ВолодимирКириловичначоліукраїнськоїделегаціївівпереговоривПет-роградіпростатусГенеральногоСекретаріату.Входіскандалу,щовиниквнаслідокоголошенняІнструкціїТимчасовогоуря-дуГенеральномуСекретаріатувід4серпня1917р.,згіднозякоюкомпетенціяукраїнськогоурядусильнообмежуваласьівінперетворювавсянаорганТимчасовогоурядуназначнообмеженійтериторії(5з9тогочаснихгуберній),В.Винни-ченко13серпня1917р.подавувідставкузпосадиголовиГе-неральногоСекретаріату.ОднакпіслятогоякД.Дорошенко,
призначенийнацейвідповідальнийпост,незнайшовспільноїмовизЦентральноюРадою,внаслідоктривалихміжфракцій-нихпереговорівВ.Винниченку18серпня1917р.зновубулозапропонованоочолитиГенеральнийСекретаріат.А20серпнявіндавзгоду,сформувавурядікерувавйогодіяльністюунад-звичайноскладнийіважливийперіоднародженняУкраїнськоїНародноїРеспубліки,воєннихвипробувань,щовипалинаїїдолю,еволюціїнасамостійницькудержавнупозицію.
IVУніверсаломЦентральноїРади(12січня1918р.)україн-ськийурядбулоперейменованонаРадуНароднихМіністрівіїїголовоюставВ.Винниченко,якийводночасобіймавпосадуміністравнутрішніхсправ.Однакпідтискомміжпартійнихнезгодуже18січня1918р.В.Винниченкоподавувідставку,надеякийчасвідійшоввідполітичноїдіяльності.
Відступившисьвідвлади,В.Винниченкопопрямувавнапівдень,доБердянська,підчасгетьманщиниживнахуторіКняжаГоранаКанівщині.Тутбувзаарештованийгетьман-ськоювартоюунадуманійпідозріпідготовкидодержавноїзмови.Фактичносиломіцьповернутийуполітику,відякоїхотівбуловтектиназавжди.В.Винниченкопісляшвидко-гозвільненняівідмовиспівпрацюватизП.СкоропадськимочоливопозиційнийУкраїнськийнаціональнийсоюз(18ве-ресня—14листопада1918р.).
ПіслялистопадовоїреволюціївНімеччині,схильнийіранішедоповстанняпротиурядугетьмана,В.ВинниченконаполягаєнавідновленніУНР,створенніДиректоріїіпереда-чіїйвлади.СамвініочоливДиректорію,обранунатаємномузасіданніукраїнськихпартій13листопада1918р.
ПісляповаленнягетьманськогорежимуВ.Винниченкови-сунувідеюпроведенняТрудовогоконгресуУкраїниіпередачівладитрудовимрадам,будівництваРеспублікитрудовогона-роду.Наційпідставі(були,звісно,йіншіпричини)особливозагострилисясуперечностівсерединіДиректорії,передусімзС.Петлюрою.НевдовзізапроведеннямКонгресу,якийпере-обравВ.ВинниченканапосадуголовиДиректорії,довелосьпоспіхомзалишитиКиївпіднатискомрадянськихвійськіпе-реїхатидоВінниці.
ПрибічникиС.Петлюри,на переговорахзпредставни-камиАнтантизгодилисянаусуненнявідвладисоціалістаВ.Винниченкаякумовунаданнязахідноїдопомоги.В.Вин-ниченконатойчаспрактичнонеконтролювавситуаціїі10лютого1919р.згодивсянавідставку(урядовіустановитодіперебралисьдо Кам’янця).Підблаговиднимприводом—участіусоціалістичнійконференції—лідерукраїнськихсо-ціал-демократіввід’їхав закордон,поселивсяуЗеммерінгу.Тавідірватисьвідподій,щоточилисявУкраїні,неміг,хапавсязабудь-якуможливістьповернутисьнаБатьківщину,при-служитисьїй.Одназтакихабстрактнихможливостейбулапов’язанаізперспективоюзамиреннязРадянськоюРосієючереззапровадженнявУкраїнівладиРад.Такіпланивино-шувалиугорськікомуністи,середнихБелаКун,відводячивеликурольуреалізаціїцихпланівколишньомуголовіГене-ральногоСекретаріатуіДиректорії.В.Винниченкозрядомпересторогзгоджувавсянановийраундполітичноїборотьби,однакчерезобставини,щовідньогонезалежали,накресле-нимпланамнесудилосязбутись.
БоліснопереживаючипоразкиУкраїнськоїреволюції,В.Винниченкопрагнувзбагнутиїхглибинніпричини.Вчер-вні1919р.вінзадумує«писатищосьподібнедоісторіїукраїн-ськоїреволюції».
Приступаючидореалізаціїзадуму,В.Винниченкоплану-вав,щовийдекнижечкааркушівнадесять,авийшлотриви-пуски,загальнимобсягомажна70аркушів.
Рукописбулозавершеновлютому1920 р.,лишеза8міся-ців!Думається,справедливоговоритипроте,щоцюпрацю,якабуланазвана«Відродженнянації»,ВолодимирКириловичвважавголовнимканаломсвоговпливунасуспільнежиттявУкраїні.Ужовтні1919р.вінробитьущоденникузаписпронеобхідністьприскоренняроботинадвиданнямкниги.«Цепомоглобдалівсамійсправі,—продовжуєВ.Винниченко,—вияснилобусім,черезщоідлячогояпішовнацюсправу.Іможенеодногочесногочоловікапереконалобіперетяглонанашбік».
Неодноразовопринижуваний,переслідуваний,гнанийполітиквжевкотренамагавсяроз’яснитисутьтого,щокої-лосьвУкраїні,запропонуватисвійпланрозв’язаннянай-складніших,найзаплутанішихпроблем.Ірозраховувавначеснихлюдей.Втихумовахіншоговиходувіннезнаходив.Абайдужоспостерігатизатим,щовідбуваєтьсянаБатьків-щині,вінпростонеміг—недаваласпокоюсовість.Вінвва-жав,щов1919р.навідроджуванунацію,намолодудержав-ністьнакинуто«смертельнупетлю»і«щоближчетапетля,тоначеменевонадушить,начеменінакинулиїї...»
Івтакійситуаціїсамекнигаповиннабуластатийогоос-новноюзброєю,засобомвпливунаідейно-духовнийпоступ,наумонастроїспіввітчизників.В.Винниченкоусвідомлюваввсюскладністьпоставленогопередсобоюзавдання.«Яберунасебетруднуріч,—відзначаввінупередмові,—датиповну,правдивукартинуборотьбиукраїнствазавизволеннясвоєїнаціїпідчасіпісляВеликоїРосійськоїРеволюції.
Уднітяжкі,уднінайтяжчінашогонародуяберусьзацюроботу.МайбутністьУкраїнизакутановдимукривавоїнена-висти,неситогозазіханняворогів,безсилляйзнесиллянашо-го.Важкоробитицюпрацювпотрібномуспокою.
Алевсвідомостивагиістини,всвідомостизначіннящиро-го,нелукавогойчесноговиявленняподій,явживувсіхусиль,щободсунутивідсебевсякенаціональнечипартійнелице-прияття,одійтивідусякихособистихсімпатійчиантіпатійірозглядативесьхіднашогорухувусійоб’єктивності,наякуможубутиздатним».
Звичайно,утворізвисокоюпитомоювагоюмемуарногоматеріалучималосуб’єктивного.Алецейсуб’єктивізм—особ-ливогороду.Ценетрадиційнавузькопрагматичнаспробапо-надусевиправдатисебе,своївчорашнівчинкипередісторією,вочахчитачів,нащадків,атимбільше—довестикомусь(яксьогоднінерідкогадають!)своєправонаповерненнянаБать-ківщину,правобутикориснимвласномународу.Політичніоцінкиподій,особливокінця1918—1919рр.,яківвійшлидо
«Відродженнянації»,прямокореспондуютьсяздумкамиущоденнику—щироюсповіддюпередсвоєюсовістю.Авба-
гатьохвипадкахсприйняття,оцінкаподійпрямозапозичені,перейшлиукнижкузісторінокінтимногодокумента—на-стількивонибулиорганічновідповідними.
Щелишеприступаючидороботи,В.Винниченкозастері-гавмайбутньогочитача:«Янехочуписатиісторіївакадеміч-номузначінніцьогослова.Цемаютьпізнішезробитифаховідослідувачі.Моямета—перейтичерезусіетапинедавно-ми-нулого,зв’язатиїх,одкинутиневажнейдатисуцільнийобразцихірадісних,іболючихчасівнашоїнещасноїісторії».
Очевидно,цьогозастереженняневартозабуватиприза-гальнійоцінцітворупривсіййогобезперечнійвазіінемину-чомуісторіографічномузначенні.
Коликнигабулавіддрукована,В.Винниченкозмігдва-дцятьпершихїїпримірниківпереправитинелегальнимліта-комдо Києва—настількиважливоюдля впливу наполітичнежиттявУкраїнівонайомууявлялася.Протевиданню,якійогоавтору,вУкраїнінепоталанило.Вононебулопоширеневмомент,наякийбулорозраховане—1920р.,тайпротягомнаступних десятилітьзалишалосявідомимлишевузькомуколуфахівців—істориків.
Щоправда,окремірозділи«Відродженнянації»буливклю-ченідозбіркипідкрасномовноюназвою«РеволюциянаУкраи-непомемуарамбелых»(М.—Л.—1930.—С.277—358).ІхочукладачістаранновилучилизтекступрактичновсюкритикуВ.ВинниченкомТимчасовогоробітничо-селянськогоурядуУкраїниначолізГ.П’ятаковим(адозбіркибулизалученіма-теріалидобиДиректоріїпідназвою«Изисторииукраинскойреволюции»),малохтомігпознайомитисьізциминевели-кимишматкамиВинниченковоготвору.Збірниктежневдовзіпотрапивдоспеціальнихсховищбібліотек.
Рівночерезсімдесятилітьмайжесуцільнихспробди-скредитації«Відродженнянації»іїїавтораВидавництвополі-тичноїлітературиУкраїнивідшукалораритетиіпохапцем,безґрунтовнихсупровіднихматеріалівперевидалокнигуусерії«Бібліотекарепринтнихвидань».Ізнову,здається,книгаз’явиласяневчасно.Закінчувалася«горбачовськадоба»,колиім’яВ.Винниченкаійоготворчийспадокнерідкодуженепро-
фесійно,навітьдилетантськиіспекулятивно(хтознавтойспа-док?!)використовуваливполітичнійполеміці.Колижз’явиласяможливістьсудитипроВ.Винниченка,йогопоглядинезчиєїсьподачі,абезпосередньозайоготвором,зновувиявилосьмайжете,щосталозрозумілимщевдалекомудвадцятомуроці.ДужевжецейВинниченкобувнепростий,неодномірний,дужебага-тогранний,ґрунтовний,глибокий,авідтакі«незручний».
Наочахугромадськостісталасядивнаметаморфоза:вчораш-ньогокумиразпоблажливоюпосмішкоювідсунулизполяідео-логічнихзмагань...«Ну,щовихочетевідлюдини,якапоставиласобізаметубудь-щоповернутисянабатьківщину,дезміцню-вавсятоталітарнийбільшовицькийрежим?—Осьіпонапису-вавказна-чогонадогодутогочаснимправителям!»
Щож,чинититакзначнолегше,аніжспробуватизрозумітихіддумокодногоіздійснихромантиківУкраїнськоїреволюції,датисобінелегкийтрудпроникнутиусутністьнадзвичайноскладнихпроцесівбуремноїдоби,розібратисьуїхісторичнійзумовленості,мотивахповедінкиітворчостіВолодимираВин-ниченка.
Виходячинестількизбажаннязаперечитиневельмикорек-тніоцінкиВинниченковоготвору,аскількипрагнучиз’ясуватийогоістиннеісторіографічнезначення,вартоспеціальнозупи-нитисьнафактійогобіографії,щовикликаєособливогострісуперечки,—спробіповерненнявУкраїнув1920р.
ВсяповедінкаВ.Винниченкавтійісторіївисвітлюєдоситьцікавімоменти,якіпростоорганічнодоповнюютьрозуміннянимеволюціїреволюційнихпроцесів.Ситуаціязможливіс-тюповерненнявиникланезненацька.Іякщоговоритипросуб’єктивнийбік,тоВ.Винниченконачебтопоступоводозрі-вавдонепростогорішення,нагромаджуючивсобівідповідніідейніаргументи.
Останнідедалібільшедавалисявзнакиужев1919p.,якийбувнайкритичнішимдлябільшовиків,соціалістичноїреволюціїчасом.ПротеВолодимирКириловичпринциповонезгоденбувсхилятисянідоДенікіна,нідоАнтанти,нідоПольщі,якихвважавчужимиінавітьворожимиідеямук-
раїнства,справіукраїнськоїдержавності,і—головне—долінароду,трудящих.
ВолодимирКириловичпіслядовгихрозмірковуваньприхо-дитьдонепростоговисновку:«Найкращийвихід—соціальнареволюція.Інайкращийспосібдлянасзагладитисвоївільнійневільніпомилкитазлочинствапротисоціалізму—цевідда-тирештусвоїхсилнаборотьбузусімаворожимийомусилами.Непосилати,якторобитьПетлюрівськаДиректорія,послівдопольськоїшляхтизпроханнямпомиритись.Апослатипослівдобольшевиків,доєдинихвірних,запеклихворогівусякоїшлях-ти,помиритисязними,статинаколінапередсоціалізмом,анепередбольшевиками,івіддатидляньоговсе,щощелишилосянезапаскудженого,активного,здатногодотворенняжиття».
Цевизнаннясталонерезультатомтеоретичнихпошуківкабінетноговченого,абуловистраждановсімтяжкимжиттє-вимдосвідом:«Дварокиреволюціїнашоїятоптавсебе,ніве-чивте,щовважавдотогочасусправедливимівартимусякоїборотьби...
Здитинства,зтогочасу,якпоміщикБодіскобивмогобать-каусебевекономії,якобдуривйого,яквизискував,яквигнавуземлянкувполе,деяпасчереду,зтогомоментувжеприй-нявшивдушусобізерноненавистидосоціальноговизиску,доБодісокусякогоґатунку;потімусежиттяорганізуючитезерновсвідому,безоглядну,жагучуворожістьдосоціально-го,політичногоівсякогопанства:віддавшимолодірокитюр-мамівигнаннямзаце;мріючипротойчас,колиможнабудесхопитиБодісокзагорлоі,нарешті,визволитиз-піднихусіхбатьківпрацюючих,усіхобдурених, —я,колинаставцейчас,колиіншіпочалихапатиБодісокзагорла,явизволявБодісок,яодриваврукитих,щодушилиїх,ястававпоручзБодіскамиібивразомзнимибодіскинихворогів».
ІВинниченкотутпрагнувнелишедодушевногосамоочи-щення.
Віндедалібільшерозумів,щожертвивсоціальнійсферіні-чимне змоглизарадитивсправінаціональноговідродження,анадалізагрожувалинеминучиминовимизбиткамиіпоразка-ми.Замиренняжзбільшовикамимоглодатирятівнийшанс:
«Імимоволінапрохуєтьсятакадумка:ну,добре,хаймивжезабруднилисьуційборотьбізбольшевиками,якреволюціо-нерийсоціялісти;хаймипринеслицюжертву;затеж,може,хочне революційну,не соціялістичну,навітьнедемократичнудержаву,врештіматимемо.
Хайнавітьнецілудержаву,несамостійну,хайклаптик,якусьсобіпоганеньку автономію.Всежтакицевеликий засібдлявідродженнянації.Спочаткунедемократична,апотімідемократична...
Алезвідки?КолигорувізьмутьнадбольшевикамиКолчак—Денікін,товониукраїнцівбудутьпростонищити.
Українстводлянихстрашнішезабольшевиків.Большеви-кипобудутьізникнуть,аРосіялишитьсясобіРосією.Колижукраїнцівізьмутьвладу,тоУкраїнивРосіївженебуденіякої,нібольшевицької,нічорносотенної».
Улипні1919р.ВинниченконаправивтійгрупіУСДРП,щопідтримувалапетлюрівськуДиректорію,листазпропозицією
«рішучестатинабіктих,хтоборетьсязасоціальневизволеннявсьогосвіту,чесновзятицейпрапорборотьбиірятуватизацюцінусвоюнаціональність.
КолижМоскваіКиївнеприймутьумовисамостійностіУкраїнськоїСовєтськоїРеспублікийпередачі совєтськоївладивнаціонально-українськіруки,тобитисязнимидоостанку,алебитисьдлятого,щобзаманіфестуватишовінізміімперія-лізмруськихкомуністів».
ВдругійполовинівереснядоЛяйнця,деперебувавВ.Вин-ниченко,прибувС.Мазуренко,щозадорученнямДиректоріїусічні—лютому1919р.очолювавмісіюдоРаднаркомуіви-словивурозмовахдумкупроможливістьпоїздкиВолодимираКириловичадоМосквидляпереговорів.СуттєвихпричиндлявідмовивідтакоїідеїВинниченконезнаходив:«Щодоприн-циповогобоку,товменевжесумнівівніякихбільшенемає:колия,справді,хочупослужитинародові,йогопригніченим,поневоленимклясам,колия,дійсно,соціяліст,іщиро,чеснойпослідовнохочуновогожиттялюдей,знищеннябрудуйне-чистийого,тотребайтидотих,якізацеборються.Ііменнотодійти,колиїхняперемогаєпідсумнівом,колимояучасть
загрожуємоїмособистимінтересам,колияможусподіватисятількинатруднощі,настражданняі,можливо,смерть.Алетакпомертиєчесть.
Тількинапередтребавсежтакивияснити,чи,справді,мояучастьдастькористьсправі.Аленетількизсоціяльного,алейнаціональногобоку.Українськанаціяповиннажити,повиннабутиувільненавідусякихутисків,відусякогопоневірянняізнущання,звідкибвононе походило...Самостійністьдержав-на;цілкомнезалежний,чистонаціональнийукраїнськийуряд;українськамовавусіхінституціях,урядах,школах;нетількипосереднє,алейбезпосереднє,активненаціональневизво-лення;незалежневійсько;військовийіекономічнийсоюзтавзаємнанайтіснішадопомога.Безвирішенняцихпитаньїхатинеможу».
Цещераздоводитьнекон’юнктурністькрокуВинниченка,якийвінздійснитьнавесні1920p.іякийвикличестількису-перечливихоцінокякуйогосучасників,такіуїхнащадків.
Навпаки,спробаповерненнявУкраїнубулапродикто-вананевипадковим, скажімо,сприятливимзбігомобста-вин,а,передусім,ідейноюеволюцієюВ.Винниченка,якоюйобумовлювалисьйогокроки.Доситьрельєфноцевиявилипершімісяці1920р.КолишнійлідерУСДРПнедвозначнодекларуєсвійперехіднапозиціїкомунізму,створюєза-кордоннугрупуукраїнськихкомуністів,починаєвидаватиїїорган«Новадоба»інамагається,як може,зашкодитипідготовціПольщі,Петлюри(який,найогодумку,вкотрезрадившиукраїнськіінтереси,безпринципно,злочинноторгуючиУкраїною,увійшовузгодузПілсудським)довійнипротиРадянськоївлади,пропонуєсвоїпослугинавипадокагресії,проситьвурядуУСРРнаданняйому,абожкомусьізйогогрупи,повноваженьдляпредставництваінтересівРадянськоїУкраїнизакордоном.Улистах«Дотт.комуністівУКП»і«Дотт.комуністів-незалежників»ВолодимирКириловичзаявляєпросвоєбажаннябратиучастьусоціалістичномубудівництві,хочщейнезнає,доякоїзкомуністичнихпартійхотівбиприлучитись—«боїх,здається,увастамєдекілька».
НаступнаУкраїнупольськихвійськуспілцізпетлюрівця-мивінзатихумоввважавзначнобільшимлихомдляУкраїни,ніжутвердженняРадянськоївлади.
Винниченконавітьнамагавсядоситьоригінальнопо-яснитипричининевдоволенняРадянськоювладоюзбокуселянства,повстанняпротиздійснюваноїполітики«воєн-ногокомунізму».Устатті«Безнадійнінадії»,опублікованійв«Новійдобі»,вінтакзмалювавпсихологічнийстанселя-нина-трудівника:«Правда,нелюбитьдядькотакожвіддава-типродуктсвоєїпрацідурно,нізащо;він—послідовний,строгийекономістівизнаєправильнийтоварообмін.Цюсвоюекономічнуортодоксальністьвінготовобстоюватиіззброєювруках,занеївіндійснопіднімавповстаннянавітьпротитих,якіразомзнимобчищалийоговідсоціальнихкласовихпаразитів,протиголодуючогоробітничогопроле-таріатуросійськоготанавітьіукраїнського.Дядьконехотіводдаватидурносвійхліб,нехотіводдаватитакбезладно,неорганізовано,якробилося.
ІтількичерезцебулиповстанняпротиРадянськоївла-ди,тількинацьомучасовомуекономічномуґрунті,аненасоціальномучинаціональномувонибули.Нечерезтеукраїн-ськийселяниннедававхлібаросійськимкомуністам,щовонибуликомуністами,якцепояснюютьубогідухомпетлюрівці,себточерезте,щокомуністинищилипануванняпаразитар-нихкласів,щовиганялизусіхсфержиттявсякепанство,ло-дарство,експлуатацію,ачерезте,щоруськікомуністинемалитоварів,продуктівобмінузатойпродуктпраці,якиймусилибративселянина...»
НедармагазетаКиївськогогубкомуКП(б)У«Червонаправда»9 квітня1920р. передрукувалавитягияк зцитованої,такізіншихвинниченківськихстатейз«Новоїдоби».ЧерездеякийчасцезробивіцентральнийорганбільшовиківУкраї-ни—«Комуніст».
ВолодимирВинниченко,очевидно,здатенбувповіритиусуттєвекорегуваннянаціональноїполітикипартіїбільшо-виків.Однак,аналізуючирезолюціїVIIIконференціїРКП(б)
«ПроРадянськувладунаУкраїні»,ленінський«Листдоробіт-
никівіселянУкраїнизприводуперемогнадДенікіним»,вінвисловлюєіцілунизкузастережень,сумнівів.Йогонепокоїть,передусім,непереконливість,невиразність,невизначеністьнаціональноїполітикибільшовиків,можливістьвідсуненнянаціональногопитаннязпринциповоїпозиціївплощинутак-тичнихприйомів.
Тобто,прибувшичерезРевель—ПетрограддоМосквиукінцітравня1920р.підім’ямЙозефаСімона,В.Винниченкопереслідувавзовсімнекорисніінтереси.Йомупродовжуваласвітитиідеяукраїнськоїдержавності,якувінмисливможли-вимреалізуватинаґрунтіРадянськоївлади,соціалістичноголаду.Питанняжпропости,провступдоКП(б)У,намаганняпробитисьдоскладуПолітбюроЦККП(б)У,звичайно,цікавісамісобою—вониіпривернулиувагудослідників—всежбуливторинними,похідними.ВонирозглядалисьВ.Винни-ченкомякумови,важелі(дужеважливі,серйозні,необхідні)длядосягненнямети,якійвінвжевкотрепідкорявсебе,від-кладавулюбленусправу—виборотидляУкраїнидолю,гіднуїїбагатостраждальногонароду.
Зовсімневипадково,післятривалихрозмовзЛ.Троць-ким,Л.Каменєвим,Г.Зінов’євим,Й.Сталіним,Г.Чичеріним,К.Радеком,В.Винниченкопередав9червня1920р.«Доповід-нузапискуЦКРКП(б)».ВніййогоособистароботавУкраїніобумовлюєтьсянеобхідністюпроведеннятакихзаходів:
опублікувативідіменіРосійськогоіУкраїнськогоРадян-ськихурядівспростуваннявигадокконтрреволюційноїукраїн-ської,польської,єврейськоїпресипрообмеженістьінавітьфік-тивністьукраїнськоїробітничо-селянськоїдержавності;
видатипостановивідповіднихорганівпродіювУкраїніРаднаркомувкількостікомісаріатів,щоівРосії;
усунутитакестановище,коликомісаріатиРСФРРзно-сятьсязгубернськими таіншими установамивУкраїні,обми-наючивідповіднікомісаріатиУСРР;
длябільшцілеспрямованогойуспішноговикористанняекономічнихресурсівУкраїнивінтересахреволюціїприлучи-тидоактивноїдопомогитаініціативимісцевісили.Цеможе
бутидосягнутенайкращевстановленнямчіткогогосподар-ськогоплану;
якомогаскорішеповиннаприступитидороботиство-ренакомісіяповиробленнюфедеральноїконституції;
твердоіясновстановити,щожоденпартійнийаборадянськийпрацівникнеможебутивідкликанийзУкраїниабонаправленийдонеїбезвідомаізгодикерівногоукраїн-ськогопартійногоцентру—ЦККПУ.
Лейтмотивцихпропозицій—відмовавід«самостійності»,вимогавнестимаксимумдемократизму,справедливості,рів-ноправностіустосункиУкраїни(фактдержавностіУкраїнидляВ.Винниченкабільшеневикликаєсумніву)зРосією,до-сягти,власне,конфедеративногостанувідносинміжними.ГарантієюрухусамевцьомунапрямкуВ.ВинниченковважавпоповненнякерівногопартійногоцентруУкраїнитрьома—чо-тирмаукраїнськимипатріотами.
Персональносвоюкандидатурувінвважавдоцільнимза-пропонуватизвищевикладеногорозрахункудоПолітбюроЦККП(б)У.
Тертя,щовиниклиміжкерівноюверхівкоюРадянськоїУкраїнизнепокірливим,самолюбивимполітиком,щоприбувземіграції(щевтравніIVВсеукраїнськийз’їздРадобравВинниченкачленомЦВК,булазгоданапризначенняйогозаступникомголовиРадиМіністрівіміністромзакордоннихсправ—спочаткуміністромосвіти,—атакожчленомРеввій-ськрадиПівденно-Західногофронтуз«правамиукраїнськогонаркомавійськовихсправ»,авінщейвимагавобов’язковоїзаміниболгаринаХ.РаковськогонапостуголовиРНКук-раїнцем,хотівнегайностатичленомПолітбюро,хочтакепи-таннямігрозв’язатилишеПленумЦККП(б)У),неприємніколізії,інтригидедаліпереконуютьВолодимираКириловичавпереоцінцінаціональноїполітикиРадянськоївладивціло-муіщодоУкраїнизокрема.
Післямученицькиххитаньміжнаціональнимиплатфор-мамиКП(б)УіУКП(відмовавідпершоїнакористьдругої,згодом—зворотнийхіді,врешті-решт,—зневіраубільшови-цькомукурсі—недармаВ.Затонськийназвавйого«класнимплутаником»)В.Винниченкопориваєстосункизукраїнським
керівництвомічерезМосквувиїздитьдоАвстрії,веміграцію.Яквиявилося,вженазавжди.
Івтоймомент,іпізнішеВинниченкопояснюватимесвійкрокнезгодоюзтогочасноюнаціональноюполітикоюбільшо-виків.
Алебувіщеодинаспект,якийВинниченкотодінедужеоп-рилюднював,вважавдругимпіслянаціонального,тавсежза-надтоважливим.Мовапросутністьжиттєвогоукладу,щофор-мувавсябільшовиками,якйогопобачив,сприйнявсоціалістзбагаторічнимреволюційнимстажем.В.Винниченкавразиларозбіжність,розрив,виростаючанаочахпрірваміждекларова-нимикомуністичнимиідеаламиігнітючоюреальністю.Віннемігзморально-етичнихміркуваньзмиритисязбагатьманепо-добствами,щовиявилисязапершітрирокиРадянськоївлади,зобуреннямспостерігавзанародженнямсоціалістичнихбюрок-ратів,процвітаннямхамства,намагавсяз’ясуватидлясебе—чивартітакоїкрові,такихжертвтізміни,якізовсімнепокращилистановищатрудящих,а,здається,лишеускладнили,погіршилийого.«Радянськоївлади,владиРад,посуті,немає,—рішучезаявиввін.—Євладабюрократів,окремиходиниць,якіспи-раютьсяпереважнонафізичнусилувійськовихіадміністра-тивнихапаратів.З’їзди,збори,засіданняРадносятьхарактердекораційінемаютьніякогозначенняурозв’язаннітихпитань,якінанихначебторозглядаються.Резолюціїприготованізаранііприймаютьсябездискусій.Всімкеруєізавідуєпартія(Р.К.П.).Вонамає600.000членів.Цевеличезнийапаратчиновниківібюрократів.Дисципліна—казенна,чиновнича,засновананапокаранні,аненаморальномувпливові».
Врешті-рештВолодимирВинниченковідчуває,дедаліпереконується,щозагаломдалекоювідуніверсальностіви-явиласяйогоабстрактналогічнамодель,якапередбачаладо-сягненнянаціональногоідеалуздопомогоюсоціалістичноїреволюції.Врозпалпереговорівзрадянськоюстороною—13липня1920 р.—вінврозпачізаписуєущоденнику:«...Ви-ходунебачу,боєтількидвавиходи:абовідмовитисьбутиукраїнцемітодібутиреволюціонером,абовийтизовсімзре-волюціїйтодіможнабутиукраїнцем.Нітого,нідругогоянеможузробити,ітейдругеболячеменісмертельно.Аз’єднати
тейдругенеможна,історіянедозволяє.Колибнебуловменеще літератури,мистецтва, ясерйознопочавбидумати щепроодинвихід:смерть.Вонарозв’язалабнайкращецейвузол.Ітільките,щояжможуслужитиіреволюції,ікомунізмові,добруірозвитковіжиттясвоїмпером,щояможубутиціннимікориснимлюдямнетількиякполітик,аякілітератор,цевідхиляєостаннійвихід.Алетугиневідхиляє.Тоскномені,тяжко,задушно.Крикомкричавби,дряпавбиземлюкігтями.Ачироздряпавбиісторію,однимізнаслідківякоїєйоцейма-ленькийінцидент?».Натойчасвінзневіривсяівможливостішвидкоїперемогисвітовоїпролетарськоїреволюції.
Схоже,щопринциповеі,посуті,остаточне рішення визрі-ваєсамевтілипневідні,майжезадвазполовиноюмісяцідозавершенняпереговорівівід’їзду,дорозв’язанняпитаньпройого«пости».
15липняз’являєтьсятакийкрасномовнийзапис:«Нехайукраїнськийобивательговоритьідумає,щойомухочеться,яїдузакордон,обтрюсююзсебевсякийпорохполітики,об-городжуюськнижкамийпоринаювсвоєсправжнє,єдинеділо—літературу.ЦідвамісяціГолгофинавікивилікуютьменевідроздвоєності.ТутусоціалістичнійсоветськійРосіїяховаюсвою18-літнюсоціалістичнуполітичнудіяльність.Яїдуякписьменник,аякполітикявсієюдушеюхочупомерти».
Тутможебутидоречнимнаступнеміркування—спосте-реження.
КолизнайомишсязщоденниковимизаписамиВолодимираКириловича1920p.,неможешнезвернутиувагунайогопси-хологічнийстан.Він,скорішезавсе,бувнеготовий,моральнонеготовийповернутисявУкраїну.Уньогопростовичерпавсязапасполітичноїволі.ЗадовгодоповерненнянаБатьківщинувінінтуїтивноохрестивсвоюспробуновимшляхомнаГол-гофу.Потімвінщенеразвживавцейтермін,хворобливореа-гувавнелишенасерйознімоменти,аінодійнадріб’язкові,випадкові,ставзанадтопідозрілим.
Цікаво:якщоранішеВ.Винниченкодужечастомірявсвоївчинкивідповідністювимозі«чесністьзсобою»,тов1920 р.з’являєтьсянехарактернадляпопередніхетапівтеза«нечес-ністьзсобою».
Розуміючивсюумовністьоцінкинастроївзамеханічнимпідрахункомкількостіслів,присвяченихтомучиіншомуоб’єкту,неможнанезауважити,щопробажаннявиїхатизакордонРСФРРВинниченкозгадуєнерідше,ніжпропереїздвУкраїну.Тут,звичайно,позначилосьіте,щозвинимосковськихвластейзчотирьохмісяцівперебуваннявРадянськійУкраїнівХарковівінзмігпровестилишеблизькомісяця.Ілишепіслятого,яквиклопотавдозвілвиїхатизакордонінавіть3серпня1920р.сівдопотяга,щобемігрувати.Отже,липневерішеннянезмоглипоколиватиіпатріотичніпочуттявідперебуваннявУкраїні.Створюєтьсявраження,щоВ.Винниченконепростовагався,немігпристатинаякийсьчіткийваріант,ачасвідчасушукавприводудляприпиненнясвоїхпереговорів.Самособоюнапрошуєтьсяпитання:чивартобулозтакимнастроєм,такимроздвоєннямвзагаліпочинатикампанію?
Отже,внеймовірнихдушевнихтерзаннях,незнаходя-чискільки-небудьпереконливихвідповідейнапитання,щойогомучили,Винниченкосвідомо,звласноїініціатививирі-шуєприпинитисвоєтретєсходженнянаГолгофу,кладекрайнайцікавішому,найактивнішому,найпліднішомуетапувлас-ноїполітичноїкар’єри(1917—1920pp.).ТакіззавершеннямУкраїнськоїреволюціївичерпавсебе,своїнеординарніпотен-ціїіодинзнайяскравіших,невиправнихромантиків.
Виїхавшиу вересні1920р. доАвстрії, В.Винниченкороз-горнувкампаніюборотьбизбільшовизмом.ПубліцистичнівиступиВ.Винниченка,передусімнасторінках«Новоїдоби»,малигучнийрезонанссередукраїнськоїеміграціїієвропей-ськоїгромадськості.Всеукраїнськийз’їздРад(25лютого—3березня1921р.)спеціальноюрезолюцієювизнавВ.Винни-ченка«ворогомнароду»іперсоною«позазаконом».
Напочатку1921р.В.ВинниченкосамочиннооголосивпроприєднанняЗакордонноїгрупиукраїнськихкомуністівдоУКП,спричинившицимневдоволеннязбокучленівгру-пиіукапістів.ЦКУКПвідмовивсявизнатиЗакордоннугру-пучастиноюсвоєїпартії.Ужовтні1921р.ЗакордоннагрупаУКПсаморозпустилася,виданнягазети«Новадоба»булоприпинено.
У1923—1925рр.В.Винниченкоспробувавповернутисядосуспільного життяшляхомутворенняполітичногооб’єднанняУкраїнськогореволюційно-демократичногосоюзу(1925)тавиданняжурналу«НоваУкраїна»разомізМ.Шаповалом,аледужешвидкорозчарувавсявможливостіефективноїдіяль-ностіУРДС.
Можливостівпливунаполітичнежиття,наперебігподійвсамійУкраїнірізкообмежилися.Дойоголистів,пропозицій,мір-куваньмайженеприслухалися,назверненнядоЙ.Сталінанереагували.Нехотіличути,зякимпіднесеннямвінвітавпочатокукраїнізації,якісподіваннязнеюпов’язував.Жодноїреакціїнесталосянаброшуру«ПоворотнаУкраїну»(1926р.).Всеменшецікавилисьйогоновимидосягненнямивхудожнійтворчості.
Щоправда,ВолодимираВинниченка,справжньогоіс-полінаукраїнськоїлітературиХХстоліття,неможнабуловирватизцілісноголітературно-мистецькогопроцесубезшкодидляостаннього.Можливо,цебулонікомуйнепідсилу,аджеВ.Винниченкоорганічноврісвукраїнськусві-домість,бувневід’ємнимчинникомкультурного,авідтакіполітичногожиття.Томуйоготворисистематичнови-ходятьновимивиданнямиубагатьохмістахреспубліки.У1926—1928рр.видавництво«Рух»видає«Зібраннятворів»В.Винниченкав28томах,ав1930—1932рр.видавництво
«Книгоспілка»—«Зібраннятворів»у23томах.Жоденукраїн-ськийписьменникпершоїтретиниХХстоліттянемавтакоїчитацькоїпопулярності,такоїкількостівиданьсвоїхтворів,якВ.Винниченко.
ПровівширештужиттяуФранції(з1925р.),колишнійго-ловаурядуйдержавиУНРзаймавсяпереважнохудожньоютворчістю,зокремаживописом.Урокифашистськоїокупа-ціїФранціїбувув’язненийуконцтаборі.Упіслявоєннийчасвиступавпротигонкиозброєнь.
В.Винниченко—авторбагатьохлітературнихтворів;ок-рімзгаданихроманів,цеп’єси—«Щабліжиття»(1907),«Вели-кийМолох»(1907),«Чужілюди»,«Базар»(1910),«Гріх»(1918),драми —«Брехня»(1910),«ЧорнаПантераіБілийМедвідь»(1911),«Натусь»(1912)таін.Востаннірокиеміграціїбулинаписанідрами:«Закон»,«Великийсекрет»,«Ательєщастя»,
«Пророк»,«Над».Йогосоціально-утопічніромани«Соняшнамашина»(першийвукраїнськійлітературіутопічнийроман,1921—1924),«Новазаповідь»(1931—1933),«Вічнийімператив»(1936),«Лепрозорій»(1938)таіншімістиликритикузахідноїкапіталістичноїсистеми.ТвориВ.Винниченкаперекладалисяросійськоюібагатьмазахідноєвропейськимимовами.П’єсиВ.Винниченкаставилисянасценахтеатріврізнихкраїн,героїлітературноїспадщинипродовжуютьжитивласнимкінема-тографічнимжиттям(фільми«Гріх»,«ЧорнаПантераіБілийМедвідь»таін.).
Насімдесятомуроціжиттянапроханнямолодогопоколін-няемігрантів-українцівВ.Винниченконаписавкнигу«За-повітборцямзавизволення»(впершепобачиласвітвУкраїнів1991р.).Цестисле,чеснеосмисленняукраїнськоїісторії,їїуроків,особливореволюційноїдобиіїїнаслідків,цероздуминадмайбутнімУкраїниіміркуваннящодоторжествазаповіт-ноїукраїнськоїідеї.
Цейтвірнезрозуміломалоосвоюєтьсявітчизняноюіс-торіографією(очевидно,запрямотусуджень,за«недиплома-тизм»,завірністьавторараззасвоєномувмолодостіінавсежиттяімперативу—бути«чеснимзсобою»).Вньомубагатоідеймудрогополітика,щовсесвоєсвідомежиттяприсвятивборотьбізаУкраїну,заїїдолю.Відзначимолишеоднубезумов-ноглибоку,можливо,навітьстрижньовудумку.«УкраїнськадержавністьнаУкраїніє,—вважавВ.Винниченковчасапо-геютоталітаризму.—Їїстворивнарод,всяукраїнськанаціявпроцесівеликогопереворотужиттяв«тюрмінародів»—Росії...Формаукраїнськоїдержавностізацьоговідтинкунашоїісторіїнеєзадовільноюдля нас.Так,вона несамостійна, ненезалежна,вонаопанованаРосією,вонапоневолена,покалі-чена,грабована,замучена.АлесутьїїДержавиє,вонаживе,вонабережевсобісили,якінедозволяютьворогамзнищитиїї,якіневиразнотримаютьусобіідеюсамостійності,яківслушнийчасвибухнуть,щобздійснитиїї...».Вінвірив,щонайогоріднійвітчизні«безупинно,невмирущоувсіхдушахмовчкиігрізнолунаєтасамавсебічно-визвольна:
«ЩеневмерлаУкраїна,іслава,іволя!..»